1.1. Що є лобіюванням?
Лобіюванням є діяльність, що здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Ознаками лобіювання є здійснення впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання (детальніше у запитанні 1.5 цих Роз’яснень), наявність комерційного інтересу (детальніше у запитанні 1.9 цих Роз’яснень) та предмета лобіювання (детальніше у запитанні 1.6 цих Роз’яснень), якого такий вплив (спроба впливу) стосується.
Лобіюванням є виключно та діяльність, що містить усі ознаки лобіювання.
Здійснювати лобіювання особам, які не отримали статусу суб’єкта лобіювання, забороняється (абз. 2 ч. 5 ст. 10 Закону).
Приклад 1
ТОВ «А.», зареєстроване як суб’єкт лобіювання, уклало договір лобіювання з АТ «В.», яке є виробником електромобілів.
Відповідно до зазначеного договору ТОВ «А.» за плату зобов’язується протягом трьох місяців розробляти аналітичні матеріали, систематично зустрічатися з членами Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики та брати участь у круглих столах з метою внесення змін до ПК України щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання комплектуючих для електромобілів.
Виконання ТОВ «А.» зазначеного договору є лобіюванням з огляду на те, що ТОВ «А.» систематично здійснює заходи (проводить зустрічі, готує аналітику) з метою впливу на обʼєкт лобіювання (народних депутатів України) стосовно предмета лобіювання (проєкту Закону України, яким вносяться зміни до ПК України) за винагороду від АТ «В.» в його комерційних інтересах (отримання податкових пільг).
Субʼєкт лобіювання – ТОВ «А.».
Клієнт (бенефіціар) – АТ «В.».
Обʼєкт лобіювання – члени Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики (народні депутати України).
Предмет лобіювання – проєкт Закону України про внесення змін до ПК України.
Комерційний інтерес – отримання податкових пільг клієнтом субʼєкта лобіювання внаслідок прийняття змін до ПК України.
Приклад 2
Громадська спілка «А.», членами якої є юридичні особи, що здійснюють пасажирські перевезення, систематично вживає заходів (подає офіційні пропозиції до міської ради, виступає на засіданнях міської ради та публікує статті в медіа про необхідність збільшення тарифів на перевезення пасажирів у міському транспорті шляхом прийняття відповідного нормативно-правового акта) з метою впливу на обʼєкт лобіювання (депутатів міської ради) стосовно предмета лобіювання (рішення міської ради про підвищення граничного тарифу на проїзд у маршрутних таксі).
З огляду на те, що Громадська спілка «А.» впливає (комунікує з об’єктами лобіювання, поширює інформацію у медіа щодо предмета лобіювання, бере участь у засіданнях робочих груп при органах міської ради) на обʼєкт лобіювання (депутатів міської ради) для прийняття рішення міською радою про підвищення граничного тарифу на проїзд у маршрутних таксі та здійснює це в комерційних інтересах своїх членів (збільшення їх доходів), зазначена діяльність містить всі ознаки лобіювання.
Особа, яка здійснює лобіювання – Громадська спілка «А.».
Бенефіціари – члени Громадської спілки «А.», які є юридичними особами, що здійснюють пасажирські перевезення.
Обʼєкт лобіювання – депутати міської ради.
Предмет лобіювання – прийняття рішення міською радою про підвищення граничного тарифу на проїзд у маршрутних таксі.
Комерційний інтерес – збільшення доходів членів Громадської спілки «А.» в межах їх господарської діяльності.
Приклад 3
Благодійна організація «Б.» здійснює діяльність з метою впливу на депутатів міської ради, а саме проводить з ними зустрічі, надсилає аналітичні матеріали тощо, стосовно ухвалення рішення щодо передачі в безоплатне користування приміщення для зберігання гуманітарної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України.
Діяльність Благодійної організації «Б.» не є лобіюванням у зв’язку з тим, що відсутні всі ознаки лобіювання, а саме – комерційний інтерес (вигоди у вигляді безоплатної оренди приміщення для зберігання гуманітарної допомоги НЕ отримуються в межах здійснення господарської діяльності) та предмет лобіювання (рішення міської ради щодо передачі Благодійній організації «Б.» в безоплатне користування приміщення для зберігання гуманітарної допомоги є індивідуальним правовим актом).
1.2. Яка діяльність не є лобіюванням?
Не є лобіюванням відповідно до Закону діяльність, що не містить всіх ознак лобіювання (детальніше у запитанні 1.1 цих Розʼяснень) (ч. 2 ст. 3 Закону).
Законом також визначено конкретні види діяльності, що не містять всіх ознак лобіювання та, відповідно, не є лобіюванням (ч. 2 ст. 3 Закону), а саме:
– представництво зовнішньополітичних інтересів органами дипломатичної служби;
– народна ініціатива на всеукраїнському референдумі та ініціатива на місцевих референдумах;
– діяльність субʼєктів у сфері медіа та електронних комунікацій;
– діяльність політичних партій та місцевих організацій політичних партій, діяльність кандидатів на виборні посади на виборах Президента України, виборах народних депутатів України та місцевих виборах, пов’язана з їхньою участю у виборчому процесі відповідних виборів;
– діяльність асоціацій органів місцевого самоврядування;
– наукова та науково-технічна діяльність;
– діяльність, повʼязана із залученням, використанням, моніторингом надання та використання міжнародної технічної допомоги, реалізацією проєктів та програм міжнародної технічної допомоги;
– діяльність громадських об’єднань, інших неприбуткових підприємств, установ та організацій, що спрямована на вплив (спробу впливу) на суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, наділені владними повноваженнями, їх посадових осіб) з метою прийняття або утримання від прийняття такими суб’єктами рішень, що віднесені до їхніх повноважень, крім випадків, якщо така діяльність стосується комерційних інтересів;
– особисте (від свого імені) представництво фізичною, юридичною особою своїх інтересів у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, крім випадків, якщо таке представництво здійснюється суб’єктом лобіювання та/або здійснюється у власних комерційних інтересах такої особи;
– незалежна професійна діяльність адвокатів щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту;
– вплив (спроба впливу) на суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, наділених владними повноваженнями, їх посадових осіб) з метою прийняття або утримання від прийняття такими суб’єктами правових актів, що не містять норм права;
– реалізація права на мирні зібрання, а також прав, передбачених законами України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», іншими законами, що встановлюють особливий порядок взаємодії особи з суб’єктами правотворчої діяльності та/або правотворчої ініціативи;
– замовлення проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, проєктів нормативно-правових актів, проведення такої експертизи, подання пропозицій за результатами проведення експертизи відповідно до Закону № 1700-VII;
– участь сторін соціального діалогу, визначених Законом України «Про соціальний діалог в Україні», у здійсненні соціального діалогу;
– участь відповідно до законодавства заінтересованих сторін у громадському обговоренні проєктів нормативно-правових актів або публічних консультаціях щодо проєктів нормативно-правових актів, крім випадків, коли така участь здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання;
– реалізація прав, визначених Законом України «Про електронні комунікації», ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ст. 15 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку», ст.ст. 15, 16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», крім випадків, якщо це здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання;
– робота суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності;
– діяльність некомерційних професійних організацій, які відповідно до закону забезпечують реалізацію завдань самоврядування адвокатури, нотаріату, арбітражних керуючих, приватних виконавців, аудиторів.
Приклад
Громадська організація «А.» проводить інформаційну кампанію щодо необхідності скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Б.».
Враховуючи, що зазначена інформаційна кампанія не стосується предмета лобіювання (нормативно-правового акта) та не здійснюється у комерційних інтересах, така діяльність не є лобіюванням.
1.3. Хто може здійснювати лобіювання?
Лобіювання може здійснювати лише особа, яка набула статусу суб’єкта лобіювання.
Зауважуємо, що здійснювати лобіювання особам, які не набули статусу суб’єкта лобіювання, забороняється (абз. 2 ч. 5 ст. 10 Закону).
1.4. У яких випадках громадським об’єднанням, благодійним організаціям та іншим неприбутковим організаціям потрібно набути статусу суб’єкта лобіювання?
Громадські об’єднання, інші неприбуткові підприємства, установи та організації (зокрема, благодійні), які здійснюють діяльність, що спрямована на вплив (спробу впливу) на суб’єктів владних повноважень з метою прийняття або утримання від прийняття такими суб’єктами рішень, не зобов’язані набувати статусу суб’єкта лобіювання, якщо їх діяльність не стосується комерційних інтересів.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням діяльність громадських об’єднань, інших неприбуткових підприємств, установ та організацій, що спрямована на вплив (спробу впливу) на суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи публічного права, наділені владними повноваженнями, їх посадових осіб) з метою прийняття або утримання від прийняття такими суб’єктами рішень, що віднесені до їхніх повноважень, крім випадків, якщо така діяльність стосується комерційних інтересів.
Водночас, якщо діяльність громадських об’єднань, інших неприбуткових підприємств, установ та організацій (зокрема, благодійних) містить всі ознаки лобіювання (детальніше щодо ознак лобіювання у запитанні 1.1 цих Роз’яснень) та стосується комерційних інтересів (бенефіціара або власних), вони зобов’язані набувати статусу суб’єкта лобіювання.
Приклад 1
Громадська організація, членами (учасниками) якої є фізичні особи, проводить публічну інформаційну кампанію щодо необхідності внесення змін до правил благоустрою населеного пункту з метою заборони паркування транспортних засобів на тротуарах.
У межах такої діяльності представники громадської організації:
– готують та поширюють аналітичні матеріали і пропозиції щодо відповідних змін через мережу «Інтернет»;
– проводять зустрічі з депутатами місцевої ради та представниками виконавчих органів;
– організовують публічні обговорення та запрошують представників органу місцевого самоврядування до участі у таких заходах.
Така діяльність спрямована на вплив на суб’єктів владних повноважень з метою прийняття відповідного рішення, однак здійснюється в інтересах фізичних осіб і не пов’язана з отриманням вигод членами (учасниками) громадської організації в межах здійснення ними господарської діяльності, а також іншими особами, які фінансують діяльність такої громадської організації.
У такому випадку діяльність громадської організації не є лобіюванням відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону, а отже, обов’язок набуття статусу суб’єкта лобіювання у неї не виникає.
Приклад 2
Громадська організація «А.» здійснює підготовку та розповсюдження результатів соціологічних досліджень і зустрічається з представниками міністерств у зв’язку з необхідністю прийняття закону, яким вносяться зміни до КК України стосовно посилення відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.
Оскільки Громадська організація «А.» не здійснює господарську діяльність, тобто не має комерційного інтересу та не отримає вигод від прийняття зазначеного нормативно-правового акта, така діяльність не є лобіюванням.
1.4.1. Щодо здійснення лобіювання у комерційних інтересах бенефіціара
З огляду на положення Закону лобіювання може здійснюватись у комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення).
Складовою комерційного інтересу є отримання або можливість отримання особою в межах провадження господарської діяльності після впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання вигод матеріального чи нематеріального характеру в результаті прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін, втрати чинності (скасування) нормативно-правовим актом, який є предметом лобіювання, або в результаті утримання від таких дій (детальніше щодо комерційного інтересу у запитанні 1.9 цих Розʼяснень).
Громадське обʼєднання – це добровільне обʼєднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1 Закону № 4572-VI).
Наприклад, за організаційно-правовою формою громадське об’єднання може утворюватися, зокрема, як громадська спілка (ч. 2 ст. 1 Закону № 4572-VI). За змістом ч. 2 ст. 8 Закону № 4572-VI членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, які можуть мати комерційний інтерес.
Таким чином, громадські об’єднання, які здійснюють діяльність з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (наприклад, члена (учасника), за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, зокрема у формі платежів, необхідних для її здійснення), яка стосується предмета лобіювання, займаються лобіюванням, а отже, зобов’язані набувати статусу суб’єкта лобіювання.
Приклад
Громадське об’єднання, членами (учасниками) якого є суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у сфері будівництва, вживає заходів щодо внесення змін до нормативно-правового акта, який регулює порядок отримання дозвільних документів на будівництво, а саме:
– готує та подає до ЦОВВ пропозиції щодо спрощення дозвільних процедур;
– проводить зустрічі з посадовими особами такого органу з метою обговорення відповідних змін;
– організовує круглі столи із запрошенням представників органів державної влади;
– розповсюджує аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття відповідних змін.
Зазначена діяльність здійснюється в комерційних інтересах членів (учасників) громадського об’єднання, які є бенефіціарами такої діяльності, та спрямована на отримання вигод у сфері їх господарської діяльності.
У такому випадку громадське об’єднання, попри те що є неприбутковою організацією та не має власного комерційного інтересу, представляє комерційні інтереси своїх членів-учасників, з огляду на що для здійснення відповідної діяльності зобов’язане набути статусу суб’єкта лобіювання відповідно до вимог Закону.
1.4.2. Щодо здійснення лобіювання громадським об’єднанням у власних комерційних інтересах
Громадське обʼєднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського обʼєднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського обʼєднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським обʼєднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (п. 2 ч. 2 ст. 21
Закону № 4572-VI ).
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 4196-IX під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
З огляду на зазначене громадське обʼєднання може здійснювати господарську (підприємницьку) діяльність та мати, у такому разі, власний комерційний інтерес.
Отже, якщо громадське об’єднання здійснює діяльність з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання у власних комерційних інтересах, яка стосується предмета лобіювання, таке об’єднання для здійснення відповідної діяльності зобов’язане набути статусу суб’єкта лобіювання відповідно до вимог Закону.
Приклад
Громадська організація «Ч.» відповідно до свого статуту здійснює підприємницьку діяльність із виробництва та реалізації спеціалізованих контейнерів для сортування сміття.
При цьому Громадська організація «Ч.» також проводить інформаційну кампанію щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, який передбачатиме обов’язок закладів освіти встановлювати контейнери з конкретними технічними характеристиками, які виробляє саме ця громадська організація.
У межах такої діяльності представники Громадської організації «Ч.»:
– готують та надсилають аналітичні матеріали профільному міністерству;
– проводять зустрічі з народними депутатами України та посадовими особами органів виконавчої влади з метою прийняття (видання) відповідного нормативно-правового акта;
– організовують круглі столи та презентації, під час яких обґрунтовують необхідність упровадження нових стандартів, яким на ринку відповідає продукція, виготовлена цією громадською організацією.
Така діяльність є лобіюванням з огляду на те, що вона здійснюється з метою впливу на зазначених вище суб’єктів (об’єктів лобіювання) щодо прийняття (видання) нормативно-правового акта (предмета лобіювання) та у власних комерційних інтересах Громадської організації «Ч.», що, як наслідок, сприятиме збільшенню обсягів реалізації продукції, що виробляється цією організацією в межах здійснення нею господарської (підприємницької) діяльності.
1.5. Хто є об’єктом лобіювання?
Об’єктом лобіювання є суб’єкт правотворчої діяльності (крім Українського народу на всеукраїнському референдумі, територіальної громади на місцевому референдумі) та/або суб’єкт правотворчої ініціативи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3354-IX суб’єктами правотворчої діяльності є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб’єкти, наділені Конституцією України та/або законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових актів, а саме:
– Верховна Рада України;
– Президент України;
– Кабінет Міністрів України;
– міністерства;
– інші органи державної влади та інші суб’єкти публічного права, які згідно із законом здійснюють від імені держави правотворчу діяльність та юрисдикція яких поширюється на територію України;
– Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства Автономної Республіки Крим;
– голови місцевих державних адміністрацій та керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій;
– органи місцевого самоврядування.
Суб’єктом правотворчої ініціативи є орган державної влади, інший державний орган, його посадова особа, інший уповноважений суб’єкт, який відповідно до Конституції України та/або закону чи прийнятого відповідно до них іншого нормативно-правового акта має право вносити на розгляд суб’єкта правотворчої діяльності проєкт нормативно-правового акта для його прийняття (видання) в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 4 Закону № 3354-IX ).
Приклад
ТОВ «Б.», яке надає медичні послуги, здійснює діяльність з метою впливу на ЦОВВ щодо внесення змін до наказу ЦОВВ, яким затверджено Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів.
У межах такої діяльності ТОВ «Б.» надсилає до ЦОВВ аналітичні матеріали щодо необхідності внесення відповідних змін, а також представники ТОВ «Б.» проводять зустрічі з посадовими особами ЦОВВ з цього питання.
Оскільки ЦОВВ уповноважений приймати (видавати) нормативно-правові акти в межах своєї компетенції, у цьому випадку він є суб’єктом правотворчої діяльності.
Отже, об’єктом лобіювання у наведеному прикладі є ЦОВВ як суб’єкт правотворчої діяльності, а також його посадові особи, з якими здійснювалася взаємодія з метою внесення змін до нормативно-правового акта.
1.6. Що є предметом лобіювання?
Предметом лобіювання є нормативно-правовий акт, щодо планування розроблення, розроблення та/або прийняття (видання) якого, внесення змін до якого, втрати чинності (скасування) яким (або утримання від таких дій) суб’єкт лобіювання здійснює вплив (спробу впливу) на об’єкт лобіювання (п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону).
Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, прийнятий (виданий) суб’єктом правотворчої діяльності в установленому Конституцією України
та/або законом порядку у письмовій формі (крім випадків, визначених ч. 2 ст. 47 Закону № 3354-IX), який містить норму (норми) права і розрахований на неодноразову реалізацію (ч. 2 ст. 8 Закону № 3354-IX).
Норма права – це загальнообов’язкове формально визначене правило поведінки, що регулює суспільні відносини, яке охороняється і забезпечується державою (ч. 1 ст. 8 Закону № 3354-IX).
Законодавство України – це взаємопов’язана та упорядкована система нормативно-правових актів України і чинних міжнародних договорів (абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 3354-IX).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 3354-IX законодавство України включає:
1) Конституцію України – Основний Закон України;
2) закони;
3) підзаконні нормативно-правові акти:
а) постанови Верховної Ради України, що містять норми права;
б) укази Президента України, що містять норми права;
в) постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми права;
г) накази міністерств, що містять норми права;
ґ) акти інших державних органів, що містять норми права;
д) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, накази міністерств Автономної Республіки Крим, що містять норми права;
е) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, що містять норми права;
є) акти органів місцевого самоврядування, що містять норми права.
Приклад
Предметом лобіювання може бути рішення міської ради «Про встановлення обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових». Зазначене рішення міської ради є нормативно-правовим актом, оскільки стосується невизначеного кола осіб (власників магазинів, продавців, покупців у межах міста) та розраховане на неодноразову реалізацію.
Предметом лобіювання не можуть бути розпорядження міського голови «Про призначення громадянина А. на посаду начальника управління благоустрою», Постанова Верховної Ради України «Про перейменування міста А.» або рішення міської ради «Про перейменування вулиць населених пунктів Б.» (стосується конкретного обʼєкта, акт вичерпав свою дію з моменту перейменування). Зазначені акти не містять норм права, оскільки вони вирішують одне конкретне питання, стосуються конкретних осіб / об’єктів і вичерпують свою дію одразу після виконання.
1.7. Чи може бути предметом лобіювання індивідуальний правовий акт та правові акти, що НЕ містять норм права?
Ні, оскільки відповідно до Закону предметом лобіювання є нормативно-правовий акт (детальніше у запитанні 1.6 цих Роз’яснень).
Індивідуальний акт – акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Крім того, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням вплив (спроба впливу) на суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, наділених владними повноваженнями, їх посадових осіб) з метою прийняття або утримання від прийняття такими суб’єктами правових актів, що не містять норм права.
З огляду на зазначене не можуть бути предметом лобіювання індивідуальні правові акти та правові акти, що НЕ містять норм права.
Приклади актів, що не можуть бути предметом лобіювання:
– постанови Верховної Ради України щодо призначення членів Кабінету Міністрів України, оскільки вони не містять норм права і розраховані на одноразову реалізацію;
– накази міністерства про видачу ліцензії, оскільки вони стосуються прав та інтересів визначеної в акті особи або осіб та не містять норм права;
– рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду, оскільки вони стосуються прав та інтересів визначеної в акті особи або осіб та не містять норм права.
1.8. Чи може бути предметом лобіювання нормативно-правовий акт, який є складовою Національної програми адаптації законодавства України до права ЄС (acquis ЄС), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2026 № 438?
Так, нормативно-правовий акт, розроблення та прийняття якого передбачено Національною програмою адаптації законодавства України до права ЄС (acquis ЄС), затвердженою постановою Кабінету Міністрів Українивід 01.04.2026 № 438, може бути предметом лобіювання, оскільки законодавством не встановлено винятків щодо можливості здійснення лобіювання стосовно актів, прийняття яких передбачено програмними документами.
1.9. Що є комерційним інтересом?
Комерційним інтересом є грошові кошти чи інше майно, особисті переваги, пільги, інші вигоди матеріального чи нематеріального характеру, які особа отримає чи може отримати в межах провадження господарської діяльності після впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в результаті прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін, втрати чинності (скасування) нормативно-правовим актом, який є предметом лобіювання, або в результаті утримання від таких дій (п. 4 ч. 1 ст.1 Закону).
Комерційний інтерес має такі складові:
1) наявність вигод у вигляді:
– грошових коштів;
– майна;
– особистих переваг та пільг;
– інших вигод матеріального чи нематеріального характеру;
2) отримання чи можливість отримання вигод у межах провадження господарської діяльності;
3) наявність причинно-наслідкового зв’язку між предметом лобіювання та отриманням або можливістю отримання відповідних вигод.
1.9.1. Щодо визначення вигод, які можуть бути складовими комерційного інтересу
Відповідно до ст. 192 ЦК України грошима (грошовими коштами) є гривня й іноземна валюта.
Разом з тим у законодавстві міститься понад десять визначень поняття «грошові кошти». Ці визначення створені переважно для цілей уніфікації бухгалтерського обліку та означають кошти, у тому числі електронні, а саме: готівку (монети та банкноти), кошти на рахунках у банках і органах Державної казначейської служби України.
Майном як особливим обʼєктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовʼязки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
У п. «d» ст. 2 Конвенції Організації Обʼєднаних Націй проти корупції поняття «майно» визначене як будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, виражені у речах або в правах, а також юридичні документи або активи, що підтверджують право власності на такі активи або інтерес у них.
Особисті переваги – це додаткові матеріальні чи інші вигоди, які суб’єкт лобіювання / бенефіціар отримає в результаті лобіювання, які поставлять його в нерівне становище порівняно з іншими особами. Синоніми до слова «переваги» – слова «пріоритет», «привілей», «першість» («першочерговість»), «вищість», «виключне право».
Пільги – це встановлені законодавством переваги, що полягають у повному або частковому звільненні певних категорій осіб від виконання окремих обов’язків чи здійснення певних витрат, або у наданні їм додаткових можливостей майнового чи немайнового характеру. До майнових пільг належать, зокрема, додаткові виплати, компенсації, а також повне або часткове звільнення від обов’язкових платежів. Немайновими є пільги, що полягають у наданні спеціального статусу організації, переважних прав тощо.
З огляду на визначення комерційний інтерес може мати як матеріальний, так і нематеріальний характер. Важливо, щоб суб’єкт лобіювання / бенефіціар опинився у більш вигідному становищі порівняно з тим, яке існувало до здійснення лобіювання, і щоб таке поліпшення становища було в межах його господарської діяльності.
Таким чином, формулювання «матеріального чи нематеріального характеру» охоплює широкий спектр вигод.
Це можуть бути, наприклад:
– звільнення підприємств певної галузі від сплати окремих податків;
– зміна технічних стандартів, встановлення нових екологічних, технічних вимог до продукції, яким відповідає продукція конкретного підприємства, що створює для нього конкурентні переваги;
– обмеження доступу іноземних товарів чи послуг на внутрішній ринок шляхом квотування або запровадження додаткових зборів для захисту інтересів місцевих підприємств;
– скасування або пом’якшення вимог щодо ліцензування, сертифікації чи атестації для певних видів діяльності, що зменшує витрати на вихід або доступ до ринку;
– відтермінування або скасування обов’язкових вимог щодо модернізації виробництва, що дає змогу уникнути значних капіталовкладень.
1.9.2. Щодо отримання чи можливості отримання вигод у межах провадження господарської діяльності
Відповідно до визначення терміна «комерційний інтерес» його складовою є отримання вигод у межах провадження господарської діяльності.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 4196-IX).
З огляду на це вигоди, що отримуються поза межами здійснення господарської діяльності (наприклад, блага, не пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт чи наданням послуг вартісного характеру, або вигоди, спрямовані на задоволення особистих потреб фізичних осіб), не є комерційним інтересом у розумінні Закону.
1.9.3. Щодо причинно-наслідкового зв’язку між предметом лобіювання та отриманням або можливістю отримання відповідних вигод
Відповідно до Закону вигоди мають отримуватись після впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в результаті прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін, втрати чинності (скасування) нормативно-правовим актом, який є предметом лобіювання, або в результаті утримання від таких дій.
Приклад
Суб’єкт лобіювання А. уклав договір лобіювання з ТОВ «Б.», що є виробником комп’ютерної техніки, у його комерційних інтересах.
Відповідно до умов договору суб’єкт лобіювання А. зобов’язується здійснювати вплив на членів Кабінету Міністрів України щодо прийняття проєкту постанови, якою передбачається встановлення спрощеного порядку проведення перевірок діяльності виробників комп’ютерної техніки. За надані послуги ТОВ «Б.» сплачує суб’єкту лобіювання А. винагороду у грошовій формі.
У разі прийняття зазначеної постанови ТОВ «Б.» може отримати вигоди у вигляді зменшення адміністративного навантаження та скорочення витрат на проходження перевірок. Такі вигоди виникають у межах провадження господарської діяльності ТОВ «Б.», перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з прийняттям відповідної постанови та з огляду на це становлять комерційний інтерес ТОВ «Б.» у розумінні Закону.
Варто зауважити, що винагорода, яка сплачується ТОВ «Б.» суб’єкту лобіювання А., не є комерційним інтересом у розумінні Закону, оскільки є оплатою за надані послуги з лобіювання на підставі договору та не є результатом прийняття відповідного нормативно-правового акта, внесення до нього змін, втрати ним чинності або утримання від таких дій.
1.10. Як визначати, хто є клієнтом та бенефіціаром, у разі, якщо лобіювання здійснюється відповідно до договору лобіювання?
Клієнтом може бути іноземна держава, фізична, юридична особа або група таких осіб, яка уклала договір лобіювання з суб’єктом лобіювання у своїх комерційних інтересах чи в комерційних інтересах іншого бенефіціара (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону).
Бенефіціаром може бути іноземна держава, фізична, юридична особа або група таких осіб, у комерційних інтересах яких здійснюється лобіювання (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).
Клієнт може бути одночасно й бенефіціаром, якщо він уклав договір лобіювання у власних комерційних інтересах.
Бенефіціаром є особа, у комерційних інтересах якої здійснюється лобіювання.
Варто зауважити, що у разі, якщо клієнт укладає договір лобіювання в комерційних інтересах іншого бенефіціара, відомості про такого бенефіціара обов’язково зазначаються у договорі (п. 2 ч. 5 ст. 9 Закону), а клієнт повинен надати суб’єкту лобіювання повну, точну та достовірну інформацію, що свідчить про наявність згоди цього бенефіціара на укладення такого договору лобіювання в його комерційних інтересах (ч. 3 ст. 9 Закону).
Приклад 1
Суб’єкт лобіювання А. уклав договір з ТОВ «Б.» у комерційних інтересах АТ «В.», яке є виробником сільськогосподарської продукції.
За вказаним договором лобіювання суб’єкт лобіювання А. зобов’язується здійснювати вплив на народних депутатів України щодо прийняття закону, яким передбачається внесення змін до ПК України в частині встановлення пільг виробникам сільськогосподарської продукції.
АТ «В.» є бенефіціаром за вказаним договором лобіювання, оскільки в результаті прийняття відповідного закону отримає (може отримати) такі пільги.
Варто зауважити, що, хоча в результаті прийняття відповідного закону пільги, крім АТ «В.», також можуть отримати й інші виробники сільськогосподарської продукції, бенефіціаром за вказаним договором лобіювання буде тільки АТ «В.».
Приклад 2
ТОВ «Д.», яке є зареєстрованим суб’єктом лобіювання, уклало договір з АТ «К.», яке здійснює букмекерську діяльність.
За вказаним договором лобіювання ТОВ «Д.» зобов’язується здійснювати вплив на членів Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачається спрощення вимог до провадження букмекерської діяльності, зокрема зменшення обмежень та адміністративного навантаження на суб’єктів господарювання у цій сфері.
АТ «К.» є клієнтом та бенефіціаром за вказаним договором лобіювання, оскільки в результаті внесення відповідних змін до нормативно-правового акта отримає (може отримати) вигоди у вигляді спрощення умов здійснення господарської діяльності та зниження витрат на дотримання встановлених законодавством вимог.
1.11. Як визначати, хто є бенефіціаром, у разі, якщо лобіювання здійснюється без укладення договору лобіювання?
Бенефіціаром може бути іноземна держава, фізична, юридична особа або група таких осіб, у комерційних інтересах яких здійснюється лобіювання (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону).
Лобіювання здійснюється у комерційних інтересах бенефіціара за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Отже, у разі здійснення лобіювання без укладення договору бенефіціар визначається за фактичним змістом відносин між суб’єктом лобіювання та особою (групою осіб), а саме через:
– наявність винагороди, що отримується прямо або опосередковано, та/або оплати фактичних витрат, необхідних для здійснення діяльності (наприклад, фінансування лобіювання громадського об’єднання);
– наявність у особи (або групи осіб) комерційного інтересу та здійснення лобіювання саме в таких комерційних інтересах.
Приклад 1
Громадська спілка «В.» зареєстрована як суб’єкт лобіювання. Членами зазначеної спілки є ТОВ «А.», ТОВ «Б.» та ТОВ «В.», які є виробниками фармацевтичної продукції.
Статутом Громадської спілки «В.» передбачено сплату щомісячних членських внесків, які спрямовуються на забезпечення її діяльності, зокрема лобіювання, включаючи організацію зустрічей з посадовими особами та підготовку аналітичних матеріалів.
Громадська спілка «В.» здійснює вплив на членів Кабінету Міністрів України щодо втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, яка визначає порядок реферування цін на лікарські засоби.
Втрата чинності зазначеною постановою дасть можливість виробникам самостійно встановлювати ціни на фармацевтичну продукцію, що, зокрема, вплине на збільшення їхнього прибутку у межах їхньої господарської діяльності, що і є комерційним інтересом членів Громадської спілки «В.».
Отже, ТОВ «А.», ТОВ «Б.» та ТОВ «В.» є бенефіціарами лобіювання, яке здійснює Громадська спілка «В.», оскільки таке лобіювання здійснюється в їхніх комерційних інтересах та вони забезпечують оплату фактичних витрат на таку діяльність.
При цьому, хоча в результаті втрати чинності відповідною постановою Кабінету Міністрів України вигоди, крім зазначених ТОВ, також можуть отримати й інші виробники фармацевтичної продукції (треті особи), бенефіціарами лобіювання, яке здійснює Громадська спілка «В.», будуть члени цієї спілки, в комерційних інтересах яких здійснюється лобіювання.
Приклад 2
ТОВ «Б.», яке здійснює діяльність у сфері торгівлі тютюновими виробами, є учасником Громадського об’єднання «А.», яке здійснює лобіювання у комерційних інтересах своїх членів без укладення договору лобіювання.
При цьому ТОВ «Б.» самостійно, без залучення Громадського об’єднання «А.», здійснює підготовку аналітичних матеріалів та організовує зустрічі своїх представників із народними депутатами України щодо внесення змін до
ПК України в частині зменшення ставки податку на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.
У такому випадку ТОВ «Б.» здійснює лобіювання у власних комерційних інтересах самостійно, а не через Громадське об’єднання «А.». З огляду на це у межах такої діяльності ТОВ «Б.» виступає не бенефіціаром лобіювання, яке здійснює Громадське об’єднання «А.», а самостійним суб’єктом лобіювання та зобов’язане для здійснення відповідної діяльності набути статусу суб’єкта лобіювання у порядку, визначеному Законом.
1.12. Чи виключає отримання вигод від лобіювання іншими особами наявність комерційного інтересу?
Ні, отримання або можливість отримання вигод від лобіювання іншими особами не виключає наявності комерційного інтересу. Вирішальним є не коло осіб, на яких поширюється результат лобіювання, а наявність у конкретної особи власних вигод, що перебувають у причинно-наслідковому зв’язку з предметом лобіювання та виникають у межах її господарської діяльності (детальніше щодо комерційного інтересу у запитанні 1.9 цих Розʼяснень).
Отже, поширення результатів лобіювання на невизначене коло осіб або на всіх учасників певної галузі не виключає наявності комерційного інтересу, якщо відповідна особа отримує або може отримати від цього вигоду у межах своєї господарської діяльності.
1.13. Що таке конфлікт інтересів під час лобіювання?
Конфлікт інтересів під час лобіювання – суперечність між комерційними інтересами бенефіціарів суб’єкта лобіювання, інтересами чи правами суб’єкта лобіювання та його обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість суб’єкта лобіювання під час здійснення ним лобіювання
(п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
Субʼєкт лобіювання зобовʼязаний не допускати конфлікту інтересів під час лобіювання, врегульовувати конфлікт інтересів під час лобіювання відповідно до умов договору та Правил № 1128 (п. 2 ч. 2 ст. 14 Закону).
Правила № 1128 передбачають, що способи врегулювання конфлікту інтересів під час здійснення лобіювання визначаються договором лобіювання та зазначеними Правилами (абз. 1 п. 8 Правил № 1128).
Згідно з абз. 2 п. 8 Правил № 1128 у разі потреби юридичні особи – суб’єкти лобіювання, що є громадськими об’єднаннями, іншими неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара без укладення договору лобіювання, вживають заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів відповідно до вимог законодавства та їх установчих документів або внутрішніх правил.
Приклад
ТОВ «А.», яке є дистриб’ютором меблів, виготовлених за кордоном, уклало договір лобіювання із суб’єктом лобіювання Б. Відповідно до умов договору суб’єкт лобіювання Б. зобов’язався здійснювати діяльність з метою впливу на народних депутатів України щодо прийняття нормативно-правового акта, яким передбачається скасування або зменшення ввізного мита на меблі, що імпортуються в Україну.
Також суб’єкт лобіювання Б. уклав інший договір лобіювання з АТ «В.», яке є українським виробником меблів. За умовами цього договору суб’єкт лобіювання Б. зобов’язався здійснювати діяльність з метою впливу на народних депутатів України щодо прийняття нормативно-правового акта, яким передбачається збільшення ввізного мита на меблі, що імпортуються в Україну, для створення більш сприятливих конкурентних умов реалізації продукції АТ «В.».
У цьому випадку суб’єкт лобіювання Б. одночасно представляє комерційні інтереси двох бенефіціарів, що є взаємовиключними, оскільки досягнення результату в комерційних інтересах одного бенефіціара фактично унеможливлює досягнення результату в комерційних інтересах іншого.
За таких обставин наявна суперечність між комерційними інтересами бенефіціарів суб’єкта лобіювання, тобто конфлікт інтересів під час лобіювання.
1.14. Як визначити сферу лобіювання?
Закон не містить переліку конкретних сфер лобіювання, проте визначає, що це сфери суспільних відносин, у яких суб’єкт лобіювання планує здійснення чи здійснює лобіювання (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону).
З огляду на це Національне агентство разом із заінтересованими сторонами сформувало перелік сфер лобіювання для зручності внесення відповідних даних до Реєстру прозорості.
Отже, сформований перелік охоплює 23 сфери суспільного життя, кожна з яких містить широкий, проте не виключний, спектр питань.
|
Найменування сфери лобіювання |
Перелік питань |
|
Аграрна та земельна політика |
економічна політика в агропромисловому комплексі; державне регулювання агропромислового виробництва та прикладних наукових досліджень в аграрній сфері; сільськогосподарська кооперація; регулювання земельних відносин; лісове, водне та рибне господарство; державна політика у сфері застосування пестицидів і агрохімікатів; регулювання у сфері ветеринарної медицини, здоров’я та благополуччя тварин |
|
Антикорупційна політика |
запобігання та протидія корупції; запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; правила етичної поведінки на публічній службі; фінансовий контроль стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; відповідальність за вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією; правове регулювання та організація діяльності Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; діяльність інших правоохоронних, судових і державних органів у частині їх повноважень у сфері запобігання та протидії корупції; державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції |
|
Ветеранська політика |
правовий статус і соціальний захист ветеранів війни, ветеранів Другої світової війни, учасників визвольних змагань, воїнів-інтернаціоналістів, учасників антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил, інших осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», жертв нацистських переслідувань та репресій комуністичного тоталітарного режиму, членів сімей зазначених вище осіб, дітей війни, осіб похилого віку і регулювання діяльності їх громадських об’єднань; реабілітація ветеранів війни з числа учасників антитерористичної операції та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях; законодавче регулювання надання соціальних послуг ветеранам війни |
|
Гуманітарна, культурна, туристична та інформаційна політика |
культурно-просвітницька діяльність (видавнича справа, бібліотечна справа, народні художні промисли); культурно-мистецька діяльність (професійні творчі спілки, театри, музика, школи естетичного виховання, арт-ринок, дизайн, галереї, організація виставок, концертів, фестивалів тощо); медійна індустрія (телебачення, платформи з поширення інформації, радіо), національна кіноіндустрія; аудіовізуальний ринок; рекламна діяльність; охорона історико-культурної спадщини (музейна справа, архівна справа, діяльність заповідників, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей); друковані, електронні медіа, у тому числі соціальні медіа, мережа «Інтернет»; туризм та туристична діяльність; курорти та рекреаційна діяльність; державна політика у сфері свободи слова, совісті та діяльності релігійних організацій; державна політика у сфері розвитку та використання державної мови та мов національних меншин в Україні; засади благодійної діяльності, у тому числі меценатської; державна політика у сфері інформації та інформаційної безпеки (крім питань, що належать до сфери національної безпеки та оборони); державна політика у сфері сімейно-шлюбних відносин; державна політика сприяння становленню інституту сім’ї, забезпечення надання державної допомоги сім’ям з дітьми, захисту безпритульних дітей, оздоровлення та відпочинку дітей; демографічна політика |
|
Державний бюджет |
державна бюджетна політика та міжбюджетні відносини; бюджетний процес (у тому числі середньострокове бюджетне планування, звітування про виконання бюджету, контроль за дотриманням бюджетного законодавства); державний внутрішній і зовнішній борг; діяльність Рахункової палати; діяльність державних фінансових органів та органів державного фінансового контролю (Державної аудиторської служби України) |
|
Деокупація та реінтеграція тимчасово окупованих територій України |
політика з питань тимчасово окупованих територій України; реінтеграція населення, що проживає на тимчасово окупованих територіях України; реалізація прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання; відновлення та розвиток деокупованих територій України; захист прав і свобод осіб, які порушено внаслідок тимчасової окупації частини території України або втрати контролю над її частиною; реалізація прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України; державна політика у сфері відновлення інфраструктури (крім транспортної), регіонів та територій, що постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України |
|
Екологічна політика та природокористування |
охорона, збереження, раціональне використання та відновлення (відтворення) природних ресурсів, у тому числі надр, лісів, земельних, водних ресурсів, атмосферного повітря, тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів; збереження та збалансоване використання природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу та освоєння космічного простору; державна політика у сфері управління відходами (крім побутових); відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; створення, охорона та розвиток об’єктів природно-заповідного фонду України; ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі надання згоди на обов’язковість міжнародних договорів України з цих питань; правовий режим зон радіоактивного забруднення, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи; запобігання негативним антропогенним змінам клімату; державна політика у сфері випробувань, реєстрації, виробництва, постреєстраційного контролю пестицидів і агрохімікатів; зменшення та контроль промислового забруднення; хімічна безпека та хімічне законодавство; регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами |
|
Економічний розвиток, регуляторна політика та власність |
державна економічна політика; застава, лізинг, концесія, оренда, розподіл продукції; управління майном, що перебуває у державній чи комунальній власності; приватизація державного і комунального майна, націоналізація, реприватизація, банкрутство тощо; інтелектуальна власність; регулювання публічних закупівель; ціни і тарифи, ціноутворення; господарське законодавство; регулювання діяльності із здійснення операцій з металобрухтом; кооперація (крім сільськогосподарської кооперації); антимонопольна політика, розвиток економічної конкуренції; регуляторна політика; промислова політика та розвиток окремих галузей виробництва; зовнішньоекономічна, інвестиційна діяльність, спеціальні (вільні) економічні зони та території пріоритетного розвитку, технологічні парки; технічне регулювання, стандартизація, підтвердження відповідності, акредитація та метрологічна діяльність; публічно-приватне партнерство; космічна діяльність (крім питань, що належать до сфери національної безпеки та оборони); розвиток підприємницької діяльності та гарантування прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності; захист прав споживачів, ринковий нагляд |
|
Енергетика та житлово-комунальні послуги |
розвиток паливно-енергетичного комплексу, вугільної, газової, нафтової, нафтопереробної промисловості та електроенергетики; розвиток ядерної енергетики та ядерної безпеки; функціонування ринків енергії та енергоносіїв; транспортування енергії та енергоносіїв; енергозбереження та енергоефективність; нетрадиційні та поновлювальні джерела енергії; поводження з побутовими відходами; комунальне господарство; житлово-комунальні послуги |
|
Зовнішня політика |
законодавче забезпечення зовнішньополітичної діяльності України |
|
Інновації та цифрові трансформації |
інноваційна діяльність, розвиток високих технологій; законодавчі засади цифровізації та цифрового суспільства в Україні; інновації у сфері цифрового підприємництва, розвиток екосистеми стартапів; дослідницькі центри у сфері цифрових технологій; цифрова індустрія та електронні комунікації; електронне урядування та публічні електронні послуги; електронна демократія; електронні довірчі послуги та електронна ідентифікація; державні інформаційно-аналітичні системи, електронний документообіг; державні інформаційні ресурси, електронні реєстри та бази даних; електронна комерція (електронна торгівля, електронний бізнес); віртуальні активи, блокчейн та токенізація; смарт-інфраструктура (міста, громади тощо); розвиток сфери відкритих даних; радіочастотний ресурс; розвиток орбітальної економіки; законодавчі засади адміністрування, функціонування та використання мережі «Інтернет» в Україні; розвиток цифрових компетентностей, цифрові права; штучний інтелект і його етичне регулювання |
|
Молодь та спорт |
державна молодіжна політика; національно-патріотичне виховання; фізична культура та масовий спорт; спорт вищих досягнень та спортивна діяльність; регулювання використання коштів на розвиток спорту, отриманих від лотерей |
|
Національна безпека та оборона. Кібербезпека |
державна політика у сферах національної безпеки і оборони; законодавче забезпечення діяльності органів сектору безпеки і оборони, у тому числі щодо впровадження принципів і стандартів Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та досягнення критеріїв, необхідних для набуття Україною членства в НАТО; демократичний цивільний контроль; оборонно-промисловий комплекс; державна система страхового фонду документації; військове та військово-технічне співробітництво з іншими державами; військова служба, Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України; охорона державної таємниці; боротьба з тероризмом; оборонні закупівлі; соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; військова наука та освіта; альтернативна (невійськова) служба; державна система спеціального зв’язку; космічна діяльність (у частині питань, що належать до сфери національної безпеки і оборони); національна безпека у кіберпросторі, сфері критичної інфраструктури, кібероборони, кіберрозвідки, протидії кібертероризму і кібершпигунству та безпеки урядового зв’язку; технічний та криптографічний захист інформації; військовий облік на підприємстві, правила мобілізації, бронювання та відстрочки від мобілізації |
|
Організація державної влади та місцевого самоврядування |
законодавче забезпечення організації та порядку проведення виборів і референдумів; правовий статус Центральної виборчої комісії та її членів; законодавче забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади; організація та діяльність місцевих органів виконавчої влади; засади місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення; засади організації надання адміністративних послуг; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; державні символи України; державні нагороди України; правовий статус народних депутатів України; правовий статус депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, позафракційних народних депутатів України; правовий статус комітетів та комісій Верховної Ради України; дисципліна та дотримання норм депутатської етики; матеріально-побутове забезпечення діяльності народних депутатів України; організація роботи Верховної Ради України та контроль за виконанням її апаратом функцій із забезпечення діяльності Верховної Ради України та її органів; кошторис Верховної Ради України |
|
Охорона здоров’я та медицина |
законодавство про охорону здоров’я, у тому числі про медичну допомогу, лікувальну діяльність, фінансові гарантії медичного обслуговування населення, лікарські засоби, медичні вироби, клінічні дослідження / випробування (включаючи питання логістики та обігу лікарських засобів, медичних виробів та супутніх матеріалів у дослідженнях, митні, податкові питання тощо), доступ пацієнтів до інноваційного лікування, фармацію та фармацевтичну діяльність; державна політика у сферах боротьби із соціально небезпечними захворюваннями (СНІД, туберкульоз, наркоманія тощо), інфекційного контролю та епідемічної безпеки; сучасні медичні технології та медична техніка; розвиток трансплантології в Україні; добровільне медичне страхування; правове регулювання обов’язкового державного медичного страхування; санаторно-курортне оздоровлення; охорона материнства та дитинства, репродуктивне здоров’я населення; військова або відомча медицина; державна політика у сфері медико-санітарного регламентування і нормування пестицидів та агрохімікатів |
|
Освіта та наука |
освіта; наука, науково-технічна діяльність та наукові парки; правовий статус та соціальний захист наукових, педагогічних і науково-педагогічних працівників; засади здійснення наукових і науково-технічних експертиз |
|
Права людини, національних меншин і міжнаціональних відносин |
додержання прав і свобод людини і громадянина; запровадження міжнародних, у тому числі європейських, стандартів захисту прав і основоположних свобод людини в національне законодавство; діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; громадянство, статус іноземців та осіб без громадянства; законодавче забезпечення збирання і використання персональних даних про особу (крім захисту інформації та персональних даних в інформаційно-комунікаційних системах); етнонаціональна політика, міжнаціональні відносини та права корінних народів і національних меншин в Україні; імміграція, біженці та особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту; законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків |
|
Правоохоронна діяльність |
формування стратегії функціонування правоохоронної системи України; кримінальне законодавство; кримінальне процесуальне законодавство; законодавство про адміністративні правопорушення; організація та діяльність органів прокуратури, поліції, Національної гвардії, прикордонної служби, Державного бюро розслідувань, інших правоохоронних органів, крім Національного антикорупційного бюро України; оперативно-розшукова діяльність; організація та діяльність органів досудового розслідування; протидія організованій злочинності і міжнародній злочинності, протидія кіберзлочинності; протидія нелегальній (незаконній) міграції; запобігання злочинам та здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; організація охорони громадської безпеки і порядку; охоронна і детективна діяльність; обіг зброї у цивільному обороті; державний захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, та державний захист суддів, працівників правоохоронних органів; соціальний захист працівників правоохоронних органів та членів їх сімей; міжнародне співробітництво та координація з питань правоохоронної діяльності; захист прав інтелектуальної власності та боротьба з фальсифікатом |
|
Правова політика |
стандарти нормотворчої діяльності та планування законодавчої діяльності Верховної Ради України; конституційне законодавство; статус та організація діяльності політичних партій, громадських об’єднань; внесення змін до Конституції України; організація та діяльність Конституційного Суду України; статус суддів Конституційного Суду України; конституційне провадження; цивільне законодавство; адміністративне законодавство; цивільне, господарське та адміністративне судочинство (процесуальне законодавство); судоустрій, статус суддів, статус органів суддівського самоврядування; забезпечення безпосередньої участі громадян у здійсненні правосуддя; кримінально-виконавче законодавство; організація і діяльність органів та установ виконання кримінальних покарань та пробації; засади організації виконання рішень Європейського суду з прав людини; виконання судових рішень, організація та діяльність органів юстиції, виконавчої служби, судової експертизи, нотаріату; законодавство з надання правової допомоги громадянам, регулювання організації та діяльності адвокатури; організація та діяльність міжнародного комерційного арбітражу, третейських судів, медіація; державна політика у сфері лобіювання |
|
Регіональний розвиток та містобудування |
політика регіонального розвитку; земельні відносини (у межах територій забудови); благоустрій, будівництво та архітектура; енергоефективність у будівельній галузі; житлове господарство; житлова політика |
|
Соціальна політика |
державна політика у сфері соціального захисту громадян; загальнообов’язкове державне соціальне страхування; державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, забезпечення достатнього життєвого рівня людини; законодавче регулювання гуманітарної допомоги; державна політика у сфері регулювання трудових відносин та зайнятості населення; розвиток соціального партнерства та діяльність громадських об’єднань сторін соціального партнерства; діяльність фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та інших соціальних фондів; державна політика у сфері пенсійного забезпечення; правовий статус і соціальний захист постраждалих учасників Революції Гідності та членів їх сімей; соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; законодавче забезпечення увічнення пам’яті загиблих при захисті Батьківщини; соціальний захист і реабілітація осіб з інвалідністю та регулювання діяльності їх підприємств і громадських об’єднань; законодавче регулювання надання соціальних послуг особам з інвалідністю, особам похилого віку та іншим особам, які перебувають у складних життєвих обставинах |
|
Транспорт, звʼязок та інфраструктура |
стратегія і пріоритети розвитку інфраструктури України; розвиток, будівництво, реконструкція та модернізація інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту; залізничний транспорт; автомобільний транспорт; громадський транспорт; транзитний транспорт; повітряний транспорт; водний транспорт; трубопровідний транспорт; критична інфраструктура; дорожнє господарство; тунелі, мости і переправи; повітряний простір України; акваторії; торговельне мореплавство; навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства; порти, транспортні і перевалочні хаби; морська та річкова інфраструктура; якість і сталість послуг суб’єктів інфраструктури; поштовий зв’язок; безпека на транспорті (повітряному, автомобільному, міському електричному, залізничному, водному); перевезення небезпечних вантажів; безпека дорожнього руху; радіочастотний ресурс; мобільний зв’язок; телекомунікації |
|
Фінансова, банківська, податкова та митна політика |
грошово-кредитна політика; банки та банківська діяльність; валютне регулювання та валютний нагляд; ринок капіталів та інші регульовані ринки; цінні папери, похідні фінансові інструменти (деривативи); оборот віртуальних активів (криптовалюта); діяльність небанківських фінансових установ; страхова діяльність; функціонування фінансових ринків та запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; функціонування платіжних систем; захист прав споживачів фінансових послуг та гарантування вкладів фізичних осіб; система оподаткування, загальнодержавні податки і збори (мита, плата, інші обов’язкові платежі), місцеві податки та збори, парафіскалітети, інші доходи бюджетів неподаткового характеру, єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також інші нарахування на фонд оплати праці; організація та діяльність податкових органів; податкова політика; правове регулювання податкового контролю; податковий борг та/або податкові зобов’язання; митна справа та митний тариф; діяльність податкових, митних органів, Бюро економічної безпеки України; законодавче регулювання ринку спирту, алкоголю і тютюну; діяльність із випуску та проведення лотерей, оподаткування суб’єктів такої діяльності, гральний бізнес; бухгалтерський облік та звітність, аудиторська діяльність |
1.15. Чи є лобіюванням діяльність суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій?
Ні, діяльність суб’єктів у сфері медіа та електронних комунікацій відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням.
Зауважуємо, що правові засади діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері визначені Законом України «Про медіа».
Правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов’язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами, визначені Законом України «Про електронні комунікації».
Також варто звернути увагу, що відповідно п. 11 ч. 4 ст. 10 Закону медіа не може бути суб’єктом лобіювання.
1.16. Чи вважається лобіюванням участь у громадських радах, експертних чи експертно-консультативних комітетах, робочих групах тощо, які створені та функціонують при певних державних органах?
Ні, за умови, що така участь здійснюється у межах виконання роботи суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності.
Не є лобіюванням відповідно до Закону діяльність, що не містить всіх ознак лобіювання, зокрема робота суб’єктів забезпечення правотворчої діяльності
(п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону).
Крім того, згідно з п. 9 ч. 4 ст. 10 Закону не можуть бути суб’єктами лобіювання субʼєкти забезпечення правотворчої діяльності, визначені Законом № 3354-IX.
Суб’єктами забезпечення правотворчої діяльності є допоміжні органи суб’єктів правотворчої діяльності та особи, які виконують завдання наукового, юридичного, експертного, консультативного, технічного та інших видів забезпечення правотворчого процесу (ч. 4 ст. 4 Закону № 3354-IX).
1.17. Чи є лобіюванням надання послуг з розміщення та поширення інформаційних матеріалів щодо необхідності прийняття нормативно-правових актів?
Діяльність із розміщення та поширення інформаційних матеріалів не є лобіюванням, якщо вона обмежується виключно наданням відповідних комунікаційних послуг і не передбачає здійснення дій, спрямованих на вплив (спробу впливу) на об’єкт лобіювання.
Разом з тим, якщо особа здійснює також інші дії з метою впливу (спроби) впливу на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара або у власних комерційних інтересах, які стосуються предмета лобіювання, така діяльність, за наявності усіх передбачених Законом ознак, вважатиметься лобіюванням.
Зауважуємо, що діяльність суб’єктів у сфері медіа відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням.
Також варто зауважити, що згідно з п. 11 ч. 4 ст. 10 Закону медіа не може бути суб’єктом лобіювання.
Приклад 1
ТОВ «А.», зареєстроване як суб’єкт у сфері медіа, уклало договір з АТ «В.», відповідно до якого ТОВ «А.» зобов’язується розмістити на своєму інформаційному ресурсі аналітичні матеріали щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на те, що ТОВ «А.» є суб’єктом у сфері медіа, а також на те, що за умовами договору не передбачено здійснення дій з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання, і враховуючи, що відповідно до Закону діяльність суб’єктів у сфері медіа не є лобіюванням, надання зазначених послуг з боку
ТОВ «А.» не вважається лобіюванням.
Приклад 2
ТОВ «Д.», яке не є суб’єктом у сфері медіа, уклало договір з ТОВ «Б.», відповідно до якого ТОВ «Д.» зобов’язується розмістити на своєму інформаційному ресурсі аналітичні матеріали щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», згідно з якими пропонується доповнити його новими умовами застосування процедури конкурентного діалогу.
Крім цього, відповідно до зазначеного договору ТОВ «Д.» зобов’язане забезпечити участь своїх працівників у публічних заходах (обговореннях, круглих столах тощо) з питань внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» з метою впливу на народних депутатів України.
З огляду на те, що ТОВ «Д.», окрім розміщення аналітичних матеріалів на своєму ресурсі, має також здійснити інші дії з метою впливу на об’єкт лобіювання (народних депутатів України) в комерційних інтересах ТОВ «Б.», така діяльність ТОВ «Д.» є лобіюванням.
1.18. Чи є лобіюванням подання до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проєктів регуляторних актів, подання зауважень та пропозицій щодо оприлюднених проєктів регуляторних актів?
Ні, оскільки не вважається лобіюванням реалізація прав, зокрема визначених ст. 6 Закону № 1160-IV, крім випадків, якщо це здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання (п. 16 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до абз. 2, 4 ч. 1 ст. 6 Закону № 1160-IV громадяни, суб’єкти господарювання, їх об’єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб’єктів господарювання, мають право подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проєктів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проєктів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов’язаних з регуляторною діяльністю.
Отже, подання до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проєктів регуляторних актів, подання зауважень та пропозицій щодо оприлюднених проєктів регуляторних актів є реалізацією прав особи, передбачених ст. 6 Закону № 1160-IV, та, відповідно, не є лобіюванням, крім випадків, якщо це здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання згідно з п. 16 ч. 2 ст. 3 Закону.
1.19. Чи є лобіюванням діяльність, пов’язана із залученням, використанням, моніторингом надання та використання міжнародної технічної допомоги, реалізацією проєктів та програм міжнародної технічної допомоги?
Ні, оскільки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням діяльність, що не містить всіх ознак лобіювання, зокрема діяльність, пов’язана із залученням, використанням, моніторингом надання та використання міжнародної технічної допомоги, реалізацією проєктів та програм міжнародної технічної допомоги.
Процедура залучення, використання, моніторингу надання та використання міжнародної технічної допомоги, реалізація проєктів та програм міжнародної технічної допомоги в Україні визначені Порядком № 153.
Процедура залучення міжнародної технічної допомоги описана у пп. 3–9 Порядку № 153 та включає, зокрема, подання запиту Секретаріату Кабінету Міністрів України, аналіз поданого запиту та узгодження з партнерами з розвитку стратегічних програм на основі цих запитів.
Проєкти (програми) міжнародної технічної допомоги підлягають обов’язковій державній реєстрації Секретаріатом Кабінету Міністрів України
(пп. 11, 13 Порядку № 153).
Таким чином, діяльність, пов’язана із залученням, використанням, моніторингом надання та використання міжнародної технічної допомоги, реалізацією проєктів та програм міжнародної технічної допомоги, що зареєстровані у Секретаріаті Кабінету Міністрів України відповідно до Порядку № 153, не є лобіюванням.
1.20. Чи є лобіюванням участь відповідно до законодавства заінтересованих сторін у громадському обговоренні проєктів нормативно-правових актів або публічних консультаціях щодо проєктів нормативно-правових актів?
Не є лобіюванням згідно із Законом діяльність, що не містить всіх ознак лобіювання, зокрема участь відповідно до законодавства заінтересованих сторін у громадському обговоренні проєктів нормативно-правових актів або публічних консультаціях щодо проєктів нормативно-правових актів, крім випадків, коли така участь здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання (п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону).
Під термінами «громадське обговорення проєктів нормативно-правових актів» та «публічні консультації щодо проєктів нормативно-правових актів» слід розуміти форму участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, а саме – консультації з громадськістю.
Основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики врегульовано Порядком № 996.
Відповідно до п. 5 Порядку № 996 організовує і проводить консультації з громадськістю орган виконавчої влади, який є головним розробником проєкту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя.
Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю (безпосередні форми) та вивчення громадської думки (опосередкована форма) (п. 11 Порядку № 996).
Пропозиції та зауваження учасників публічного громадського обговорення подаються в усній та письмовій формі під час публічних заходів та у письмовій формі на поштову і електронну адреси, зазначені в інформаційному повідомленні про проведення публічного громадського обговорення (абз. 1 п. 19 Порядку № 996).
Пропозиції та зауваження, що надійшли під час публічного громадського обговорення, електронних консультацій з громадськістю, вивчаються та аналізуються із залученням у разі потреби відповідних фахівців (абз. 1 п. 20 Порядку № 996).
Отже, участю у громадському обговоренні проєктів нормативно-правових актів є надання пропозицій / зауважень органу виконавчої влади, який проводить такі обговорення, у порядку, визначеному таким органом та зазначеному в інформаційному повідомленні про проведення обговорень.
При цьому така участь не є лобіюванням, крім випадків, коли вона здійснюється суб’єктом лобіювання відповідно до договору лобіювання (п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону).
1.21. У яких випадках діяльність осіб, які здійснюють представництво своїх інтересів у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, є лобіюванням?
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону не є лобіюванням особисте (від свого імені) представництво фізичною, юридичною особою своїх інтересів у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, крім випадків, якщо таке представництво здійснюється суб’єктом лобіювання та/або здійснюється у власних комерційних інтересах такої особи.
Зауважуємо, що така діяльність може вважатися лобіюванням у разі, якщо вона стосується предмета лобіювання (детальніше у запитанні 1.6 цих Роз’яснень) і здійснюється у власних комерційних інтересах особи (детальніше у запитанні 1.9 цих Роз’яснень).
Отже, якщо фізична або юридична особа здійснює представництво власних комерційних інтересів у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, і така діяльність (представництво) стосується предмета лобіювання (нормативно-правового акта), – вона є лобіюванням.
Приклад 1
ТОВ «Б.», яке здійснює діяльність у сфері надання страхових послуг, проводить зустрічі з народними депутатами України та організовує публічні заходи щодо необхідності прийняття нормативно-правового акта, яким пропонується внести зміни до Закону України «Про страхування» в частині спрощення процедури інспекційних перевірок.
Від прийняття зазначеного нормативно-правового акта ТОВ «Б.» може отримати вигоди у межах провадження господарської діяльності у вигляді зменшення адміністративного навантаження та скорочення витрат на проходження інспекційних перевірок, що свідчить про наявність комерційного інтересу.
Отже, діяльність ТОВ «Б.» стосується його комерційного інтересу та містить всі ознаки лобіювання, а тому є лобіюванням.
Приклад 2
АТ «А.» звертається до органу місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у нього в оренді, а саме подає відповідну заяву та здійснює комунікацію з посадовими особами органу місцевого самоврядування щодо цього питання.
Такі дії не містять всіх ознак лобіювання, оскільки АТ «А.» особисто (від свого імені) представляє власні інтереси у відносинах з органом місцевого самоврядування щодо вирішення індивідуального адміністративного питання.
У цьому випадку діяльність АТ «А.» спрямована не на прийняття, зміну чи втрату чинності (скасування) нормативно-правовими актами, а на прийняття індивідуального правового акта щодо конкретної земельної ділянки та конкретної особи.
1.22. За якими критеріями слід розрізняти лобіювання та адвокатську діяльність?
Діяльність суб’єктів лобіювання та адвокатську діяльність слід розрізняти, зокрема, за метою відповідної діяльності, її предметом та правовим регулюванням.
Лобіюванням є діяльність, що здійснюється з метою впливу (спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення) або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, запитання 1.1 цих Роз’яснень).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Варто зауважити, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону, не належить до інших видів правничої допомоги.
Також не є лобіюванням незалежна професійна діяльність адвокатів щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону).
1.23. Чи можуть виробники підакцизних товарів набути статусу суб’єкта лобіювання або бути бенефіціарами?
Так, виробники підакцизних товарів, тобто суб’єкти господарювання у сфері виробництва, імпорту, обігу та реалізації підакцизних товарів, можуть набути статусу суб’єкта лобіювання та здійснювати лобіювання відповідно до вимог Закону, а також бути бенефіціарами, оскільки Законом не встановлено відповідних обмежень.
Зауважуємо, що лобіювання здійснюється на основі принципів, зокрема, професійності та етичності лобіювання, які передбачають, що суб’єкти лобіювання забезпечують впровадження найвищих професійних стандартів у лобіюванні, уникають створення будь-якої залежності між об’єктом лобіювання та суб’єктом лобіювання, отримання від об’єкта лобіювання будь-яких обіцянок щодо результатів лобіювання, а об’єкти лобіювання забезпечують рівне ставлення до суб’єктів лобіювання, спільно із суб’єктами лобіювання забезпечують загальносуспільне сприйняття лобіювання як позитивної практики, утримуються від перешкоджання здійсненню лобіювання та створення умов, які поставили б їх у будь-яку залежність від суб’єктів лобіювання, а також будь-яких обіцянок щодо результатів лобіювання (ч. 5 ст. 4 Закону).
Згідно з пп. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону суб’єкти лобіювання мають представляти свої комерційні інтереси та/або комерційні інтереси бенефіціара та використовувати методи лобіювання, передбачені ст. 7 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону об’єкти лобіювання повинні забезпечити рівне і неупереджене ставлення до всіх суб’єктів лобіювання.
Таким чином, суб’єкти лобіювання, які є виробниками підакцизних товарів або здійснюють лобіювання в інтересах таких виробників, користуються правами та виконують обов’язки, визначені Законом, на загальних підставах.
Приклад
ТОВ «Т.» є виробником тютюнових виробів та планує здійснювати вплив на народних депутатів України з метою внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
При цьому ТОВ «Т.» може здійснювати такі дії самостійно, набувши при цьому статусу суб’єкта лобіювання, або укласти відповідний договір лобіювання із суб’єктом лобіювання, або лобіювання його комерційних інтересів може здійснюватись без укладення договору у випадках, визначених абз. 2 ч. 1 ст. 9 Закону.
У такому разі ТОВ «Т.» як суб’єкт лобіювання або як клієнт чи бенефіціар користується правами та виконує обов’язки, визначені Законом, на загальних підставах.