Розділ 1. Організаційно-правові аспекти призначення та забезпечення функціонування Уповноваженого

Відповідно до частин другої та п’ятої статті 62 Закону для реалізації антикорупційної програми призначається Уповноважений у:

1) державних, комунальних підприємствах, господарських товариствах (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень;

2) юридичних особах, які є учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 мільйонів гривень.

Згідно з частиною п’ятою статті 62 Закону в юридичних особах, зазначених у частині другій цієї статті, для реалізації антикорупційної програми призначається Уповноважений, правовий статус якого визначається Законом.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону Уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.

Пунктом 3 наказу Національного агентства від 10.12.2021 № 794/21 «Про затвердження Типової антикорупційної програми юридичної особи» установлено, що юридичні особи, зазначені у частині другій статті 62 Закону, затверджують свої антикорупційні програми на основі Типової антикорупційної програми юридичної особи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 підрозділу 3 розділу І Типової антикорупційної програми юридичної особи керівник, органи управління Компанії беруть на себе зобов’язання демонструвати лідерство та відповідальність стосовно призначення на посаду Уповноваженого, забезпечення його належними матеріальними та організаційними умовами праці, сприяння виконанню Уповноваженим завдань та функцій, передбачених Законом та цією Програмою, забезпечення незалежності діяльності Уповноваженого.

Абзацом другим пункту 1 підрозділу 1 розділу ІІІ Типової антикорупційної програми юридичної особи передбачено, що Уповноважений призначається засновниками (учасниками) або керівником Компанії на окрему посаду згідно із законодавством про працю та установчими документами Компанії.

Отже, в юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 Закону, Уповноважений призначається на окрему посаду, а не визначається із числа працівників цієї юридичної особи.

Зміст сумісництва та суміщення розкрито в питанні 8 підрозділу 1 розділу І цих Роз’яснень.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Закону несумісною з діяльністю Уповноваженого є робота на посадах, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, а також будь-яка інша діяльність, яка створює реальний чи потенційний конфлікт інтересів з діяльністю юридичної особи.

У разі виникнення обставин несумісності Уповноважений у дводенний строк з дня виникнення таких обставин зобов’язаний повідомити про це керівника юридичної особи з одночасним поданням заяви про розірвання трудового договору за власною ініціативою.

Таким чином, Уповноважений може бути призначений в юридичній особі на умовах сумісництва за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 64 Закону.

Аналізуючи зміст суміщення, зокрема те, що працівник суміщувану посаду не обіймає, окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням, можна дійти висновку, що виконання обов’язків Уповноваженого за суміщенням не допускається, оскільки відповідно до вимог Закону та положень Типової антикорупційної програми Уповноважений призначається на окрему посаду.

При визначенні загальних та професійних вимог, знань, умінь, навичок Уповноваженого варто використовувати Професійний стандарт «Уповноважений з антикорупційної діяльності», затверджений наказом Міністерства економіки України від 31.12.2021 № 1193 (далі в межах цього питання – Професійний стандарт).

Відповідно до пункту 1.8 розділу 1 Професійного стандарту документами, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію, її віднесення до рівня Національної рамки кваліфікацій, є:

диплом бакалавра (6 рівень НРК);

диплом магістра (7 рівень НРК);

сертифікат про присвоєння / підтвердження професійної кваліфікації або інші документи про підтвердження професійної кваліфікації.

Згідно з Професійним стандартом уповноважений з антикорупційної діяльності повинен володіти такими загальними компетентностями, як:

доброчесність;

досягнення результатів;

аналітичні здібності;

комунікація та взаємодія.

Відповідно до частини другої статті 64 Закону Уповноваженим може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

У частині третій статті 64 Закону встановлено, що не може бути призначена на посаду Уповноваженого особа, яка:

1) має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість;

2) за рішенням суду визнана недієздатною чи дієздатність якої обмежена;

3) звільнена з посад у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування за порушення присяги або у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов’язаного з корупцією, – протягом трьох років з дня такого звільнення.

Згідно із частиною четвертою статті 64 Закону несумісною з діяльністю Уповноваженого є робота на посадах, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, а також будь-яка інша діяльність, яка створює реальний чи потенційний конфлікт інтересів з діяльністю юридичної особи.

Ні. Типове положення визначає основні завдання, функції та права уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, які утворюються (визначаються) в суб’єктах, визначених в частині першій статті 13¹ Закону, та не поширює свою дію на Уповноважених, призначених відповідно до частини п’ятої статті 62 Закону.

Пунктом 3 наказу Національного агентства від 10.12.2021 № 794/21 «Про затвердження Типової антикорупційної програми юридичної особи», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.12.2021 за № 1702/37324, встановлено, що юридичні особи, зазначені у частині другій статті 62 Закону, затверджують свої антикорупційні програми на основі Типової антикорупційної програми юридичної особи, затвердженої пунктом 1 цього наказу.

Відповідно до пункту 2 підрозділу 2 розділу І Типової антикорупційної програми юридичної особи ця Програма встановлює комплекс заходів (правил, стандартів і процедур) щодо запобігання, виявлення та протидії корупції в діяльності юридичної особи (далі – Компанія), не менший за обсягом та змістом, ніж передбачений Законом та Типовою антикорупційною програмою юридичної особи.

Згідно з частиною третьою статті 62 Закону антикорупційна програма затверджується після її обговорення з працівниками юридичної особи. Текст антикорупційної програми повинен перебувати у постійному відкритому доступі для працівників юридичної особи.

Антикорупційна програма, затверджена керівниками юридичних осіб, визначених у частині другій статті 62 Закону, на погодження до Національного агентства не подається.

Відповідно до підрозділу 1 розділу VIII Типової антикорупційної програми юридичної особи Уповноважений не рідше ніж один раз на 6 місяців в строки та у порядку, що визначені керівником Компанії (наглядовою радою Компанії), готує звіт за результатами моніторингу виконання цієї Програми (далі в межах цього питання – звіт).

До такого звіту прирівнюється щорічна оцінка результатів впровадження заходів, передбачених цією Програмою.

У разі наявності відповідальних осіб у відокремлених підрозділах Компанії, яким делеговані повноваження Уповноваженого, уповноважених у суб’єктах господарської діяльності – дочірніх підприємствах, над якими Компанія здійснює контроль, Уповноважений забезпечує підготовку зведеного звіту.

Звіт повинен включати інформацію щодо:

1) стану виконання заходів, визначених цією Програмою;

2) результатів впровадження заходів, визначених цією Програмою;

3) виявлених порушень вимог Закону, цієї Програми, заходів, вжитих для усунення таких порушень та запобігання їх вчиненню у майбутньому;

4) кількості проведених перевірок, внутрішніх розслідувань, їх результатів;

5) фактів порушення гарантій незалежності Уповноваженого;

6) стану виконання заходів, спрямованих на усунення або мінімізацію корупційних ризиків;

7) проведених навчальних заходів з питань запобігання та виявлення корупції та стану засвоєння отриманих знань;

8) співпраці з викривачами;

9) нововиявлених корупційних ризиків;

10) пропозицій і рекомендацій.

Звіт може містити іншу інформацію, що стосується реалізації цієї Програми.

Узагальнені результати моніторингу виконання цієї Програми розміщуються у загальному відкритому доступі для працівників Компанії, а також на офіційному вебсайті Компанії (за наявності).

Уповноважений забезпечує не рідше ніж один раз на рік організацію здійснення оцінки результатів впровадження заходів, передбачених цією Програмою.

Результати оцінки узагальнюються Уповноваженим у письмовому звіті, який він передає керівнику, наглядовій раді та засновникам (учасникам) Компанії.

Оцінка результатів впровадження заходів, передбачених цією Програмою, проводиться за критеріями, визначеними Уповноваженим, та має містити інформацію в обсязі не меншому, ніж передбачений для звіту.

Звіт до Національного агентства не подається.

Ні. Обов’язок подання до Національного агентства інформації щодо своєї діяльності передбачений підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІ Типового положення та поширюється виключно на уповноважені підрозділи (уповноважених осіб).

Уповноважені інформації щодо своєї діяльності не подають.

Процедура надання згоди Національним агентством на розірвання трудового договору з Уповноваженим, який працює на відповідній посаді в юридичній особі, зазначеній у частині другій статті 62 Закону, з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників), визначена Порядком надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми, затвердженим наказом Національного агентства від 15.09.2020 № 408/20, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.10.2020 за № 1034/35317 (далі в межах цього питання – Порядок).

З метою отримання згоди Національного агентства на звільнення особи з посади Уповноваженого керівник юридичної особи або її засновники (учасники) вносять у письмовій формі подання про надання згоди на розірвання трудового договору (далі в межах цього питання – подання) до Національного агентства за наявності сукупності таких підстав:

Уповноважений працює на відповідній посаді в юридичній особі;

юридична особа зазначена у частині другій статті 62 Закону;

підстава звільнення – з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників).

Згода Національного агентства надається з метою з’ясування обставин, передбачених частинами першою і третьою статті 53⁴ Закону, а саме:

– чи пов’язане ініційоване звільнення з повідомленням про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, здійсненим Уповноваженим (далі в межах цього питання – повідомлення);

– чи ініціюється звільнення з метою створення перешкоди Уповноваженому у подальшому здійсненні ним трудової (службової, професійної) діяльності у зв’язку з повідомленням.

З метою з’ясування цих обставин під час розгляду подання Національне агентство встановлює, чи здійснював Уповноважений згідно з частиною шостою статті 53, статті 53² Закону повідомлення.

Уповноважений за власною ініціативою може у письмовій формі надати Національному агентству свою позицію щодо обставин його можливого звільнення, а також додаткові документи щодо здійснення ним повідомлення (додаток 2 до цих Роз’яснень).

Позиція Уповноваженого має подаватися невідкладно, з урахуванням обмежених строків розгляду Національним агентством подання, та ґрунтуватися на фактах, які є достовірними та які можна перевірити.

Додатковими документами можуть бути:

– копія повідомлення Уповноваженого до правоохоронних органів про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

– інформація з правоохоронних органів щодо результатів розгляду такого повідомлення;

– службові / доповідні записки / інші службові документи на ім’я керівника органу, якими здійснювалося повідомлення та/або які підтверджують факт здійснення Уповноваженим повідомлення до правоохоронних органів;

– інформація про заходи негативного впливу, які раніше застосовувались до Уповноваженого та, на його (її) думку, пов’язані з фактом здійснення повідомлення;

– відомості про заохочення / характеристика;

– інформація про оцінювання службової діяльності / звіти про виконання планових (позапланових) завдань;

– документи про підвищення кваліфікації тощо.

У разі встановлення факту здійснення Уповноваженим повідомлення Національне агентство при розгляді подання та вивченні доданих до нього матеріалів встановлює такі обставини:

1) чи існує причинний зв’язок між ініційованим звільненням та повідомленням Уповноваженого.

Про наявність причинного зв’язку можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

– звільнення Уповноваженого ініціюється після здійснення ним повідомлення (певна послідовність подій);

– звільненню Уповноваженого передувало застосування до нього одного або сукупності негативних заходів впливу, або існувала загроза таких заходів з боку керівника після здійснення повідомлення. Під негативними заходами впливу може розумітися переведення, атестація, зменшення заробітної плати, позбавлення або обмеження певного права, порівняно з іншими працівниками (наприклад, відмова в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, тоді як іншим працівникам у такому праві відмовлено не було), притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо;

– застосування негативних заходів впливу до Уповноваженого (звільнення) відбулося незабаром після здійснення повідомлення (наближеність цих подій у часі);

– відсутність у минулому (до моменту здійснення повідомлення) зауважень щодо невиконання / неналежного виконання Уповноваженим посадових (службових, трудових) обов’язків;

2) чи мають формально правомірні рішення / дії керівника юридичної особи, спрямовані на майбутнє звільнення Уповноваженого, вибірковий характер та є негативними заходами впливу на нього. До таких формально правомірних рішень / дій керівника слід, зокрема, віднести:

– застосування до Уповноваженого звільнення як виду дисциплінарного стягнення, яке не співмірне вчиненому дисциплінарному проступку та має вибірковий характер з урахуванням усіх відомих обставин;

– звільнення Уповноваженого у зв’язку зі скороченням чисельності або штату працівників / скороченням посади внаслідок зміни структури або штатного розпису юридичної особи без скорочення чисельності або штату працівників / реорганізації юридичної особи / ліквідації юридичної особи, якщо ці заходи не спрямовані на досягнення поставленої мети, не є обґрунтованими та водночас необхідними.

Національне агентство надає згоду на звільнення Уповноваженого у разі встановлення під час розгляду подання, що його звільнення відбувається за відсутності вищенаведених обставин, тобто ініційоване не у зв’язку з його повідомленням.

Після отримання згоди Національного агентства на звільнення Уповноваженого або обґрунтованої відмови у наданні такої згоди суб’єкт призначення (роботодавець) повинен письмово повідомити Національне агентство протягом двох робочих днів про прийняте рішення.

Слід зазначити, що згода Національного агентства на звільнення Уповноваженого надає керівнику юридичної особи право, але не породжує обов’язку його звільнити.

Отже, керівник юридичної особи, який отримав згоду Національного агентства на звільнення Уповноваженого, не позбавлений права змінити рішення та не звільняти Уповноваженого, якщо таке рішення не суперечить закону.

Якщо після надання Національним агентством згоди на звільнення Уповноваженого суб’єкт призначення (роботодавець) прийняв рішення звільнити таку особу з інших підстав, ніж ті, що були зазначені у поданні, він повинен звернутися до Національного агентства з новим поданням.

Суб’єкт призначення (роботодавець) повідомляє Національне агентство про прийняте рішення шляхом направлення засвідченої в установленому порядку копії розпорядчого документа про звільнення Уповноваженого (у разі звільнення) або інформації про прийняте інше рішення.

Звільнення Уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові Національного агентства у наданні згоди на звільнення такої особи є порушенням пункту 2 частини п’ятої статті 64 Закону та є підставою для внесення відповідно до частини шостої статті 12 Закону припису Національного агентства про усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 67 Закону рішення про звільнення Уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові Національного агентства підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Форма подання, інформація, яка має міститись у поданні, документи, які додаються до подання, строки його розгляду Національним агентством тощо встановлені Порядком.