Розділ 3. Завдання та функції уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи)

Акти – це офіційні документи, які видає відповідний орган для встановлення конкретних правил, процедур або прийняття управлінських рішень.

Найчастіше у практиці уповноважені підрозділи (уповноважені особи) розробляють проєкти таких актів, як накази, розпорядження, положення, порядки, інструкції тощо.

Для досягнення реального превентивного ефекту та недопущення формалізму в антикорупційній діяльності, під час підготовки проєктів актів уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) слід керуватися такими правилами:

– проєкт акта має відповідати положенням чинного законодавства;

– формулювання, що використані у тексті проєкту акта, мають бути чіткими та без двозначностей;

– положення проєкту акта мають враховувати специфіку діяльності відповідного органу, особливості його повноважень, організаційної структури та процесів, які ним регулюються;

– заходи, передбачені проєктом акта, мають містити конкретні та реалістичні строки їх виконання;

– для виконання передбачених проєктом акта заходів мають бути визначені відповідальні структурні підрозділи та/або посадові особи;

– проєкт акта має передбачати порядок контролю за виконанням визначених заходів та, за потреби, механізми звітування про результати їх реалізації;

– проєкт акта має бути погоджений з юридичною службою відповідного органу в частині його відповідності вимогам законодавства;

– після прийняття (затвердження) акта має бути забезпечено доведення його положень до відома працівників, яких вони стосуються, у визначений в органі спосіб, зокрема шляхом ознайомлення під підпис або з використанням внутрішніх інформаційно-комунікаційних систем.

Отже, проєкт акта повинен забезпечувати максимальну деталізацію управлінських процедур шляхом встановлення вичерпного переліку підстав для прийняття рішень, чітких строків їх виконання та визначення персональної відповідальності посадових осіб, що мінімізує дискреційні повноваження та усуває корупційні ризики.

Обов’язковими для розроблення уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) є проєкти актів, які передбачені законодавством або підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, для суб’єктів, визначених у частині першій статті 19 Закону, встановлений обов’язок щодо прийняття антикорупційної програми. Які акти видаються під час підготовки та прийняття антикорупційної програми, передбачено Порядком подання антикорупційних програм, змін до них на погодження до Національного агентства з питань запобігання корупції та здійснення їх погодження, затвердженим наказом Національного агентства
від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 220/37556, та Методологією управління корупційними ризиками, затвердженою наказом Національного агентства від 28.12.2021
№ 830/21, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.02.2022
за № 219/37555.

Нормативно-правові акти, якими регулюються питання затвердження положення про уповноважений підрозділ та посадової інструкції уповноваженої особи, висвітлені в питанні 11 розділу 1 глави І цих Роз’яснень.

Які акти видаються під час проведення службового розслідування, передбачено Порядком проведення службового розслідування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2023 № 246).

Законодавством не визначено вичерпного переліку проєктів актів, які розробляються уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) у відповідному органі, адже здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції та здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства має індивідуальний характер та повинен враховувати специфіку діяльності відповідного органу.

Так, для прикладу, за власною ініціативою у відповідному органі уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) можуть бути підготовлені: Порядок перевірки фактів подання декларацій, Порядок роботи з повідомленнями викривачів, Порядок запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, Інструкція щодо поводження з подарунками тощо.

З метою забезпечення системного здійснення заходів щодо запобігання корупції уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) рекомендується розробляти та впроваджувати план роботи (заходи) щодо запобігання і виявлення корупції (далі в межах цього питання – план) строком на один календарний рік, який є одним із основних документів для здійснення діяльності.

Для деталізації заходів, уточнення строків виконання та виконавців з урахуванням специфіки діяльності відповідного органу можуть розроблятися короткострокові плани (на місяць, квартал, півріччя).

План затверджується до початку року, на який він розробляється.

У плані до кожного завдання розробляються конкретні заходи (рекомендується не менше як 2-3 заходи) із зазначенням чітких строків виконання, конкретних виконавців, індикаторів виконання, очікуваного результату. Після виконання відповідного заходу у плані ставиться відмітка про виконання.

З метою розробки якісного та дієвого плану, уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) бажано провести комплексний аналіз специфіки діяльності відповідного органу, результатів виконання попередніх заходів, характеру вчинених працівниками відповідно органу корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень для вжиття заходів щодо усунення причин і умов, що їм сприяли.

З урахуванням зазначених даних до плану включаються відповідні аналітичні, організаційні, контрольні, навчальні та нормотворчі заходи із чітким формулюванням, конкретним визначенням відповідальних за виконання передбачених заходів (структурних підрозділів або осіб), чітких та зрозумілих строків їх реалізації. Важливим є проведення підсумкового узагальнення стану виконання плану, обговорення його результатів на нарадах, засіданнях колегій тощо.

Запорукою мінімізації корупційних проявів є забезпечення належного застосування антикорупційного законодавства. Консультаційна допомога з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства полягає у розгляді конкретних ситуацій, які виникли у працівників відповідного органу, та наданні рекомендацій щодо порядку його дій. Така допомога також може надаватися окремим структурним підрозділам, якщо певні ситуації для їх працівників є типовими.

Залежно від організації роботи, а також наявності потреби в особи, що звернулася за наданням консультації, вона може надаватися в письмовій чи усній формі. Облік наданих консультацій рекомендовано вести в окремому журналі.

Наприклад, відповідна допомога може надаватися у випадку необхідності з’ясування порядку дій особи у разі наявності у неї конфлікту інтересів, конкретні запитання можуть стосуватися подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тощо.

Консультаційна робота із запобігання та виявлення корупції є одним із пріоритетних напрямів роботи та має спрямовуватися на забезпечення належного рівня знань та розуміння працівниками положень антикорупційного законодавства.

Однією з поширених форм здійснення такої роботи є проведення з працівниками занять та семінарів на відповідну тематику. В рамках організації цієї роботи з метою забезпечення ефективності цього інструменту необхідно планувати проведення відповідних заходів з врахуванням рівня поширеності корупційних проявів серед працівників, характеру вчинюваних корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також проблемних питань, які виникають при застосуванні положень антикорупційного законодавства.

До прикладу, в період з 1 січня по 31 березня актуальним є проведення занять з питань подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Залежно від тематики занять до їх проведення можна ініціювати залучення представників інших органів, діяльність яких пов’язана із запобіганням та протидією корупції.

Результати консультаційної роботи мають в обов’язковому порядку документуватися шляхом складання відповідних протоколів, довідок та інших документів, передбачених відомчими інструкціями з діловодства.

Методична допомога може здійснюватися шляхом періодичних публікацій у галузевих виданнях, які поширюються серед працівників, розміщення повідомлень на інформаційних стендах або внутрішніх електронних інформаційних базах.

З-поміж основних завдань та функцій, зазначених в Типовому положенні, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства, тобто контроль за дотриманням заборон, обмежень та вимог, передбачених у Законі, працівниками відповідного органу, його територіальних (міжрегіональних) органів та юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідного органу, зокрема, але не виключно, стосовно:

– обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);

– обмежень щодо одержання подарунків (стаття 23 Закону);

– запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними (стаття 24 Закону);

– обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону);

– обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);

– обмежень спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

– дотримання особливостей врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 35¹ Закону);

– запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю в особи підприємств чи корпоративних прав (стаття 36 Закону);

– дотримання правил етичної поведінки, визначених у розділі VI Закону та галузевих кодексів чи стандартів етичної поведінки посадових осіб відповідного державного органу, організації;

– заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування (стаття 54 Закону);

– організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58 Закону);

– вимог щодо прозорості та доступу до інформації (стаття 60 Закону) тощо.

Законодавством не визначено вичерпного переліку форм та видів заходів з реалізації уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) завдання зі здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, що потребують процедурного врегулювання внутрішніми організаційно-розпорядчими та/або нормативно-правовими актами у відповідному органі, адже здійснення контролю за дотриманням окремого виду заборон, обмежень та вимог, передбачених в Законі, має індивідуальний характер.

З метою реалізації вказаного завдання уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може застосовувати такі заходи, як: анкетування новопризначених працівників, опитування, ознайомлення з результатами спеціальної перевірки, перегляд декларацій, використання відомостей з державних реєстрів, отримання інформації з повідомлень, при візуванні проєктів актів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, кадрових питань (особового складу), отримання від інших структурних підрозділів та їх працівників інформації, матеріалів усних та письмових пояснень тощо.

Відповідно до розділу ІІІ Типового положення уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з метою виконання покладених на неї завдань має право: мати доступ до документів та інформації, розпорядником яких є відповідний орган, з урахуванням обмежень, встановлених законом, робити чи отримувати їх копії; витребувати від інших структурних підрозділів відповідного органу документи або їх копії, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці); викликати та опитувати осіб, дії або бездіяльність яких стосуються повідомлених викривачем фактів, у тому числі керівника, заступників керівника відповідного органу; отримувати від посадових та службових осіб відповідного органу письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших передбачених вимог, обмежень та заборон; надсилати за підписом керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) запити до територіальних (міжрегіональних) органів, юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідного органу, з метою отримання від них інформації та матеріалів, необхідних для виконання покладених на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) завдань; ініціювати перед керівником відповідного органу питання проведення перевірки стану організації роботи із запобігання і виявлення корупції у територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідного органу.

Слід зазначити, що уповноважений підрозділ (уповноважена особа) у разі виявлення фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень та інших порушень вимог Закону працівниками відповідного органу, інформує керівника відповідного органу, Національне агентство або інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (пункт 8 частини шостої статті 13¹ Закону, підпункт 9 пункту 1 та підпункт 20 пункту 2 розділу ІІ Типового положення).

Відповідно до частини шостої статті 53 Закону посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи одержання повідомлення про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів, юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 Закону, зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно, протягом 24  годин, письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Для належного виконання координаційних функцій уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) необхідно:

– скласти актуальний реєстр підконтрольних територіальних (міжрегіональних) органів та підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органу;

– забезпечити контроль у підвідомчих територіальних (міжрегіональних) органах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління органу, щодо дотримання ними вимог законодавства в частині утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб);

– забезпечити контроль за дотриманням у підконтрольних територіальних (міжрегіональних) органах Обов’язкових вимог до мінімальної штатної чисельності.

Координаційна функція уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) може реалізовуватись такими способами:

– централізоване розроблення порядків, положень, інструкцій з питань запобігання та виявлення корупції тощо;

– впровадження звітування для уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) територіальних (міжрегіональних) органів та юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідного органу;

– під час здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства в територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідного органу;

– під час розгляду заяв, скарг і повідомлень викривачів;

– проведення з уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) територіальних (міжрегіональних) органів та юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідного органу, нарад, «круглих столів», вебінарів, семінарів, робочих зустрічей під час яких обговорюються проблемні питання стосовно запобігання та виявлення корупції.

За результатами аналізу стану виконання антикорупційних заходів у територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідного органу, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може підготувати пропозицій керівнику щодо заохочення або дисциплінарного впливу на працівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) підконтрольних територіальних (міжрегіональних) органів та підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органу.

Під час виконання своїх завдань та функцій уповноважений підрозділ (уповноважена особа) взаємодіє із спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції, зокрема:

інформує Національне агентство про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання (пункт 4 частини шостої статті 13¹ Закону, підпункт 4 пункту 1 та підпункт 13 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

повідомляє Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у визначеному відповідно до Закону порядку (частина перша статті 51² Закону, підпункт 5 пункту 1 та підпункт 15 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

передає матеріали відповідному спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань, якщо в ході проведення попереднього розгляду за повідомленням викривача виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією (абзац сьомий частини третьої статті 53² Закону, підпункт 7 пункту 1 та підпункт 19 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

інформує Національне агентство у разі ненаправлення службою управління персоналом відповідного органу засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення та інформаційної картки до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (абзац четвертий частини першої статті 59 Закону, підпункт 25 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

під час реалізації завдання щодо здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства здійснює контроль за надсиланням до Національного агентства копії прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень (абзац другий частини першої статті 67 Закону, підпункт 6 пункту 1 та підпункт 3 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

враховує інформацію спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції під час проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком;

інформує Національне агентство або інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції у випадках, передбачених законодавством, про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень та інших порушень вимог Закону працівниками відповідного органу (частина шоста статті 53 Закону, підпункт 9 пункту 1 та підпункт 20 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства організовує роботу та бере участь у службовому розслідуванні, яке проводиться з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог Закону в інший спосіб (частина третя статті 65¹ Закону, підпункт 24 пункту 2 розділу ІІ Типового положення);

на виконання повноважень у сфері захисту викривачів має право звертатися до Національного агентства щодо порушених прав викривача, його близьких осіб (пункт 3 частини другої статті 53⁹ Закону, підпункт 8 пункту 1, підпункт 16 пункту 2 розділу ІІ та підпункт 5 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення);

керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) підписує та направляє повідомлення до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції щодо порушень вимог Закону працівниками відповідного органу, у тому числі керівником відповідного органу (пункт 4 розділі ІV Типового положення).

Крім зазначеного вище, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з питань, що належить до його (її) компетенції, має право вести листування з уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) інших відповідних органів, Національним агентством, іншими спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції (підпункт 14 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення).

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) спільно з уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) інших відповідних органів, Національним агентством, іншими спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції організовує та/або бере участь в нарадах, «круглих столах», вебінарах, семінарах, робочих зустрічах для обговорення проблемних питань стосовно запобігання та виявлення корупції, обміну вдалими практиками тощо.

Форма з інформацією щодо своєї діяльності подається керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) до 10 лютого року, наступного за звітним.

Працівники уповноважених підрозділів інформації щодо своєї діяльності не подають.

Форма з інформацією щодо своєї діяльності подається шляхом заповнення її електронної версії на Порталі доброчесності в розділі «Оцінка ефективності» (більш детально це питання викладене в розділі 3 глави ІІІ цих Роз’яснень).

Інформація щодо своєї діяльності підписується керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) працівника юридичної особи, який містить код ЄДРПОУ.

Заповнювати та надсилати форму до Національного агентства іншим шляхом, зокрема у паперовому вигляді, електронною поштою, за допомогою засобів електронної взаємодії тощо, не потрібно.

Керівникам уповноважених підрозділів (уповноваженим особам), які не є зареєстрованими в Кабінеті уповноваженого на Порталі доброчесності, необхідно спершу зареєструватися. Питання реєстрації на Порталі доброчесності більш детально викладені в розділі 2 глави ІІІ цих Роз’яснень.

Перевірка достовірності відомостей, вказаних у формі, та оцінка ефективності роботи керівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) здійснюється Національним агентством у порядку, визначеному Методологією з оцінки ефективності роботи уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженою наказом Національного агентства від 01.08.2023 № 164/23.

Під отриманням офіційної інформації стосовно вчинення працівником відповідного органу корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, слід розуміти надходження до відповідного органу копії повідомлення про підозру, ухвали про відсторонення від посади, копії протоколу про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, копій судових рішень (постанов, вироків, ухвал), листів, запитів або повідомлень від спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України про проведення процесуальних дій щодо працівника, повідомлень від викривачів тощо.

На підставі отриманої інформації уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює моніторинг офіційного вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судова влада України – офіційний вебпортал судової влади України, на якому публікується інформація про діяльність судів загальної юрисдикції, інших органів і установ судової гілки влади.

Вебпортал «Судова влада України» дозволяє оперативно відстежувати рух справи ще до того, як повний текст рішення з’явиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Для цього необхідно перейти у розділ «Стан розгляду справ», у полі «Сторона по справі» вказати прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності), а для звуження пошуку вибрати конкретний регіон або назву суду (якщо відома така інформація).

За допомогою цього вебпорталу уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може відслідковувати: дату та час наступного судового засідання, стадію розгляду справи (наприклад: «Призначено до судового розгляду», «Розгляд завершено»), результат розгляду (у графі «Стан розгляду» часто вказується стислий підсумок: «Постанова», «Рішення»).

Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. До реєстру вносяться усі рішення судів України у цивільних, адміністративних, господарських справах, справах про адміністративні правопорушення та кримінальних провадженнях.

Єдиний державний реєстр судових рішень є одним із основних джерел для отримання тексту судового рішення.

Критеріями пошуку в реєстрі є: прізвище, ім’я та по батькові (у разі наявності), які вводяться у полі «Пошук за контекстом», номер справи, період ухвалення рішення, спеціалізовані статті.

Необхідно звернути увагу, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень прізвище, ім’я та по батькові, як правило, знеособлені, наприклад ОСОБА_1, тому ефективніше здійснювати моніторинг за номером справи, отриманим на вебпорталі «Судова влада України». З метою пришвидшення пошуку можна обмежити часові рамки шляхом встановлення періоду ухвалення рішення та зазначення у полі «Стаття закону» статті з КУпАП або КК.

Після знаходження необхідної інформації уповноважений підрозділ (уповноважена особа) перевіряє, чи набрало рішення законної сили (статті 292, 294 КУпАП та статті 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України).

У разі визнання особи винною та набрання рішенням законної сили уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) слід письмово повідомити керівника відповідного органу про результати розгляду справи, додавши скриншот сторінки «Стан розгляду справ» та роздруковану електронну копію судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень та ініціювати направлення письмового запиту до відповідного суду для отримання завіреної копії рішення (у разі неотримання такого рішення).

Метою моніторингу офіційного вебпорталу «Судова влада України» та Єдиного державного реєстру судових рішень є забезпечення відповідним органом дотримання вимог частин другої, четвертої та п’ятої статті 65¹ Закону.

Важливо здійснювати моніторинг регулярно (не рідше ніж раз на тиждень) з моменту отримання офіційної інформації стосовно вчинення працівником відповідного органу корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 65¹ Закону особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Важливо розуміти, що термін «покарання» вживається виключно у контексті кримінальних правопорушень.

У статті 50 КК наведено визначення покарання та його мета, а в статті 51 КК наведені види покарань.

Термін «стягнення» (або «адміністративне стягнення») вживається у контексті адміністративних правопорушень.

Стаття 23 КУпАП визначає мету адміністративного стягнення, а стаття 24 КУпАП містить види адміністративного стягнення.

Таким чином, у разі отримання відповідним органом одного з таких рішень суду:

1) ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення у зв’язку із закінченням строків давності;

2) постанови у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, згідно з якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності без накладення стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

3) постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення з нереабілітуючих підстав (зокрема, у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених у статті 38 КУпАП, а також у разі звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП) – уповноважений підрозділ (уповноважена особа) письмово повідомляє керівника відповідного органу про працівника, який вчинив корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, про прийняте судом рішення та вносить подання про притягнення цього працівника до дисциплінарної відповідальності у визначеному законом порядку та терміни притягнення.

У разі отримання відповідним органом рішення суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) письмово повідомляє керівника відповідного органу про працівника, стосовно якого набрало сили рішення суду, та на виконання вимог абзацу третього частини другої статті 65¹ Закону вносить подання щодо звільнення такого працівника з посади в установленому порядку.

Слід враховувати, що обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 65¹ Закону).

Відповідно до частини п’ятої статті 65¹ Закону особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

При цьому відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців (частина друга статті 154 Кримінального процесуального кодексу України). Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 Кримінального процесуального кодексу України.

Копія ухвали про відсторонення надсилається особі, яка звернулася з відповідним клопотанням, підозрюваному чи обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем її постановлення, та підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому для виконання судових рішень (частина четверта статті 157 Кримінального процесуального кодексу України).

Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу, установи, підприємства, організації, де вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням.

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі в межах цього питання - Положення) Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону та пункту 14 розділу ІІІ Положення відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про фізичну особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення:

1) прізвище, ім’я, по батькові;

2) місце роботи, посада на час вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;

3) склад корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;

4) вид покарання (стягнення);

5) спосіб вчинення дисциплінарного корупційного проступку;

6) вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону та пункту 14 розділу ІІІ Положення відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про юридичну особу, до якої застосовано заходи кримінально-правового характеру:

1) назва;

2) юридична адреса, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

3) склад корупційного правопорушення, у зв’язку з вчиненням якого застосовано заходи кримінально-правового характеру;

4) вид застосованих заходів кримінально-правового характеру та строк застосування додаткових (нефінансових) заходів кримінально-правового характеру (у разі їх застосування).

Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює моніторинг Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, через офіційний веб-сайт Національного агентства.

Якщо уповноважений підрозділ (уповноважена особа) під час моніторингу Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, встановлює наявність відомостей про вчинення працівником корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, при цьому до такого працівника судом не застосовано покарання або не накладено на нього стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) письмово повідомляє про встановлений факт керівника відповідного органу та на виконання вимог частини другої статті 65¹ Закону, ініціює питання притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку та терміни притягнення.

Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до Національного агентства від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення (абзац четвертий частини першої статті 59 Закону).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення кадрові служби органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, посадові особи яких є суб’єктами відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом п’яти робочих днів з дня підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення зобов’язані надати Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.

Інформаційна картка до розпорядчого документа готується кадровою службою відповідного органу за встановленою формою (додаток 1 до Положення).

Таким чином, до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, вносяться відомості про особу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення саме корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, в інших випадках притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відомості про неї внесенню до вказаного реєстру не підлягають.

Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368–369² цього Кодексу).

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366², 366³ цього Кодексу. Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені в главі 13-А КУпАП).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією (порушення вимог Закону), за вчинення яких особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є вичерпним):

1) недотримання вимог Закону щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) та щодо погодження звільнення керівника уповноваженого підрозділу (стаття 13¹ Закону);

2) неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству (стаття 19 Закону);

3) порушення обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);

4) порушення обмежень щодо одержання подарунка та недотримання вимог Закону при одержанні неправомірної вигоди чи подарунка (статті 23, 24 Закону);

5) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону);

6) порушення обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);

7) порушення обмежень спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

8) порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 28–36 Закону);

9) порушення правил етичної поведінки (статті 38–44 Закону);

10) порушення вимог Закону щодо фінансового контролю (статті 45, 46, 51² Закону);

11) недотримання вимог Закону щодо захисту викривачів (статті 53–53⁶ Закону);

12) недотримання вимог Закону щодо заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування
(стаття 54 Закону);

13) недотримання вимог Закону щодо організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58 Закону);

14) непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, або непритягнення працівників до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог закону (стаття 65¹ Закону);

15) недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (стаття 67 Закону).

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення відповідальними за достовірність відомостей, що вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відповідно до законодавства є особи, які надали цю інформацію.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює моніторинг Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, не тільки з метою забезпечення дотримання відповідним органом вимог частини першої статті 59 та частини другої статті 65¹ Закону, а й для перевірки доброчесності майбутніх ділових партнерів відповідного органу (контрагентів) та відомостей щодо кандидатів на посади, щодо яких спеціальна перевірка не проводиться.

Відповідно до частини шостої статті 53 Закону посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи одержання повідомлення про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів, юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 Закону, зобов’язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно, протягом
24 годин, письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368–369² цього Кодексу).

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366², 366³ цього Кодексу. Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені в главі 13-А КУпАП).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією (порушення вимог Закону), за вчинення яких особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є вичерпним):

1) недотримання вимог Закону щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) та щодо погодження звільнення керівника уповноваженого підрозділу (стаття 13¹ Закону);

2) неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству (стаття 19 Закону);

3) порушення обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);

4) порушення обмежень щодо одержання подарунка та недотримання вимог Закону при одержанні неправомірної вигоди чи подарунка (статті 23, 24 Закону);

5) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону);

6) порушення обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);

7) порушення обмежень спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

8) порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 28–36 Закону);

9) порушення правил етичної поведінки (статті 38–44 Закону);

10) порушення вимог Закону щодо фінансового контролю (статті 45, 46, 51² Закону);

11) недотримання вимог Закону щодо захисту викривачів (статті 53–53⁶ Закону);

12) недотримання вимог Закону щодо заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування
(стаття 54 Закону);

13) недотримання вимог Закону щодо організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58 Закону);

14) непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, або непритягнення працівників до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог закону (стаття 65¹ Закону);

15) недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (стаття 67 Закону).

Відповідно до пункту 4 розділу ІV Типового положення керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) підписує та направляє повідомлення до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції щодо порушень вимог Закону працівниками відповідного органу, у тому числі керівником відповідного органу.

Повідомлення спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції щодо порушень вимог Закону працівниками відповідного органу, у тому числі керівником відповідного органу, направляється у письмовому вигляді з додаванням підтверджувальних матеріалів (у разі наявності) та має містити опис порушення вимог Закону, відомості про особу, яка вчинила таке порушення, короткий зміст обставин виявлення такого порушення, які вжито заходи щодо припинення такого правопорушення тощо.

Таке повідомлення направляється до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України та статті 255 КУпАП.

Окремо слід зазначити, що форма повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та строки його направлення до Національного агентства, встановлені Порядком перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженим наказом Національного агентства від 20.08.2021 № 539/21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.10.2021 за № 1303/36925. Більш детально це питання висвітлено в питанні 15 розділу 3 глави І цих Роз’яснень.

Про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання, керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) інформує Національне агентство незалежно від того, який спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції уповноважений складати протокол про таке адміністративне правопорушення відповідно до статті 255 КУаП, у тому числі зазначивши, що повідомлення щодо порушення Закону в частині конфлікту інтересів було направлено відповідному спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції. У яких саме випадках керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) інформує Національне агентство про порушення особою вимог Закону в частині конфлікту інтересів, висвітлено в питанні 13 розділу 3 глави І цих Роз’яснень.

Додатково слід звернути увагу, що відповідно до статті 24 Закону особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Предмети неправомірної вигоди, а також одержані чи виявлені подарунки зберігаються в органі до їх передачі спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

Вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та порядок їх розгляду визначаються Законом (абзац перший частини другої статті 53² Закону).

Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені (абзац другий частини другої статті 53² Закону).

Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368–369² цього Кодексу).

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366², 366³ цього Кодексу. Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені в главі 13-А КУпАП).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією (порушення вимог Закону), за вчинення яких особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є вичерпним):

1) недотримання вимог Закону щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) та щодо погодження звільнення керівника уповноваженого підрозділу (стаття 13¹ Закону);

2) неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству (стаття 19 Закону);

3) порушення обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);

4) порушення обмежень щодо одержання подарунка та недотримання вимог Закону при одержанні неправомірної вигоди чи подарунка (статті 23, 24 Закону);

5) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону);

6) порушення обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);

7) порушення обмежень спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

8) порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 28–36 Закону);

9) порушення правил етичної поведінки (статті 38–44 Закону);

10) порушення вимог Закону щодо фінансового контролю (статті 45, 46, 51² Закону);

11) недотримання вимог Закону щодо захисту викривачів (статті 53–53⁶ Закону);

12) недотримання вимог Закону щодо заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування
(стаття 54 Закону);

13) недотримання вимог Закону щодо організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58 Закону);

14) непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, або непритягнення працівників до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог закону (стаття 65¹ Закону);

15) недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (стаття 67 Закону).

Повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів (абзац перший частини третьої статті 53² Закону).

У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення (абзац другий частини третьої статті 53² Закону).

У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз’ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні (абзац третій частини третьої статті 53² Закону).

У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи (абзац четвертий частини третьої статті 53² Закону).

У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб’єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення (абзац п’ятий частини третьої статті 53² Закону).

Під час попереднього розгляду повідомлення уповноважені підрозділи (уповноважені особи) відповідно до частини другої статті 53⁹ Закону мають право:

– витребувати від інших структурних підрозділів відповідного органу чи юридичної особи документи, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці), та робити їх копії;

– викликати та опитувати осіб, дій або бездіяльності яких стосуються повідомлені викривачем факти, у тому числі керівника, заступників керівника органу, установи, організації;

– вносити подання керівнику відповідного органу чи юридичної особи про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону;

– виконувати інші визначені законом повноваження, спрямовані на всебічний розгляд повідомлень викривачів та захист їхніх прав та свобод.

У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань (абзац сьомий частини третьої статті 53² Закону).

Повідомлення спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції може бути здійснено як при отриманні повідомлення, так і при виявленні порушень під час попереднього розгляду такого повідомлення.

У разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні, керівник або працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа),
відповідальний (-а) за проведення попереднього розгляду, може підготувати висновок (довідку, доповідну або службову записку) на ім’я керівника органу про те, що викладені у повідомленні відомості не підтвердились.

У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб’єктом відповідного органу або юридичної особи (абзац шостий частини третьої статті 53² Закону).

У такому випадку керівник або працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) має право внести подання керівнику організації, у якому зазначити результати попередньої перевірки та наголосити на необхідності притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону.

Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається (абзац восьмий частини третьої статті 53² Закону).

Водночас процедура здійснення дисциплінарних проваджень стосовно окремих категорій посад регулюється спеціальним законодавством (Законами України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом Національної поліції України тощо).

При цьому в проєкті наказу (розпорядження) про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону, який готує кадрова служба та візує уповноважена особа, рекомендується вказувати, які саме вимоги Закону порушено (із зазначенням конкретної статті Закону).

Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження (абзац дев’ятий частини третьої статті 53² Закону).

Уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) у своїй роботі рекомендовано використовувати роз’яснення Національного агентства щодо отримання та розгляду повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» від 31.08.2023 № 3, які розміщені на вебсайті Національного агентства.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 53¹ Закону подання повідомлень (у тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону здійснюється через відкритий для цілодобового доступу Єдиний портал повідомлень викривачів (далі в межах цього питання – Портал) та спеціальні телефонні лінії.

Таким чином, до внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону належать Портал та спеціальні телефонні лінії.

Портал – це інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», що забезпечує обмін даними з викривачем за допомогою мережі «Інтернет», збирання, зберігання, використання, захист, облік, пошук, узагальнення повідомлень викривачів, а також іншої інформації, у тому числі про статус викривачів, стан та результати розгляду повідомлень викривачів.

Держателем та відповідальним за адміністрування Порталу є Національне агентство, яке встановлює порядок його ведення.

Портал гарантує викривачам дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також забезпечує доступ викривачів до інформації про стан та результати розгляду їх повідомлень і є офіційним внутрішнім джерелом інформації про осіб, які мають статус викривачів.

Порядок надання та припинення доступу до Порталу визначений в Порядку ведення Єдиного порталу повідомлень викривачів, затвердженому наказом Національного агентства від 03.01.2023 № 1/23, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.01.2023 за № 22/39078.

Таким чином, з метою забезпечення функціонування внутрішніх каналів відповідні органи підключаються до Порталу у визначеному Національним агентством порядку та забезпечують функціонування спеціальної телефонної лінії.

Вимоги до захисту анонімних каналів зв’язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджені наказом Національного агентства від 02.04.2020 № 127/20, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.04.2020 за № 370/34653.

При використанні особами будь-яких інших способів здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону (направлення повідомлення, у тому числі анонімного, у паперовій або електронній формі чи здійснення повідомлення на особистому прийомі, через спеціальну телефонну лінію тощо) їм гарантуються дотримання умов конфіденційності та анонімності, а також внесення цієї інформації до Порталу уповноваженими на це особами відповідних суб’єктів не пізніше наступного робочого дня з моменту її отримання (абзац третій частини другої статті 53¹ Закону).

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) організовує розгляд повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, зокрема:

визначає порядок розгляду повідомлення: встановлює відповідність повідомлення вимогам Закону, належність порушеного питання в повідомленні до компетенції відповідного органу, якої особи стосується наведена в повідомленні інформація, наявність в повідомленні ознак корупційного чи пов’язаного з корупцією правопорушень;

контролює дотримання строків розгляду повідомлення: попередній розгляд повідомлення здійснюється у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Порталу, а дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається;

залежно від змісту повідомлення, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює розгляд повідомлення самостійно або із залученням співвиконавців чи створенням робочої групи;

забезпечує нерозголошення інформації про викривача, попереджає про відповідальність у разі розкриття інформації про викривача працівників, які залучені до розгляду повідомлення;

надає викривачу детальну інформацію про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.

Питання надання уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) консультаційної допомоги викладене в питанні 2 розділу 3 глави І цих Роз’яснень.

З метою надання кваліфікованої та повної консультаційної допомоги в заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування уповноваженим підрозділам (уповноваженій особі) слід використовувати у своїй роботі роз’яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку), які розміщені на офіційному вебсайті Національного агентства.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення, а також додаткові (нефінансові) заходи кримінально-правового характеру, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством. Відомості про осіб, які входять до особового складу органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, належність яких до вказаних органів становить державну таємницю, та яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до розділу з обмеженим доступом Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

Відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до Національного агентства від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі в межах цього питання - Положення), кадрові служби органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, посадові особи яких є суб’єктами відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом п’яти робочих днів з дня підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення зобов’язані надати Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень.

Інформаційна картка до розпорядчого документа готується кадровою службою відповідного органу за встановленою формою (додаток 1 до Положення).

Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368–369² цього Кодексу).

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (зокрема, відповідно до примітки до статті 45 КК кримінальними правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366², 366³ цього Кодексу. Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені в главі 13-А КУпАП).

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією (порушення вимог Закону), за вчинення яких особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є вичерпним):

1) недотримання вимог Закону щодо утворення (визначення) уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) та щодо погодження звільнення керівника уповноваженого підрозділу (стаття 13¹ Закону);

2) неприйняття антикорупційної програми, неподання на погодження антикорупційної програми Національному агентству (стаття 19 Закону);

3) порушення обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону);

4) порушення обмежень щодо одержання подарунка та недотримання вимог Закону при одержанні неправомірної вигоди чи подарунка (статті 23, 24 Закону);

5) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону);

6) порушення обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону);

7) порушення обмежень спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону);

8) порушення вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 28–36 Закону);

9) порушення правил етичної поведінки (статті 38–44 Закону);

10) порушення вимог Закону щодо фінансового контролю (статті 45, 46, 51² Закону);

11) недотримання вимог Закону щодо захисту викривачів (статті 53–53⁶ Закону);

12) недотримання вимог Закону щодо заборони на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування
(стаття 54 Закону);

13) недотримання вимог Закону щодо організації проведення спеціальної перевірки (статті 56–58 Закону);

14) непроведення службового розслідування стосовно особи, яка вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, або непритягнення працівників до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог закону (стаття 65¹ Закону);

15) недотримання вимог щодо незаконних актів та правочинів (стаття 67 Закону).

Таким чином, до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, вносяться відомості про особу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення саме корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, в інших випадках притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відомості про неї внесенню до вказаного реєстру не підлягають.

Відповідно до пункту 2 розділу ІV Положення відповідальними за достовірність відомостей, що вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відповідно до законодавства є особи, які надали цю інформацію.

У разі встановлення уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) факту невиконання службою управління персоналом відповідного органу пункту 4 розділу ІІ Положення уповноважений підрозділ (уповноважена особа) повідомляє про такий факт керівника відповідного органу.

У разі ненаправлення службою управління персоналом відповідного органу до Національного агентства документів, визначених у пункті 4 розділу ІІ Положення, на підставі яких вносяться відомості про особу до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) зобов’язаний (-на) повідомити про такий факт Національне агентство.

Відповідно до частини першої статті 65¹ Закону за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) веде облік працівників відповідного органу, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Оскільки форма такого обліку не встановлена, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може самостійно обрати зручну форму його ведення: електронну (у вигляді таблиць чи бази даних) або паперову (у формі журналу).

Відомості стосовно осіб, які притягнуті до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, обліковуються уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) на підставі судових рішень, які надійшли до відповідного органу.

Взаємодія зі службою управління персоналом дозволяє уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) отримувати відомості про накладення дисциплінарних стягнень за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень. Основними джерелами інформації при цьому є участь у службових розслідуваннях, дисциплінарних провадженнях та візування відповідних розпорядчих документів.

Задля належного обліку працівників, притягнутих до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, в інструкціях із документообігу варто закріпити обов’язкове надсилання копій судових рішень про притягнення працівників до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, до уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), а також налагодити механізм його (її) оперативної взаємодії зі службою управління персоналом.

Облік працівників, притягнутих до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, ведеться з метою аналізу причин їх вчинення, розробки заходів із запобігання таким правопорушенням у майбутньому, проведення оцінки корупційних ризиків та підготовки звітності.

Відповідно до статей 188^46-1 та 188^46-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за такі порушення законодавства з питань лобіювання, зокрема:

– здійснення лобіювання особою, яка не отримала статусу суб’єкта лобіювання, або особою, статус суб’єкта лобіювання якої припинений або зупинений (частина перша статті 188^46-1 КУпАП) та повторне протягом року вчинення зазначеного порушення (частина друга статті 188^46-1 КУпАП);

– здійснення лобіювання особою, яка при набутті статусу суб’єкта лобіювання не повідомила про наявність обставин, що виключають можливість такої особи бути суб’єктом лобіювання відповідно до Закону України «Про лобіювання» (частина третя статті 188^46-1 КУпАП);

– неподання або несвоєчасне подання до Національного агентства заяви про зупинення або припинення статусу суб’єкта лобіювання або заяви про виключення з Реєстру прозорості відомостей щодо фізичної особи, яка здійснює лобіювання від імені юридичної особи – суб’єкта лобіювання, у випадках, передбачених Законом України «Про лобіювання» (частина третя статті 188^46-2 КУпАП);

– порушення встановлених законом обмежень щодо предмета лобіювання або здійснення лобіювання в комерційних інтересах особи, яка не може бути бенефіціаром, чи на замовлення особи, яка не може бути клієнтом, або фінансування лобіювання за рахунок коштів (засобів), які не можуть бути джерелом фінансування лобіювання відповідно до Закону України «Про лобіювання» (частина четверта статті 188^46-2 КУпАП).

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з метою виконання покладених на нього (неї) завдань має право:

– мати доступ до документів та інформації, розпорядником яких є відповідний орган, з урахуванням обмежень, встановлених законом, робити чи отримувати їх копії (підпункт 1 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення);

– витребувати від інших структурних підрозділів відповідного органу документи або їх копії, у тому числі ті, що містять інформацію з обмеженим доступом (крім державної таємниці) (підпункт 2 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення);

– здійснювати обробку інформації, у тому числі персональних даних, з дотриманням законодавства про захист персональних даних (підпункт 3 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення);

– надсилати за підписом керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) запити до територіальних (міжрегіональних) органів, юридичних осіб, що належать до сфери управління відповідного органу, з метою отримання від них інформації та матеріалів, необхідних для виконання покладених на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) завдань (підпункт 10 пункту 1 розділу ІІІ Типового положення).

Таким чином, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з питань запобігання та виявлення корупції наділений визначеними законодавством повноваженнями, правами та інструментами, необхідними для здійснення заходів з виявлення порушень вимог законодавства з питань лобіювання.

Рекомендовано здійснювати такі заходи, зокрема, у випадку отримання від посадових та службових осіб відповідного органу фактичних даних, що можуть свідчити про порушення вимог законодавства з питань лобіювання.

Щодо здійснення заходів з виявлення ознак правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 188^46-1 КУпАП

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа), здійснює заходи, спрямовані на виявлення осіб, діяльність яких містить ознаки незаконного лобіювання, тобто лобіювання особами, які не набули статусу суб’єкта лобіювання, а також у яких такий статус зупинено чи припинено.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про лобіювання» лобіювання – діяльність, що здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.

Ознаками лобіювання є здійснення впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання, наявність комерційного інтересу та предмета лобіювання, якого такий вплив (спроба впливу) стосується (детальніше щодо кожної ознаки лобіювання у роз’ясненнях Національного агентства від 31.05.2026 № 2 щодо застосування актів законодавства з питань лобіювання, які розміщені на вебсайті Національного агентства у розділі «База знань»).

У разі встановлення фактів здійснення впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання (відповідний орган, його посадових осіб) щодо предмета лобіювання уповноважений підрозділ (уповноважена особа) має перевірити наявність в особи статусу суб’єкта лобіювання шляхом пошуку відповідної інформації у публічній частині Реєстру прозорості за прізвищем, власним ім’ям, по батькові (за наявності) фізичної особи або за найменуванням юридичної особи.

Також у публічній частині Реєстру прозорості уповноважена особа (уповноважений підрозділ) може здійснити перевірку статусу суб’єкта лобіювання за унікальним ідентифікатором витягу (у разі його надання суб’єктом лобіювання).

Вплив (спроба впливу) на об’єкт лобіювання може здійснюватись, зокрема, такими шляхами:

– будь-яка пряма чи опосередкована комунікація з об’єктом лобіювання щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання (наприклад, надсилання листів щодо необхідності прийняти нормативно-правовий акт, проведення зустрічей з об’єктом лобіювання);

– участь у заходах щодо питань, пов’язаних з предметом лобіювання, з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання;

– запрошення об’єкта лобіювання для участі у зустрічах, конференціях, заходах тощо.

У разі виявлення уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) фактів здійснення особою діяльності, що містить ознаки лобіювання, за відсутності у неї статусу суб’єкта лобіювання, а також у разі зупинення чи припинення такого статусу, про такі факти необхідно повідомити Національне агентство.

Щодо здійснення заходів з виявлення ознак правопорушень, передбачених частиною третьою статті 188^46-1 та частиною третьою статті 188^46-2 КУпАП

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може здійснювати перевірку на дотримання обмеження щодо набуття статусу суб’єкта лобіювання (частина четверта статті 10 Закону України «Про лобіювання») особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеною у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, під час її перебування на відповідній посаді та впродовж одного року після її звільнення з посади або припинення її повноважень на посаді.

Зокрема, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може здійснювати перевірку наявності статусу суб’єкта лобіювання у посадових та службових осіб відповідного державного органу, органу місцевого самоврядування під час їх перебування на відповідній посаді та впродовж одного року після їх звільнення та у разі виявлення ознак адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 188^46-1 та частиною третьою статті 188^46-2 КУпАП повідомляти Національне агентство про відповідні обставини.

Також уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може здійснювати перевірку наявності у діяльності суб’єкта лобіювання, який здійснює вплив (спробу впливу) на відповідний державний орган або орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, обмежень, передбачених частиною четвертою статті 10 Закону України «Про лобіювання».

Щодо здійснення заходів з виявлення ознак правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 188^46-2 КУпАП

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про лобіювання» не може бути предметом лобіювання нормативно-правовий акт щодо:

– оголошення загальної або часткової мобілізації;

– введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану;

– оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;

– використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

– введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;

– оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

– зміни території України;

– амністії.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про лобіювання» не може бути клієнтом, бенефіціаром особа, зазначена у частині четвертій статті 10 вказаного Закону.

Джерелом фінансування лобіювання не можуть бути кошти та інші засоби, отримані від осіб, зазначених у підпунктах 1, 4–9, 11, 12 і 14 частини четвертої статті 10 Закону України «Про лобіювання», іноземної держави, визначеної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України, юридичних осіб та інших організацій, які повністю фінансуються такою державою, зареєстровані або перебувають у такій державі, а також кошти державного та місцевих бюджетів (частина друга статті 12 Закону України «Про лобіювання»).

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) в межах наданих повноважень може здійснювати заходи щодо виявлення фактів лобіювання з порушенням встановлених Законом України «Про лобіювання» обмежень, зокрема щодо предмета лобіювання, статусу клієнта або бенефіціара, а також джерел фінансування лобіювання. У разі виявлення обставин, що можуть свідчити про наявність у діях суб’єкта лобіювання ознак правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 188^46-2 КУпАП, про такі обставини необхідно повідомити Національне агентство.

Щодо порядку повідомлення про порушення вимог законодавства у сфері лобіювання

Повідомлення про порушення вимог законодавства з питань лобіювання подається до Національного агентства у паперовій або електронній формі
(пункт 1 розділу II Порядку здійснення моніторингу дотримання вимог законодавства з питань лобіювання, затвердженого наказом Національного агентства від 03.10.2025 № 303/25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2025 за № 1505/44911 (далі в межах цього питання – Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу ІІ Порядку у повідомленні зазначаються:

– для фізичної особи суб’єкта повідомлення – прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого та/або задекларованого місця проживання (перебування), контактний номер телефону, адреса електронної пошти (за наявності) чи інші контактні дані; для юридичної особи суб’єкта повідомлення – повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

– прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) (повне найменування юридичної особи) суб’єкта лобіювання або особи, яка не набула статусу суб’єкта лобіювання.

Якщо повідомлення стосується суб’єкта лобіювання, – зазначається його реєстровий номер (ідентифікатор) у Реєстрі прозорості.

Якщо повідомлення стосується особи, яка не набула статусу суб’єкта лобіювання – зазначаються відомості, які можуть ідентифікувати таку особу, якщо такі відомості відомі суб’єкту повідомлення;

– фактичні дані щодо можливих ознак порушення вимог законодавства з питань лобіювання, що можуть бути предметом моніторингу та перевірені Національним агентством.

Повідомлення має бути підписане суб’єктом повідомлення із зазначенням дати (абзац восьмий пункту 1 розділу II Порядку).

Повідомлення, оформлене без дотримання зазначених вище вимог, повертається суб’єкту повідомлення з відповідними роз’ясненнями не пізніше ніж через п’ять робочих днів від дня його надходження (пункт 2
розділу II Порядку).

Надання методичної допомоги та консультацій щодо здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та захисту викривачів, проведення внутрішніх навчань з питань формування культури повідомлення – це один із засобів, через який реалізуються механізми заохочення та формування культури повідомлення (пункт 1 частини четвертої статті 53¹ Закону).

Форми надання уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) методичної допомоги та консультації наведені в питанні 2 розділу 3 глави І цих Роз’яснень.

Методична допомога та консультація, як правило, надається уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) за зверненнями працівників відповідного органу або осіб, які проходять у ньому службу чи навчання або виконують певну роботу, з конкретного питання.

Уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) методичну та консультаційну роботу в сфері викривачів необхідно проводити не тільки в рамках надання відповіді за зверненнями працівників, а й на періодичній основі, заздалегідь плануючи такі заходи. До таких заходів можуть залучатися представники іноземних спеціалізованих інституцій у сфері захисту викривачів, працівники Національного агентства та інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції, експерти, викривачі.

Під час таких робіт уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) необхідно надавати увагу питанням щодо правового статусу викривача, способів та шляхів здійснення викривачем повідомлення, підтвердження факту, що особа є викривачем, роз’яснити які правопорушення є корупційними, а які пов’язаними з корупцією правопорушеннями, що належить до інших порушень Закону, висвітлити права та гарантії захисту викривача, встановлені Законом, захисту трудових прав викривача, забезпечення права викривача на отримання інформації, забезпечення права викривача на конфіденційність та анонімність, у яких випадках викривач має право на отримання винагороди, яка передбачена юридична відповідальність викривача тощо.

Методичну та консультаційну робіти у сфері викривачів серед осіб, які проходять службу чи навчання або виконують певну роботу у відповідному органі, рекомендується проводити уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) до початку проходження особами служби чи навчання або виконання робіт.

Консультаційну роботу краще проводити з фіксацією у відповідних журналах, відомостях, протоколах тощо.

Фіксація надання методичної допомоги та консультації особі, яка надалі набула статусу викривача, повинна передбачати дотримання права викривача на конфіденційність.

З метою забезпечення ефективної діяльності у сфері роботи з викривачами, уповноважені підрозділи (уповноважені особи) здійснюють розробку відповідних нормативно-методичних матеріалів, зокрема порядків, рекомендацій, посібників, алгоритмів дій, пам’яток тощо. Вказані матеріали доводяться до відома працівників та можуть розміщуватись на офіційному вебсайті й інформаційних стендах відповідного органу.

Уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) у своїй роботі слід використовувати роз’яснення Національного агентства: щодо отримання та розгляду повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» від 31.08.2023 № 3; щодо правового статусу викривача від 12.06.2023 № 2; щодо гарантій захисту трудових прав викривача від 01.06.2022 № 8; щодо забезпечення права викривача на отримання інформації від 18.06.2021 № 6; щодо забезпечення права викривача на конфіденційність та анонімність від 24.02.2021 № 4; щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги від 09.07.2020 № 6; щодо механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» від 24.02.2021 № 3; та практичний посібник по роботі з викривачами для уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, які розміщені на вебсайті Національного агентства.

Діяльність уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) охоплює не лише адміністрування внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону та опрацювання отриманої інформації, а й комплексну взаємодію з викривачем. Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) підтримує сталий зв’язок із викривачем на всіх етапах розгляду повідомлення та після його завершення задля забезпечення реалізації встановлених Законом прав і гарантій захисту особи.

Така співпраця передбачає активну взаємодію сторін, де викривач може надавати пояснення та докази на підтвердження своєї заяви, а уповноважений підрозділ (уповноважена особа) забезпечує реєстрацію повідомлення, повідомляє викривача про його права та обов’язки, передбачені Законом, надає викривачу інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації, дотримується права викривача на конфіденційність.

Одним з основних завдань уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) є здійснення повноважень у сфері захисту викривачів відповідно до Закону.

У розділі VІІІ Закону передбачені права та гарантії захисту викривача, захист трудових прав викривача, право викривача на конфіденційність та анонімність, право викривача на отримання інформації (статті 53³, 53⁴, 53⁵ та 53⁶ Закону).

Відповідно до частини першої статті 53³ Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Про існування загрози застосування негативних заходів впливу до викривача працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) може дізнатися зі звернення викривача за захистом або під час візування проєктів розпорядчих актів з кадрових питань.

У разі наявності письмової згоди викривача на розголошення інформації щодо нього керівнику відповідного органу уповноважений підрозділ (уповноважена особа) готує на ім’я керівника відповідного органу доповідну (службову) записку, у якій зазначає про те, що особа є викривачем, роз’яснює гарантії захисту трудових прав викривача та попереджає про можливі правові наслідки за порушення вимог Закону.

У разі ненадання викривачем такої згоди уповноважений підрозділ (уповноважена особа) має право звернутися до Національного агентства щодо порушених прав викривача (пункт 3 частини другої статті 53⁹ Закону).

У разі застосування безпосередніми керівниками викривача до нього заходів негативного впливу уповноважений підрозділ (уповноважена особа) вносить подання керівнику відповідного органу про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності (пункт 4 частини другої статті 53⁹ Закону).

Слід зазначити, що гарантії захисту трудових прав викривача діють безстроково та не залежать від зміни керівника (посадових осіб) відповідного органу.

Тобто, якщо викривач здійснив повідомлення щодо дій попередніх керівників (посадових осіб) відповідного органу, а негативних заходів впливу застосував новий керівник (посадові особи), презумпція причинно-наслідкового зв’язку між повідомленням та дисциплінарною відповідальністю зберігається й обов’язок доказування відсутності такого зв’язку між повідомленням та негативними заходами впливу покладається на керівника або роботодавця, який застосував такі заходи.

З метою належної організації співпраці з викривачами та забезпечення дотримання їхніх прав та гарантій захисту, передбачених Законом, уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) слід використовувати у своїй роботі роз’яснення Національного агентства: щодо правового статусу викривача від 12.06.2023 № 2; щодо гарантій захисту трудових прав викривача від 01.06.2022 № 8; щодо забезпечення права викривача на отримання інформації від 18.06.2021 № 6; щодо забезпечення права викривача на конфіденційність та анонімність від 24.02.2021 № 4; щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги від 09.07.2020 № 6; та практичний посібник по роботі з викривачами для уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, які розміщені на вебсайті Національного агентства.

Відповідно до частини першої статті 51² Закону державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності), відповідно до Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

Відповідно до пункту 3 Порядку перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого наказом Національного агентства від 20.08.2021 № 539/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.10.2021 за № 1303/36925 (далі в межах цього питання – Порядок), перевірка факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) відповідного органу, а у разі, якщо Законом не передбачено утворення (визначення) такого підрозділу (особи) – інший структурний підрозділ відповідного органу, визначений керівником (далі – відповідальний підрозділ (особа)).

Відповідно до пункту 4 Порядку відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу перевіряє факт подання декларацій суб’єктами декларування у такі строки:

1) щорічні декларації – декларації, які подаються відповідно до частини першої та абзацу другого частини другої статті 45 Закону (щороку та після припинення діяльності (після звільнення) відповідно), – протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій;

2) декларації при звільненні – декларації, які подаються відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону, – протягом 10 робочих днів після спливу строку у 30 календарних днів з дня припинення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

3) декларації, які подають особи, зазначені у підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, у разі входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу конкурсної комісії, утвореної відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Закону та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів», – протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій, визначеної в абзаці другому частини третьої статті 45 Закону.

Відповідно до пункту 6 Порядку у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб’єктами декларування згідно з вимогами Закону відповідальний підрозділ (особа) відповідного органу повідомляє про це Національне агентство упродовж 3 робочих днів з дня виявлення такого факту.

Слід звернути увагу, що покладення на уповноважений підрозділ (уповноважену особу) обов’язку щодо перевірки факту подання декларацій та повідомлення Національного агентства про випадки їх неподання чи несвоєчасного подання зумовлено, зокрема, наявністю передбаченої законом юридичної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

Так, згідно з примітками до статті 366² КК та статті 172⁶ КУпАП (далі – КУпАП), суб’єктами правопорушень у цих статтях, а також статті 366³ КК є особи, які відповідно до частини першої та частини другої статті 45 Закону зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Своєю чергою, подання декларації кандидата на посаду є вимогою частини третьої статті 45 Закону. У зв’язку з цим особи, які подають декларацію кандидата на посаду, не є суб’єктами відповідальності, визначеними статтею 172⁶ КУпАП та статтею 366³ КК. З огляду на викладене у разі неподання або несвоєчасного подання декларації кандидата на посаду, визначеної частиною третьою статті 45 Закону, відсутні правові підстави для повідомлення Національного агентства у порядку, передбаченому Законом та Порядком.

Водночас відповідно до підпункту 6 пункту 1 розділу ІІ Типового положення одним із основних завдань уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) є здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства, у тому числі у територіальних (міжрегіональних) органах, на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях.

Зазначений контроль реалізується, зокрема, шляхом здійснення повноважень, передбачених підпунктом 12 пункту 2 розділу ІІ Типового положення, відповідно до якого уповноважений підрозділ (уповноважена особа) візує проєкти актів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, а також з кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів.

У межах здійснення зазначеного контролю уповноважений підрозділ (уповноважена особа) має забезпечувати дотримання вимог антикорупційного законодавства під час підготовки та прийняття кадрових рішень, зокрема щодо призначення осіб на посади.

У разі неподання декларації кандидата на посаду, подання якої передбачено частиною третьою статті 45 Закону, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може відкласти погодження (не візувати) проєктів актів з кадрових питань (особового складу) до виконання вимог антикорупційного законодавства або надати до них зауваження та пропозиції, що є формою реалізації покладеного на нього (неї) обов’язку контролю за дотриманням антикорупційного законодавства.

У разі якщо уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) виявлено факт неподання декларації кандидата на посаду або порушення строків подання такої декларації особою, яка на момент виявлення такого факту вже перебуває у трудових (службових) відносинах з відповідним органом, уповноважений підрозділ (уповноважена особа) діє в межах повноважень, визначених підпунктом 20 пункту 2 розділу ІІ Типового положення, а саме інформує керівника відповідного органу про виявлений факт порушення вимог Закону працівниками відповідного органу.

При цьому повідомлення Національного агентства або інших спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції у зв’язку з неподанням або порушенням строків подання декларації кандидата на посаду не передбачене законодавством та, відповідно, не здійснюється.

З метою виявлення конфліктів інтересів у працівників відповідного органу уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) рекомендовано здійснити такі заходи:

– провести серед працівників опитування щодо наявності / відсутності у них конфлікту інтересів;

– провести анкетування щодо наявності близьких осіб, що працюють, у тому числі в підпорядкованих та органах вищого рівня;

– провести збір інформації щодо працівників, які працюють за суміщенням чи сумісництвом;

– провести анкетування щодо наявності корпоративних прав;

– провести збір інформації щодо конфліктів інтересів, викладеної в засобах масової інформації, заявах, скаргах та повідомленнях про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, а також в проведених перевірках за дотриманням антикорупційного законодавства у відповідному органі, його територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідного органу;

– проаналізувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів, у тому числі
з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На підставі отриманої інформації рекомендовано скласти внутрішні реєстри.

Наступним етапом є аналіз зібраної інформації на наявність конфлікту інтересів, пов’язаного з підпорядкуванням близьких осіб, впливу службових повноважень однієї близької особи на виконання службових обов’язків іншої, на наявність конфлікту інтересів, пов’язаного з роботою за суміщенням чи сумісництвом та наявністю корпоративних прав тощо.

Для реалізації цього етапу уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) необхідно проаналізувати положення, статути, посадові (робочі) інструкції працівників, наявність повноважень за довіреностями тощо.

У разі виявлення у працівників конфлікту інтересів уповноважений підрозділ (уповноважена особа) повідомляє про це керівника відповідного органу. Таке повідомлення рекомендовано робити в письмовому вигляді, до прикладу, доповідною запискою. У доповідній записці уповноважений підрозділ (уповноважена особа) може надати пропозиції керівнику щодо шляхів врегулювання конфлікту інтересів відповідно до статей 29–34 Закону.

Врегулювання конфлікту інтересів у працівника рекомендовано оформлювати в паперовому вигляді, наприклад шляхом видачі розпорядчого акта. Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) після обраного керівником шляху врегулювання конфлікту інтересів, розробляє проєкт акта про врегулювання конфлікту інтересів, який після затвердження доводиться до відома працівника, у якого виявлено конфлікт інтересів.

Для більш детального розуміння питання конфлікту інтересів та шляхів його врегулювання уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) слід використовувати у своїй роботі Методичні рекомендації Національного агентства від 12.01.2024 № 2 щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції (зі змінами), які розміщені на офіційному вебсайті Національного агентства.

Після врегулювання конфлікту інтересів у працівника уповноважений підрозділ (уповноважена особа) повідомляє Національне агентство про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання. Таке повідомлення направляється в письмовому вигляді з додаванням підтверджувальних документів.

Слід зазначити, що інформування Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання, здійснюється виключно у разі недотримання працівником, у якого наявний конфлікт інтересів, та керівником, у якого виник обов’язок щодо врегулювання конфлікту інтересів у працівника, вимог розділу V Закону.

У подальшій роботі з метою недопущення порушень Закону в частині конфлікту інтересів уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) рекомендовано:

– проводити з керівниками та працівниками відповідного органу відповідну методичну та консультаційну роботу, зокрема, щодо складових конфлікту інтересів, порядку дій особи, у якої виник конфлікт інтересів, термінів повідомлення про наявний конфлікт інтересів, шляхів та термінів врегулювання конфлікту інтересів, відповідальності у разі порушення вимог Закону в частині конфлікту інтересів;

– проводити відповідне анкетування з новопризначеними працівниками з внесенням отриманої інформації до внутрішніх реєстрів;

– здійснювати аналіз з відкритих баз даних, реєстрів, у тому числі з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

– здійснювати аналіз зібраної інформації на наявність конфлікту інтересів під час перевірки контрагентів;

– проводити перевірки за дотриманням антикорупційного законодавства у відповідному органі, його територіальних (міжрегіональних) органах та юридичних особах, що належать до сфери управління відповідного органу;

– здійснювати контроль за дотриманням працівником обраного способу врегулювання конфлікту інтересів;

– використовувати інформацію з внутрішніх реєстрів під час візування проєктів актів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, кадрових питань (особового складу) тощо.

Відповідно до частини п’ятої статті 28 Закону у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у розділі V Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів (частина шоста статті 28 Закону).

Слід зазначити, що уповноважений підрозділ (уповноважена особа) не наділений (наділена) повноваженнями щодо підтвердження / спростування наявності конфлікту інтересів у працівника відповідного органу.

Метою візування проєктів актів керівником уповноваженого підрозділу (уповноваженою особою) є виявлення у їх положеннях факторів, що самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією, а також контроль за відповідністю вимогам Закону.

Завдання керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з візування проєктів актів поширюється на всі види актів: накази, розпорядження, рішення тощо, якими відповідний орган забезпечує організаційно-розпорядче чи нормативно-правове регулювання публічно-управлінських відносин.

Існують такі підходи до класифікації актів відповідних органів за змістом інформації, що затверджується у них:

1. 1. Акти з основної діяльності зазвичай стосуються утворення, реорганізації, ліквідації, перейменування відповідних органів; затвердження програм, проєктів, статутів, положень, інструкцій, правил тощо; прийняття рішень у результаті здійснення владних повноважень (про надання дозволів, погоджень, проведення перевірок, оформлення документів тощо); конкретизації (делегування) повноважень, призначення відповідальних.
   2. Акти з адміністративно-господарських питань призначені для організації і проведення певних заходів (наприклад, матеріально-технічного чи організаційного забезпечення, інвентаризації, ремонту); їх інформаційного забезпечення; визначення фінансових засад діяльності відповідного органу тощо.
   3. Акти з кадрових питань (з особового складу): нормативні, які регламентують трудовий розпорядок та порядок прийняття рішень стосовно персоналу, закріплюють структуру і чисельний склад працівників, фонд заробітної плати, а також визначають роботу кадрової служби на конкретному підприємстві, в установі, організації, чи індивідуальні, які стосуються правовідносин із конкретними працівниками: прийняття на роботу (призначення на посаду), переведення (переміщення) на іншу посаду (роботу), звільнення (припинення трудового договору), надання відпусток, визначення посадових завдань та індивідуального планування робочого часу на засадах, наприклад, сумісництва; заохочення, накладення дисциплінарного стягнення тощо.

Враховуючи те, що окремі види кадрових наказів видаються виключно в рамках визначених законодавством вимог і є суто технічними, рівень корупційних ризиків у таких проєктах актів – мінімальний.

До таких видів наказів належать накази про присвоєння передбачених законодавством чергових рангів, звань, надання відпусток, встановлення надбавок за вислугу років.

Зважаючи на навантаження керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та обсяг вказаних наказів, їх візування може не здійснюватися.

У внутрішніх актах з діловодства важливо передбачити надходження до керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) проєктів актів, доступ керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) до системи документообігу в обсязі, необхідному для здійснення системного аналізу проєктів актів з урахуванням раніше прийнятих. Адже пошук та розробка пропозицій щодо усунення корупційних ризиків у тексті поданого на візування проєкту може потребувати зіставлення його з іншими, уже чинними актами організації.

Також внутрішні акти з діловодства мають визначати вимоги щодо подання керівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) проєктів актів у строк, достатній для його опрацювання, з огляду на зміст та обсяг акта.

За результатами проведеного аналізу проєкту акта керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) приймає одне з таких рішень:

– візування проєкту – у разі невиявлення у проєкті акта норм, які містять корупціогенні фактори та/або не відповідають антикорупційному законодавству;

– відображення зауважень до проєкту документа, що має наслідком його відхилення, – у разі виявлення у проєкті акта норм, які містять корупціогенні фактори та/або не відповідають антикорупційному законодавству, із наданням розробнику чітких обґрунтованих зауважень та пропозицій щодо способів їх усунення.

Крім того, керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) може надати рекомендації розробнику щодо включення до змісту акта додаткових положень, що випливають з упровадження в діяльності відповідного органу засад доброчесності. Такі антикорупційні доповнення можуть передбачати додаткові зобов’язання щодо дотримання норм антикорупційного законодавства, розширення обсягу публічності, форм контролю тощо.

Після отримання рішення за результатами візування розробник документа розглядає зауваження та пропозиції керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) щодо усунення виявлених у проєкті акта корупціогенних факторів та подає його на повторне погодження.

Він також може надати керівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) обґрунтовані заперечення та відхилити надані пропозиції. У такому випадку керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) повторно розглядає виявлені у змісті акта корупціогенні фактор
у співвідношенні з наданими запереченнями.

У разі неврахування розробником зауважень та пропозицій керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) може подавати доповідні записки (висновки) на ім’я керівника відповідного органу з метою запобігання вчиненню корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень. У таких доповідних записках (висновках) доречно зазначати конкретну інформацію про зміст та корупціогенність норм акта:

– назву проєкту та підстави для його розробки;

– назву структурного підрозділу, відповідального за розробку проєкту акта;

– результати оцінки наявності корупціогенних факторів та/або відповідності вимогам антикорупційного законодавства;

– рекомендації стосовно способів приведення у відповідність до вимог антикорупційного законодавства / усунення корупціогенних факторів.

Для впевненості, що всі проєкти актів надходять на візування керівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі), йому (їй) варто проводити періодичний аналіз прийнятих актів відповідного органу.

З метою належної організації візування проєктів актів керівникам уповноважених підрозділів (уповноваженим особам) слід використовувати у своїй роботі постанову Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України
від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884, методичну настанову Національного агентства «Візування антикорупційним уповноваженим проєктів актів організації публічного сектору» та інші методичні рекомендації, які розміщені на вебсайті Національного агентства.

     Інформація щодо виконання заходів, передбачених антикорупційною програмою (далі – звіт з виконання антикорупційної програми), щопівроку подається Національному агентству керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) всіх суб’єктів, визначених частиною першою
статті 19 Закону, шляхом заповнення на Порталі доброчесності, в розділі «Звіт з виконання антикорупційної програми» (крім суб’єктів, у яких антикорупційна програма містить інформацію з обмеженим доступом).

Питання подання звіту з виконання антикорупційної програми на Порталі доброчесності більш детально викладене в розділі 4 глави ІІІ цих Роз’яснень.

Керівники уповноважених підрозділів (уповноважені особи) суб’єктів, на яких не поширюються вимоги частини першої статті 19 Закону, вказаного звіту Національному агентству не подають.

Важливо, щоб до початку звітування керівники уповноважених підрозділів (уповноважені особи) внесли на Порталі доброчесності, у розділі «Антикорупційні програми», відомості про антикорупційну програму (зміни до неї) згідно із затвердженою редакцією.

Звіт з виконання антикорупційної програми підписується керівниками уповноважених підрозділів (уповноваженими особами) за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) працівника юридичної особи, який містить код ЄДРПОУ.

Надсилати звіт з виконання антикорупційної програми до Національного агентства іншим шляхом, зокрема у паперовому вигляді, електронною поштою, за допомогою засобів електронної взаємодії тощо, не потрібно (крім суб’єктів, у яких антикорупційна програма містить інформацію з обмеженим доступом).

Суб’єкти, визначені частиною першою статті 19 Закону, у яких антикорупційна програма містить інформацію з обмеженим доступом, подають до Національного агентства звіт з виконання антикорупційної програми у паперовому вигляді.

Керівникам уповноважених підрозділів (уповноваженим особам), які не є зареєстрованими в Кабінеті уповноваженого на Порталі доброчесності, необхідно спершу зареєструватись. Питання реєстрації на Порталі доброчесності більш детально викладені в розділі 2 глави ІІІ цих Роз’яснень.

Відповідно до частини третьої статті 65¹ Закону з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2023 № 246) затверджено Порядок проведення службового розслідування (далі в межах цього питання – Порядок).

Службове розслідування у випадках внесення подання спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або припису з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконанню вимог Закону в інший спосіб, проводиться за фактом виявленого порушення або стосовно особи, яка вчинила таке порушення (абзац п’ятий пункту 2 Порядку).

Отримання подання або припису в порядку частини третьої статті 65¹ Закону є правовою підставою для призначення та проведення службового розслідування відповідно до Порядку.

Проведення службового розслідування за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства є обов’язком, а не правом керівника відповідного органу, який його отримав.

Службове розслідування, передбачене частиною третьою статті 65¹ Закону, може проводитись і до набрання законної сили обвинувальним вироком суду або постановою суду, якою особа визнана винною у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, зокрема: під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень (після повідомлення особі про підозру щодо вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією кримінального правопорушення); складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (після складення протоколу).

Після прийняття керівником відповідного органу рішення про проведення службового розслідування, визначення складу комісії з проведення службового розслідування та термінів його проведення працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) може взяти на себе функцію з підготовки проєктів документів, зокрема рішення про проведення службового розслідування, повідомлення спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції, який вніс подання, або Національному агентству, яке внесло припис, про прийняте рішення про проведення службового розслідування.

У рішенні про проведення службового розслідування необхідно зазначити голову та членів комісії з проведення службового розслідування, предмет, дату початку та закінчення службового розслідування (пункт 5 Порядку).

Працівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) слід звернути увагу, що строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (пункт 5 Порядку).

Повідомлення спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції направляється протягом 10 робочих днів з дня надходження подання або припису (абзац третій пункту 5 Порядку).

Працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) за рішенням керівника відповідного органу може бути головою або членом комісії з проведення службового розслідування.

Перед початком роботи комісії з проведення службового розслідування працівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) рекомендовано провести з головою та членами комісії інструктаж з питання конфлікту інтересів.

Голова та члени комісії з проведення службового розслідування в разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов’язані письмово повідомити про це суб’єкту призначення або керівникові відповідного органу (абзац шостий пункту 5 Порядку).

Що стосується питання наявності / відсутності конфлікту інтересів у працівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), який (яка) є головою або членом комісії з проведення службового розслідування, пов’язаного з розглядом під час здійснення службового розслідування питання про проведену в межах компетенції роботу уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), зокрема наданої методичної та консультаційної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання корупції, у тому числі застосування вимог Закону, слід зазначити, що сама по собі ця обставина не свідчить про безумовну наявність приватного інтересу та, відповідно, конфлікту інтересів у такого (такої) працівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) під час участі у службовому розслідуванні.

Для встановлення наявності / відсутності конфлікту інтересу у працівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) під час службового розслідування насамперед слід з’ясувати, чи наявний у нього (неї) приватний інтерес (особиста заінтересованість) у питаннях, які досліджуються в рамках такого службового розслідування, та в чому саме полягає зміст такого приватного інтересу.

У разі відсутності інформації про те, що під час службового розслідування досліджуються питання, у яких у працівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) наявний приватний інтерес, відсутні підстави для констатації конфлікту інтересів у працівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи).

Працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) або голова комісії з проведення службового розслідування роз’яснює предмет цього розслідування, права та обов’язки комісії, терміни проведення службового розслідування, порядок проведення засідань комісії тощо.

У ході проведення службового розслідування вирішується питання щодо необхідності залучення науковців, експертів, працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Залучення таких представників відбувається за погодженням із їх керівниками.

Комісія з проведення службового розслідування має право: отримувати від осіб, щодо яких проводиться службове розслідування, інших працівників органу, де працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, або виявлено порушення, усні чи письмові пояснення, консультації осіб, які залучаються до службового розслідування; ознайомлюватися та вивчати, у тому числі з виїздом на місце, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати їх до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством інформацію, пов’язану із службовим розслідуванням, від юридичних та фізичних осіб на підставі письмового запиту голови комісії з проведення службового розслідування; використовувати за погодженням з особами, яких опитують (які надають пояснення, консультації) з питань службового розслідування, аудіозасоби з метою фіксації їх пояснень і свідчень; вести протокол засідання комісії з проведення службового розслідування (пункт 9 Порядку).

Працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) надає комісії наявні у нього (неї) матеріали та документи, що стосуються предмета службового розслідування.

За результатами службового розслідування комісія з проведення службового розслідування складає акт, у якому, зокрема, зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), найменування посади, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування (якщо службове розслідування проводилося стосовно особи);

заяви, клопотання, пояснення щодо предмета службового розслідування;

висновки службового розслідування, причини та умови, що призвели до порушення, заходи, вжиті або запропоновані до його усунення;

обґрунтовані пропозиції про усунення виявлених порушень (пункт 12 Порядку).

Акт службового розслідування підписується всіма членами комісії і перед поданням на розгляд керівнику відповідного органу з ним ознайомлюється працівник, стосовно якого проведено службове розслідування (якщо службове розслідування проводилося стосовно особи).

У відповіді на подання спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції або припис Національного агентства має бути чітко зазначено: висновки комісії з проведення службового розслідування про причини та умови, що призвели до вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб; пропозиції про усунення зазначених причин та умов; вжиті заходи за результатами службового розслідування.

Подання не вважається належно розглянутим, у зв’язку з недосягненням мети його внесення, зокрема без встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.

Працівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) необхідно керуватися Порядком та рекомендовано ознайомитись з роз’ясненнями Національного агентства від 02.06.2022 № 9 щодо внесення спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції подання про проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, які розміщені на вебсайті Національного агентства.

Процедури проведення моніторингу виконання антикорупційної програми, оцінки виконання антикорупційної програми та перегляду антикорупційної програми визначені Методологією управління корупційними ризиками, затвердженою наказом Національного агентства від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 219/37555.

Порядок подання змін до антикорупційної програми на погодження до Національного агентства, залишення їх без розгляду передбачений Порядком подання антикорупційних програм, змін до них на погодження до Національного агентства з питань запобігання корупції та здійснення їх погодження, затвердженим наказом Національного агентства від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 220/37556.

Суб’єкти, на яких поширюються вимоги щодо прийняття антикорупційної програми, подання її та змін до неї на погодження до Національного агентства, визначені в частині першій статті 19 Закону.

Суб’єкти, не зазначені в частині першій статті 19 Закону, самостійно визначають, яким документом затверджувати результати оцінки корупційних ризиків та визначати заходи з їх усунення. Такий документ на погодження до Національного агентства не подається.

З метою виконання цього завдання уповноваженим підрозділам (уповноваженим особам) слід керуватися Порядком подання антикорупційних програм, змін до них на погодження до Національного агентства з питань запобігання корупції та здійснення їх погодження, затвердженим наказом Національного агентства від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 220/37556, та Методологією управління корупційними ризиками, затвердженою наказом Національного агентства від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 219/37555.

Алгоритм управління корупційними ризиками у діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів, у яких приймаються антикорупційні програми згідно зі статтею 19 Закону, який включає процедури оцінювання корупційних ризиків, підготовки, моніторингу, оцінки виконання та перегляду антикорупційних програм, визначений Методологією управління корупційними ризиками, затвердженою наказом Національного агентства
від 28.12.2021 № 830/21, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.02.2022 за № 219/37555.

Ця Методологія може застосовуватися для управління корупційними ризиками у діяльності інших юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми.

Завдання щодо організації роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності відповідного органу, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення керівнику відповідного органу пропозиції щодо таких заходів, залучення для виконання цих функцій до роботи комісії з оцінки корупційних ризиків поширюється на усіх уповноважених підрозділів (уповноважених осіб), утворених (визначених) відповідно до частини першої статті 13¹ Закону, а не тільки на уповноважені підрозділи (уповноважених осіб) суб’єктів, що визначені частиною першою статті 19 Закону.

Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) у разі зміни структури, штатної чисельності, контактних даних, а також керівника уповноваженого підрозділу повідомляє про це Національне агентство протягом десяти робочих днів.

Рекомендовано повідомляти про зазначені вище зміни листом з додаванням підтверджуючих документів та зазначенням контактного номера телефону для зв’язку з метою уточнення додаткової інформації у разі такої необхідності.

У разі призначення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) чи визначення уповноваженої особи шляхом покладення на одного з працівників відповідного органу таких функцій до листа необхідно додати відповідний наказ та здійснити заходи з реєстрації на Порталі доброчесності.

Питання реєстрації на Порталі доброчесності більш детальніше викладені в розділі 2 глави ІІІ цих Роз’яснень.

У разі якщо керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) вже був (була) зареєстрований (зареєстрована) на Порталі доброчесності, така особа може самостійно внести відповідні зміни на Порталі доброчесності в Кабінеті уповноваженого. Для завантаження в Кабінеті уповноваженого відповідного наказу керівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) необхідно отримати відповідний доступ в Національному агентстві.

У разі звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) чи припинення виконання функцій уповноваженої особи до листа необхідно додати відповідний розпорядчий документ (про звільнення, переведення, втрату чинності наказу про визначення уповноваженої особи тощо) для деактивації такої особи на Порталі доброчесності.