ХХ. Особливості декларування окремих категорій осіб (військовослужбовців, працівників СБУ)

За працівниками, які:

• призвані на строкову військову службу;
• призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
• призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
• призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
• прийняті на військову службу за контрактом (у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення),

зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток (ч. 3 ст. 119 КЗпП України).

Дія розділу VII «Фінансовий контроль» Закону не поширюється, зокрема, на військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону).

В абз. 2 ч. 5 ст. 45 Закону визначено вичерпний перелік обставин (виконання завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, безпосередня участь у веденні воєнних (бойових) дій тощо), за яких зазначені категорії військовослужбовців подають щорічну декларацію протягом 90 календарних днів з дня закінчення проходження військової служби.

Тобто зазначені у ч. 3 ст. 119 КЗпП України особи під час проходження військової служби не подають декларації за посадою, яка зберігається за ними.

Після закінчення проходження військової служби такі особи зобов’язані подати декларацію за минулий рік (із зазначенням посади, яку вони обіймали до призову на військову службу):

• до 31 березня включно – у разі повернення на роботу до закінчення щорічної кампанії декларування,
• протягом 90 календарних днів з дня закінчення проходження військової служби – у випадку повернення на роботу після закінчення щорічної кампанії декларування.

Особам, які закінчили проходження військової служби після закінчення щорічної кампанії декларування і подають декларацію протягом 90 днів з дня закінчення проходження військової служби, рекомендується звернутися до Національного агентства через персональний електронний кабінет Реєстру (створивши нове повідомлення у вкладці «Мої повідомлення») та вказати причину подання декларації після закінчення щорічної кампанії декларування, додавши при цьому підтвердні документи (наприклад, наказ про поновлення на посаді).

Мобілізовані або призвані на військову службу працівники Служби безпеки України подають декларації (див. відповіді на запитання 196 та 195 цих Роз’яснень) у строк до 01 квітня року, наступного за звітним.

Законом встановлено вичерпний перелік суб’єктів декларування, яким надається можливість відтермінувати строк подання декларації за минулий рік у разі відсутності можливості подати її до 01 квітня за місцем проходження військової служби (абз. 2 ч. 5 ст. 45 Закону).

Такими є суб’єкти декларування, які не мали можливості подати декларацію за минулий рік у зв’язку з:

• виконанням завдань в інтересах оборони України під час дії особливого періоду,
• безпосередньою участю у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях,
• направленням до інших держав для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки у складі національних контингентів або національного персоналу,
• виконанням інших завдань в інтересах національної безпеки і оборони.

Суб’єкти декларування, які виконували вищезазначені завдання та у зв’язку з цим не мали можливості до 01 квітня за місцем проходження військової служби подати декларацію за минулий рік, подають її протягом 90 календарних днів із дня прибуття до місця проходження військової служби.

Відлік строку подання декларації в такому випадку починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем прибуття до місця проходження військової служби.

Місце проходження військової служби військовослужбовцем може не збігатися з розташуванням військової частини. У такому випадку ним може бути будь-яке місце, де військовослужбовець повинен виконувати обов’язки військової служби або перебувати відповідно до наказу чи дозволу начальника.

Приклад

Військова посадова особа ЗСУ у військовому званні майор, яка проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, була залучена до сил та засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (виконувала службово-бойові (бойові) завдання в зоні проведення операції Об’єднаних сил). Під час перебування у районі проведення операції Об’єднаних сил у такої особи не було можливості до 01 квітня подати декларацію за минулий рік. У цьому випадку вона подає таку декларацію протягом 90 календарних днів із дня, наступного за днем прибуття до місця проходження військової служби.

Днем припинення діяльності військовими посадовими особами є останній день виконання суб’єктом декларування організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведено у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

Приклад 1

Військовослужбовець обіймав штатну посаду, яка передбачала виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, тому був суб’єктом декларування згідно із Законом.

З 02.06.2022 його було звільнено із вказаної посади та наказом по особовому складу зараховано в розпорядження посадової особи без визначення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків або обов’язків з виконання завдань державного органу. Такий військовослужбовець не вважається уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у розумінні Закону та відповідно до положень п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

Перебуваючи у розпорядженні відповідного командира, з урахуванням ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» військовослужбовця було виключено зі списків особового складу військової частини та з 07.07.2022 звільнено з військової служби.

За таких обставин останнім днем здійснення діяльності таким військовослужбовцем є 01.06.2022, а не день його виключення зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби − 07.07.2022.

Такий військовослужбовець зобов’язаний  подати декларацію при звільненні протягом 30 календарних днів, починаючи з 02.06.2022, а надалі й щорічну декларацію (після звільнення) до 31.03.2023 включно, крім випадків, коли така декларація не подається (додатково див. відповідь на запитання 1 цих Роз’яснень).

Приклад 2

Військовослужбовець не є суб’єктом декларування та перебуває у розпорядженні відповідного командира. Далі військовослужбовця мають призначити на штатну посаду, яка передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, після чого він стане суб’єктом декларування.

У такому випадку перед призначенням на таку посаду військовослужбовець зобов’язаний подати декларацію кандидата на посаду.

Приклад 3

Військовослужбовець обіймав штатну посаду та був суб’єктом декларування згідно із Законом.

Надалі його було звільнено із вказаної посади та наказом по особовому складу зараховано в розпорядження посадової особи, яка визначила для такого військовослужбовця обсяг організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків у відповідних кадрових документах.

Враховуючи зазначене, військовослужбовець залишився суб’єктом декларування та не припинив здійснення діяльності. Тому він не має обов’язку подавати декларацію при звільненні.

Суб’єктами декларування є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань (абз. 15 ч. 1 ст. 1 та п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Військові посадові особи − це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»).

Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведений у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

Отже, суб’єктами декларування є військовослужбовці, які:

1) обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків;

2) спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

При цьому військове звання не має значення (крім винятків із числа суб’єктів декларування, які зазначені у відповіді на запитання 196 цих Роз’яснень).

Військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні відповідного командира та не обіймає штатної посади, може бути суб’єктом декларування, лише якщо на нього покладено організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки, визначені для нього цим командиром (такі обов’язки повинні закріплюватися у відповідному документі).

Для визначення суб’єктів декларування з-поміж військовослужбовців Служби безпеки України, зазначених у п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, встановлені окремі правила, які зазначені у відповіді на запитання 195 цих Роз’яснень.

Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»).

Для цілей декларування посадовими та службовими особами Служби безпеки України є особи, які:

• здійснюють функції представників влади, тобто виконання завдань та обов’язків, визначених у ст.ст. 2, 24 Закону України «Про Службу безпеки України»;
• обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведено у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

Інші працівники, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, можуть визнаватися посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.

При визначенні таких працівників слід керуватися Критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 271.

Співробітники Служби безпеки України зобов’язані подавати щороку до 01 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону, а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених Законом (ч. 7 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»).

Однак суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, є лише ті кадри Служби безпеки України, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

На кого з числа військовослужбовців не поширюються вимоги фінансового контролю див. у відповіді на запитання 196 цих Роз’яснень.

Не повинні подавати декларації (п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3, абз. 1 ч. 5 ст. 45 Закону):

1) військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

2) військовослужбовці військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

3) військовослужбовці військової служби за призовом осіб офіцерського складу;

4) військові посадові особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу;

5) військові посадові особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

6) військовослужбовці молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу;

7) військовослужбовці строкової військової служби;

8) курсанти вищих військових навчальних закладів;

9) курсанти вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути;

10) курсанти факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Винятки, зазначені у п.п. 1 – 6 цього пункту, не поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Тобто якщо вказані у п.п. 1 – 6 цього пункту Роз’яснень особи проходять військову службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, вони зобов’язані подавати декларації в загальному порядку незалежно від військового звання.

Ні, якщо така діяльність для закладу, установи, організації є основною (крім осіб, які є керівниками закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня, керівниками, заступниками керівників вищих навчальних закладів, керівниками науково-дослідних інститутів та інших наукових установ) (ч. 5 ст. 45 Закону).

Для визначення того, чи поширюється дія ч. 5 ст. 45 Закону на військових посадових осіб, які проходять службу у закладах, установах та організаціях, що здійснюють основну діяльність у сфері охорони здоров’я, освіти, науки, культури, див. відповідь на запитання 32, 34, 35, 37 та 38 цих Роз’яснень.

Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого офіцерського складу (які зобов’язані подавати декларації у випадку, якщо вони проходять військову службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки), а також військові посадові особи не зазначають відомостей про місце проходження служби або майбутнє місце проходження служби, займану посаду (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону).

У зв’язку з цим під час зазначення вказаною категорією осіб відомостей про місце роботи у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації слід:

• у полі «Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань місця роботи або проходження служби (або місця майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів)» обрати позначку «Не застосовується»;
• у полі «Найменування місця роботи або проходження служби (або місця майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів)» зазначити «військова служба»;
• у полі «Займана посада (або посада, на яку претендуєте як кандидат)» вказати «військовослужбовець»;
• у полі «Тип посади» обрати позначку «Не застосовується».

Військові посадові особи вищого офіцерського складу зобов’язані зазначати повні відомості про місце (майбутнє місце) проходження служби, займану посаду (посаду, на яку особа претендує).

Під час внесення до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації інформації про грошове забезпечення військовослужбовця  слід:

• у полі «Вид доходу» обрати позначку «Інше»,
• у полі «Зазначте, який саме» вказати «грошове забезпечення»,
• у полі «Джерело (джерела) доходу» обрати позначку «Інша фізична або юридична особа»,
• у полі «Тип особи» обрати позначку «Юридична особа, зареєстрована в Україні»,
• у полі «Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» обрати позначку «Не відомо»,
• у полі «Найменування» вказати «військова служба».