5. ЗОВНІШНЄ ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ

! Щодо обмеження спільної роботи близьких осіб дивіться розділ 12 Методичних рекомендацій.

Яким чином керівнику обрати належний захід врегулювання конфлікту інтересів у підлеглого?

Публічні службовці зобов’язані повідомляти безпосереднього керівника або керівника органу, до повноважень якого належить звільнення (ініціювання звільнення) особи з посади, про наявність у них потенційного або реального конфлікту інтересів не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про наявність конфлікту інтересів (детальніше дивіться розділ 3 Методичних рекомендацій).

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення (ініціювання звільнення) особи з посади приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів у відповідної особи протягом 2-х днів після отримання повідомлення від неї про конфлікт інтересів.

Керівник зобов’язаний прийняти рішення про врегулювання конфлікту інтересів у відповідної особи також у випадку, якщо йому стало відомо про конфлікт інтересів від інших осіб, із повідомлень про корупцію, з листів Національного агентства тощо, та повідомити про це відповідну особу.

1. усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2. обмеження доступу особи до певної інформації;
3. перегляд обсягу службових повноважень особи;
4. застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняттям рішень;
5. переведення особи на іншу посаду;
6. звільнення особи.

Кожен із заходів врегулювання конфлікту інтересів має свою специфіку, адже обирається залежно від низки таких умов (див. таблицю):

• вид конфлікту інтересів (потенційний або реальний);
• тривалість конфлікту інтересів (постійний або тимчасовий);
• суб’єкт прийняття рішення про його застосування (безпосередній керівник та/або керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації);
• наявність (відсутність) альтернативних заходів врегулювання;
• наявність (відсутність) згоди особи на застосування заходу (щодо переведення);

можливість залучення до прийняття рішень інших працівників (щодо усунення від виконання завдання).

! Застосування заходів врегулювання конфлікту інтересів можливе лише за наявності всіх перелічених умов (для конкретного заходу). Якщо будь-яка з умов відсутня, конкретний захід врегулювання конфлікту інтересів застосовувати не можна.

Можливість застосування того чи іншого способу врегулювання конфлікту інтересів залежить від характеру конфлікту інтересів.

! Будь-який захід врегулювання конфлікту інтересів застосовується виключно до особи, у якої виникає конфлікт інтересів (зазвичай такою особою є керівник). Такі заходи не можуть застосовуватися до інших осіб, спільна робота з якими зумовлює виникнення конфлікту інтересів, тобто підпорядкованих осіб.

Наприклад, у підпорядкуванні директора підприємства на посаді економіста працює його дружина. Для врегулювання конфлікту інтересів вирішено застосувати такий захід, як звільнення з посади. Оскільки конфлікт інтересів наявний саме у директора, а не його дружини, то звільненню з посади буде підлягати директор.

У випадку, коли конфлікт інтересів виникає в особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону), у зв’язку з підпорядкуванням їй близької особи (абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону), при прийнятті рішення щодо обрання певного способу врегулювання конфлікту інтересів слід враховувати вимоги ст. 27 Закону. З алгоритмом дій особи, в якої конфлікт інтересів виник за наведених обставин, а також її керівника (чи іншої особи, яка зобов’язана врегулювати конфлікт інтересів) можна ознайомитися у розділі 12 Методичних рекомендацій.

Зовнішній контроль є найбільш поширеним заходом зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів і може бути застосований як при врегулюванні реального конфлікту інтересів, так і потенційного конфлікту інтересів.

Перед тим як застосовувати цей захід, насамперед слід визначитись, чи можна врегулювати конфлікт інтересів в інший спосіб, а саме:

- усунути особу від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті (якщо врегульовується реальний конфлікт інтересів),

- обмежити доступ до інформації (якщо врегульовується реальний конфлікт інтересів),

- переглянути службові повноваження (якщо врегульовується реальний та потенційний конфлікт інтересів).

Якщо в такі способи конфлікт інтересів не може бути врегульований, а також немає підстав для переведення особи на іншу посаду, зокрема через відсутність її згоди на це, застосовується зовнішній контроль.

Застосування зовнішнього контролю має відбуватись з дотриманням вимог ст. 33 Закону.

Так, у рішенні про застосування зовнішнього контролю (наприклад, у наказі), серед іншого, визначається:

1. Форма зовнішнього контролю.

Можливі форми зовнішнього контролю визначені в ч. 2 ст. 33 Закону, але найпоширенішою його формою є перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів.

! При застосуванні зовнішнього контролю перевірятись може зміст як проектів рішень (перевірка здійснюється до прийняття рішень відповідною особою), так і прийняте рішення (тобто перевірка здійснюється вже після прийняття рішення відповідною особою).

2. Особа, яка буде уповноважена на здійснення зовнішнього контролю (далі – уповноважена особа).

Закон не містить вимог до уповноваженої особи. Водночас уповноваженою особою не може бути особа, яка є підлеглою особи, конфлікт інтересів у якої врегульовується, або перебуває з нею в дружніх, сімейних, особистих стосунках. Недотримання цього правила зумовить виникнення нового конфлікту інтересів – у уповноваженої особи.

3. Обов’язки особи, у якої виник конфлікт інтересів, у зв’язку із застосуванням зовнішнього контролю.

До таких обов’язків може належати, зокрема, обов’язок надавати (надати) уповноваженій особі для перевірки:

- інформацію про дії, які планується вчинити з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів, не пізніше ніж, наприклад, два робочих дні до запланованої дати;

- інформацію про результати виконання завдань (завдання), які (яке) стосуються питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів, не пізніше, наприклад, наступного робочого дня після виконання завдання;

- проекти рішень, які розробляються, погоджуються, приймаються особою та які стосуються питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів, не пізніше, наприклад, наступного робочого дня, після підготовки, погодження проекту рішення;

- рішення, які приймаються особою та які стосуються питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів, не пізніше, наприклад, наступного робочого дня, після прийняття відповідних рішень.

Це лише можливі варіанти визначення обов’язків особи, у якої конфлікт інтересів. Такі обов’язки можуть бути іншими. Питання про те, які саме визначити обов’язки для особи, у якої конфлікт інтересів, в кожному конкретному випадку вирішує керівник (особа, яка врегульовує конфлікт інтересів). Завдання керівника – визначити такі обов’язки особи (у якої конфлікт інтересів), виконання яких є необхідним для забезпечення належного здійснення уповноваженою особою зовнішнього контролю.

Суть такого засобу врегулювання конфлікту інтересів, як зовнішній контроль, полягає в тому, що особа вчиняє дії, приймає рішення з питання, у якому у неї є приватний інтерес, але вона це здійснює під зовнішнім контролем, що має усувати ризик (можливість) впливу приватного інтересу на її об’єктивність та неупередженість. Таким чином, конфлікт інтересів вважається врегульованим, а особа під час вчинення відповідних дій, прийняття відповідних рішень, не є такою, що діє в умовах реального конфлікту інтересів.

Можливі ситуації, коли особа, для якої встановлено обов’язок надати уповноваженій особі на перевірку проект рішення з питання, у якому наявний приватний інтерес, не робить цього, і приймає рішення без відповідної перевірки уповноваженої особи. В такому випадку рішення приймається поза межами зовнішнього контролю (з порушенням рішення про застосування зовнішнього контролю) і може бути визнано таким, що прийнято в умовах реального конфлікту інтересів.

Приклад застосування зовнішнього контролю при врегулюванні конфлікту інтересів.

На комунальному підприємстві на посаді керівника такого підприємства працює батько, а на посаді головного бухгалтера – його донька.

У керівника підприємства наявний потенційний конфлікт інтересів, про який він повідомив міського голову. Міський голова прийняв рішення про врегулювання потенційного конфлікту інтересів у керівника підприємства шляхом застосування зовнішнього контролю за здійсненням керівником підприємства повноважень стосовно його доньки (головного бухгалтера).

Особою, уповноваженою на проведення зовнішнього контролю, визначив керівника управління міської ради, а у разі його відсутності – заступника керівника управління міської ради.

Уповноважену особу зобов’язано проводити зовнішній контроль у формі перевірки організації, стану та результатів виконання завдання, вчинення дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються керівником підприємства з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів.

Керівника підприємства зобов’язано створити необхідні умови для здійснення уповноваженою особою зовнішнього контролю, у тому числі шляхом надання уповноваженій особі для перевірки інформації про дії, які планується вчинити щодо доньки (головного бухгалтера), проекти рішень, які стосуються доньки, зокрема, призначення їй стимулюючих виплат.

Уповноваженій особі доручено погоджувати проекти рішень, які приймаються керівником підприємства та стосуються його доньки (головного бухгалтера).

В описаному випадку потенційний конфлікт інтересів у керівника підприємства врегульовано, і коли у нього з’являється необхідність вчинити дії чи прийняти рішення щодо своєї доньки (головного бухгалтера), реальний конфлікт інтересів у нього не виникає, за умови, що керівник підприємства дотримується вимог рішення про врегулювання конфлікту інтересів і виконує обов’язки, визначені таким рішенням.

Якщо керівник підприємства, наприклад, прийме рішення про преміювання своєї доньки без погодження з уповноваженою особою, це рішення буде таким, що прийнято в умовах реального конфлікту інтересів, і тягнутиме відповідальність згідно із законодавством.