Нормативні основи

I. Загальні положення

1. Ця Методологія визначає алгоритм управління корупційними ризиками у діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів, у яких приймаються антикорупційні програми згідно зі статтею 19 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - організація), який включає процедури оцінювання корупційних ризиків, підготовки, моніторингу, оцінки виконання та перегляду антикорупційних програм.

Ця Методологія може застосовуватися для управління корупційними ризиками у діяльності інших юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми.

2. У цій Методології терміни вживаються у таких значеннях:

активи організації - кошти, майнові, корпоративні, інші права та ресурси, що належать організації;

антикорупційна програма - комплексний антикорупційний документ стратегічного типу, що визначає процес управління корупційними ризиками з урахуванням ідентифікованих в організації корупційних ризиків та державної антикорупційної політики;

внутрішні заінтересовані сторони - керівник та інші працівники організації; особи, які проходять службу, стажування або навчання в організації; територіальні органи (філії, представництва) організації та їх працівники; консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, які утворюються в організації, та члени таких органів;

джерело корупційного ризику - обставина або їх сукупність, що може спричинити або допустити виникнення корупційного ризику;

захід впливу на корупційний ризик - захід, спрямований на усунення, мінімізацію корупційного ризику;

зовнішні заінтересовані сторони - фізичні та/або юридичні особи, їх об’єднання, інші суб’єкти, які не є внутрішніми заінтересованими сторонами, з якими організація взаємодіє або може взаємодіяти в процесі виконання своїх функцій;

середовище організації - це сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів, які характеризують діяльність організації та мають або можуть мати вплив на досягнення мети її діяльності;

корупційний ризик - імовірність вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, що негативно вплине на діяльність організації;

обсяг оцінювання корупційних ризиків - сукупність потенційно вразливих до корупції функцій організації та процесів у її діяльності;

робоча група - робоча група з оцінювання корупційних ризиків, утворена в організації з метою ідентифікації, аналізу, визначення рівнів корупційних ризиків у діяльності організації та розробки заходів впливу на них;

управління корупційними ризиками - цілеспрямована, скоординована діяльність організації з виявлення, усунення, мінімізації корупційних ризиків у своїй діяльності.

Схема процесу управління корупційними ризиками у діяльності організації наведена у додатку 1 до цієї Методології.

Інші терміни у цій Методології вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про запобігання корупції» (далі - Закон).

3. Принципами управління корупційними ризиками є:

інтегрованість - невід’ємність управління корупційними ризиками від діяльності організації, його впровадження у загальну систему управління організацією; врахування потреби у ресурсах, необхідних для виконання заходів впливу на корупційні ризики, під час планування та управління фінансовими ресурсами організації; врахування положень антикорупційної програми при прийнятті рішень та підготовці нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації; залучення уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції (далі - уповноважений підрозділ (уповноважена особа)) до управління корупційними ризиками;

всеохопленість - здійснення управління корупційними ризиками щодо кожної функції організації з урахуванням її структури та розподілу повноважень між її самостійними структурними підрозділами організації, взаємозв’язків між різними функціями організації;

адаптованість - урахування особливостей середовища організації під час управління корупційними ризиками;

інклюзивність - належне і своєчасне залучення до всіх складових процесу управління корупційними ризиками зовнішніх та внутрішніх заінтересованих сторін з метою обміну інформацією та проведення консультацій;

динамічність - здійснення управління корупційними ризиками на системній та регулярній основі, врахування змін у середовищі організації, реагування на нові корупційні ризики та своєчасне й ефективне корегування заходів впливу на корупційні ризики, у тому числі шляхом внесення змін до антикорупційної програми;

достатність інформації - здійснення управління корупційними ризиками на підставі всієї інформації, наявної в організації;

постійне вдосконалення - покращення процесу управління корупційними ризиками завдяки набутим знанням та практичному досвіду з усунення, мінімізації корупційних ризиків з метою поступового зниження кількості таких ризиків або їх рівнів у діяльності організації.

II. Завдання керівника організації та інших осіб в управлінні корупційними ризиками

1. Завдання керівника організації в управлінні корупційними ризиками:

1) демонстрація лідерської позиції у впровадженні управління корупційними ризиками в усі сфери діяльності організації;

2) підтримка напряму запобіганню і протидії корупції у діяльності організації, демонстрація власним прикладом нульової толерантності до корупції, особиста участь у антикорупційних заходах організації;

3) прийняття розпорядчих документів з питань запобігання та протидії корупції, у тому числі антикорупційної програми та змін до неї;

4) сприяння поширенню інформації щодо важливості впровадження управління корупційними ризиками в усі сфери діяльності організації;

5) утворення самостійного та функціонально незалежного уповноваженого підрозділу (визначення/призначення уповноваженої особи) та забезпечення його (її) організаційними, матеріальними та іншими ресурсами, достатніми для ефективного виконання покладених на нього (неї) завдань; забезпечення гарантій незалежності та періодичного підвищення кваліфікації уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) як координатора роботи з управління корупційними ризиками;

6) здійснення загального керівництва та контролю за процесом управління корупційними ризиками, аналізу ефективності управління корупційними ризиками;

7) ініціювання проведення регулярного оцінювання корупційних ризиків у діяльності організації (далі - оцінювання корупційних ризиків), утворення робочої групи, наділення її відповідними повноваженнями;

8) забезпечення ресурсами, необхідними для ефективного управління корупційними ризиками;

9) сприяння постійному удосконаленню процесів управління корупційними ризиками;

10) своєчасне реагування на можливі факти порушень антикорупційної програми, корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

2. Завдання уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) в управлінні корупційними ризиками:

1) координація взаємодії учасників процесу управління корупційними ризиками;

2) забезпечення залучення внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін до процесу управління корупційними ризиками, у тому числі до складу робочої групи;

3) організація діяльності робочої групи:

надання пропозицій керівнику організації щодо персонального складу робочої групи;

здійснення підготовки засідань робочої групи;

забезпечення ведення протоколів засідань робочої групи;

проведення вступного тренінгу та надання методичної допомоги членам робочої групи з питань управління корупційними ризиками;

забезпечення обміну інформацією між членами робочої групи;

4) координація роботи з оцінювання корупційних ризиків та розробки заходів впливу на корупційні ризики;

5) підготовка пропозицій з визначення антикорупційної політики організації;

6) підготовка антикорупційної програми, змін до неї та інших документів, передбачених цією Методологією;

7) здійснення моніторингу та оцінки виконання антикорупційної програми;

8) здійснення моніторингу середовища організації, своєчасне реагування на зміни, що впливають на виникнення нових або зміну рівня існуючих корупційних ризиків;

9) забезпечення взаємодії організації з Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) з питань, передбачених Законом та цією Методологією.

3. Завдання робочої групи в управлінні корупційними ризиками:

1) планування роботи з оцінювання корупційних ризиків;

2) дослідження середовища організації та визначення обсягу оцінювання корупційних ризиків;

3) обмін інформацією та проведення консультацій із внутрішніми та зовнішніми заінтересованими сторонами, у тому числі шляхом їх опитування (анкетування), інтерв’ювання;

4) здійснення ідентифікації, аналізу та визначення рівнів корупційних ризиків;

5) розробка заходів впливу на корупційні ризики.

4. Завдання керівників самостійних структурних підрозділів організації в управлінні корупційними ризиками:

1) забезпечення взаємодії самостійного структурного підрозділу організації з уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою);

2) ідентифікація та врахування корупційних ризиків, які виникають у діяльності самостійного структурного підрозділу організації, при прийнятті рішень та вчиненні дій; інформування про такі корупційні ризики уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та керівника організації;

3) періодичне підвищення кваліфікації;

4) особисте дотримання та забезпечення дотримання підпорядкованими працівниками антикорупційної політики організації, положень антикорупційної програми;

5) заохочення підпорядкованих працівників до повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, інформування про недотримання антикорупційної політики організації, положень антикорупційної програми.

5. Завдання працівників організації в управлінні корупційними ризиками:

1) дотримання антикорупційної політики організації, антикорупційної програми під час виконання посадових обов’язків;

2) надання членам робочої групи достовірної інформації стосовно середовища організації, корупційних ризиків у її діяльності; участь у передбачених цією Методологією опитуваннях (анкетуваннях), інтерв’юваннях;

3) проходження періодичного навчання з питань запобігання та протидії корупції;

4) надання пропозицій щодо вдосконалення антикорупційної політики організації, антикорупційної програми;

5) повідомлення в установленому законодавством порядку про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, недотримання внутрішніми заінтересованими сторонами антикорупційної політики організації, антикорупційної програми.

6. Залучення зовнішніх заінтересованих сторін до управління корупційними ризиками здійснюється з метою:

отримання інформації, яка сприятиме розумінню середовища організації;

обміну знаннями та досвідом для ефективного оцінювання корупційних ризиків;

громадського контролю за ефективністю управління корупційними ризиками та підвищення довіри до організації.

7. Участь зовнішніх заінтересованих сторін в управлінні корупційними ризиками здійснюється у таких формах, зокрема:

входження до складу робочої групи;

участь в опитуваннях (анкетуваннях), інтерв’юваннях стосовно діяльності організації та можливих корупційних ризиків;

участь у консультаціях щодо проєкту антикорупційної програми;

залучення до оцінки виконання антикорупційної програми.

III. Оцінювання корупційних ризиків

1. Мета оцінювання корупційних ризиків та його етапи

1. Оцінювання корупційних ризиків проводиться з метою встановлення ймовірності вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації, встановлення причин, умов та наслідків можливого вчинення таких правопорушень, а також аналізу ефективності існуючих заходів контролю, спрямованих на запобігання реалізації корупційних ризиків.

Оцінювання корупційних ризиків є основою для підготовки та за необхідності подальшого удосконалення антикорупційної програми.

2. Етапами оцінювання корупційних ризиків є:

підготовка до оцінювання корупційних ризиків;

дослідження середовища організації та визначення обсягу оцінювання корупційних ризиків;

ідентифікація корупційних ризиків;

аналіз корупційних ризиків;

визначення рівнів корупційних ризиків.

2. Підготовка до оцінювання корупційних ризиків

1. Підготовка до оцінювання корупційних ризиків здійснюється з метою інформування та залучення внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін до оцінювання корупційних ризиків.

2. Підготовка до оцінювання корупційних ризиків здійснюється у такій послідовності:

видання керівником організації розпорядчого документа про проведення оцінювання корупційних ризиків;

формування (оновлення) персонального складу робочої групи (у разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання);

проведення вступного тренінгу для членів робочої групи (у разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання);

узгодження робочою групою організаційних питань своєї діяльності (у разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання);

складення плану оцінювання корупційних ризиків та підготовки антикорупційної програми (далі - план оцінювання).

3. Розпорядчий документ про проведення оцінювання корупційних ризиків визначає:

1) мету проведення оцінювання корупційних ризиків;

2) формат оцінювання корупційних ризиків:

самооцінювання - здійснення оцінювання корупційних ризиків організацією самостійно, у тому числі із залученням експертів (за необхідності);

зовнішнє оцінювання - здійснення оцінювання корупційних ризиків експертом (експертами), залученим (залученими) на договірних засадах;

3) строк (термін) проведення оцінювання корупційних ризиків та підготовки антикорупційної програми;

4) строки надання керівниками самостійних структурних підрозділів організації керівнику уповноваженого підрозділу (уповноваженій особі) кандидатур для включення до складу робочої групи (у випадку прийняття рішення про проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання);

5) строк надання представниками зовнішніх заінтересованих сторін (громадськості) кандидатур для включення до складу робочої групи, який становить не менше 10 днів з дня оприлюднення розпорядчого документа про проведення оцінювання корупційних ризиків, а також спосіб надання переліку таких кандидатур (зазначається у разі прийняття рішення про проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання).

4. Розпорядчий документ про проведення оцінювання корупційних ризиків доводиться до відома працівників організації, її територіальних органів не пізніше 3 робочих днів з дня його прийняття й одночасно розміщується на офіційному вебсайті організації (у разі наявності), інших інформаційних ресурсах.

5. З метою реалізації Національним агентством повноважень, визначених у пункті 7 частини першої статті 11 Закону, організація, визначена у статті 19 Закону, інформує Національне агентство про початок проведення оцінювання корупційних ризиків шляхом направлення відповідного листа із гіперпосиланням на розпорядчий документ про проведення оцінювання корупційних ризиків, розміщений на офіційному вебсайті організації (у разі наявності).

6. У разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання створюється робоча група.

У разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі зовнішнього оцінювання експерт (експерти) здійснює (здійснюють) заходи, передбачені цією Методологією для робочої групи.

7. Робоча група утворюється за рішенням керівника організації, який затверджує її персональний склад та положення про неї.

Зразок положення про робочу групу з оцінювання корупційних ризиків наведений у додатку 2 до цієї Методології.

Рішення про утворення робочої групи, затвердження її персонального складу (внесення змін до її персонального складу) приймається не раніше спливу строку надання зовнішніми заінтересованими сторонами кандидатур до її складу.

8. Головою робочої групи визначається, як правило, керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа).

До складу робочої групи, як правило, включають працівників усіх самостійних структурних підрозділів організації, які за своїми діловими, моральними якостями та професійним рівнем здатні виконувати обов’язки членів робочої групи і забезпечити об’єктивні та неупереджені результати оцінювання корупційних ризиків.

До складу робочої групи включають представників зовнішніх заінтересованих сторін (у разі надходження відповідних пропозицій), якщо вони володіють знаннями про середовище організації та/або мають досвід роботи у сфері діяльності організації та/або у сфері запобігання та/або протидії корупції.

До кандидатів для включення до складу робочої групи належать:

представники інститутів громадянського суспільства, які здійснюють громадський контроль за діяльністю організації;

експерти, які володіють спеціальними знаннями у сфері діяльності організації та/або у сфері запобігання та/або протидії корупції;

представники юридичних осіб, які взаємодіють з організацією або є споживачами адміністративних послуг, які надаються організацією (у разі надання таких послуг).

До складу робочої групи не включають зовнішніх заінтересованих сторін та їхніх представників у разі наявності відомостей про них у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення.

У випадку відмови у включенні до складу робочої групи особи, яка не є працівником організації, або її виключення зі складу робочої групи таке рішення повинно бути обґрунтованим, доводитися до відома особи та зовнішньої заінтересованої сторони, яка надала її кандидатуру (у разі наявності).

9. Рішення про утворення робочої групи, затвердження її персонального складу (внесення змін), положення про робочу групу розміщуються на офіційному вебсайті організації (у разі наявності) не пізніше наступного робочого дня з дня їх прийняття.

10. На будь-якому етапі оцінювання корупційних ризиків до діяльності робочої групи можуть залучатися інші працівники організації, у тому числі працівники її територіальних органів.

11. З метою підготовки до оцінювання корупційних ризиків працівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) проводить вступний тренінг для членів робочої групи.

До проведення вступного тренінгу може залучатися експерт.

Під час вступного тренінгу представник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) та/або залучений експерт:

пояснює згідно з чинним законодавством визначення термінів «корупція», «корупційне правопорушення», «правопорушення, пов’язане з корупцією»; зазначає перелік корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, встановлених законодавством; наводить, у разі наявності, випадки вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень у діяльності організації, які виявлялися у попередні періоди (від одного до трьох років); надає огляд корупційних ризиків, визначених в антикорупційній програмі за попередній період, та стан їх усунення, мінімізації;

пояснює мету, принципи та процедуру оцінювання корупційних ризиків і підготовки антикорупційної програми;

інформує про вимоги до процесу документування результатів діяльності робочої групи на кожному етапі оцінювання корупційних ризиків.

12. Підготовка до оцінювання корупційних ризиків завершується узгодженням робочою групою організаційних питань своєї діяльності (засобів комунікації, місця проведення зустрічей, способів документування, накопичення інформації, обміну інформацією тощо), а також складанням плану оцінювання.

13. Робоча група складає план оцінювання, у якому визначаються етапи діяльності робочої групи з урахуванням функцій організації, її внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін, інших факторів середовища організації.

Зразок плану оцінювання корупційних ризиків та підготовки антикорупційної програми наведений у додатку 3 до цієї Методології.

Зразок протоколу засідання робочої групи з оцінювання корупційних ризиків наведений у додатку 4 до цієї Методології.

3. Дослідження середовища організації та визначення обсягу оцінювання корупційних ризиків

1. З метою ідентифікації корупційних ризиків робоча група досліджує середовище організації та визначає обсяг оцінювання корупційних ризиків.

2. Середовище організації складається із внутрішніх та зовнішніх факторів.

Внутрішніми факторами середовища організації є:

активи організації;

завдання, функції та повноваження організації, процеси прийняття рішень, що відбуваються або будуть відбуватися у плановому періоді;

культура організації;

договірні та інші відносини і зобов’язання, які існують всередині організації, включаючи її територіальні органи, а також між організацією та юридичними особами, які належать до сфери її управління;

система управління організацією, її організаційна структура;

стратегії, політики та стандарти діяльності організації;

інші внутрішні фактори середовища, визначені робочою групою.

Зовнішніми факторами середовища організації є:

правові, політичні, соціальні, економічні, технологічні, культурні, екологічні та територіальні фактори на міжнародному, національному або місцевому рівнях;

взаємозв’язки між зовнішніми заінтересованими сторонами та організацією, зокрема:

договірні відносини, у тому числі потенційні, що можуть виникнути між організацією та зовнішніми заінтересованими сторонами;

взаємодія організації з державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами, в тому числі тими, які організація спрямовує, координує, контролює, яким підпорядкована, делегувала повноваження або делеговані повноваження яких виконує;

взаємодія організації з юридичними та фізичними особами;

взаємодія організації з суб’єктами міжнародного права (наприклад, міжнародними організаціями, їх структурними підрозділами та працівниками, іншими особами, уповноваженими такими організаціями діяти від їх імені);

інші зовнішні фактори середовища, визначені робочою групою.

3. Дослідження середовища організації та визначення обсягу оцінювання корупційних ризиків здійснюються шляхом первинного збору та аналізу інформації про фактори середовища організації.

На цьому етапі також можуть бути виявлені окремі корупційні ризики та/або джерела корупційних ризиків.

4. Під час дослідження середовища організації та визначення обсягу оцінювання корупційних ризиків робоча група:

визначає функції та активи організації, що становлять значну економічну цінність;

встановлює внутрішні та зовнішні заінтересовані сторони організації, аналізує характер їх відносин з організацією (відносини підпорядкування, підконтрольності, підзвітності, спрямування, координації, договірні відносини, відносини у процедурах надання адміністративних послуг тощо);

формує перелік нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації;

збирає та аналізує інформацію про інші фактори середовища організації та визначає потенційно вразливі до корупції функції та процеси.

5. Робоча група вивчає структуру організації, складає деталізований перелік функцій та активів організації, що становлять значну економічну цінність.

Робоча група самостійно визначає активи організації, що становлять значну економічну цінність та мають враховуватися у середовищі організації під час оцінювання корупційних ризиків.

6. Функції організації поділяються на основні та допоміжні (забезпечувальні).

Основними функціями організації є, зокрема: функції з реалізації повноважень, які визначені у нормативно-правових актах/статуті, що регулюють діяльність організації, та спрямовані на формування/реалізацію державної політики, забезпечення нормативно-правового регулювання, надання адміністративних послуг, здійснення нагляду (контролю), управління об’єктами державної (комунальної) власності, управління у сферах соціально-економічного, адміністративно-політичного розвитку, охорони громадського порядку, виконання інших завдань організації.

Допоміжними (забезпечувальними) функціями організації є, зокрема: функції з управління організацією, управління фінансами, проведення закупівель, управління документообігом, управління матеріальними ресурсами, управління інформацією, управління персоналом, організації правової роботи, внутрішнього контролю та аудиту, запобігання і протидії корупції, взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації.

7. Робоча група з урахуванням функцій та активів організації, що становлять значну економічну цінність, встановлює:

внутрішні заінтересовані сторони, які не увійшли до складу робочої групи, але можуть залучатися до процесу оцінювання корупційних ризиків;

зовнішні заінтересовані сторони, їхні інтереси та взаємозв’язки, які можуть впливати на виникнення корупційних ризиків та наслідки їх реалізації або можуть сприяти запобіганню корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням у діяльності організації.

Робоча група складає перелік внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін за визначеними нею категоріями й описує характер відносин заінтересованих сторін з організацією.

Результати аналізу внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін та характеру їх відносин з організацією враховуються при дослідженні інших факторів середовища організації, визначенні потенційно вразливих до корупції функцій і процесів, а також під час ідентифікації та аналізу корупційних ризиків.

8. Робоча група складає перелік нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації. Такий перелік групується за функціями організації.

Нормативно-правові акти та розпорядчі документи, що регулюють діяльність організації, вивчаються при визначенні потенційно вразливих до корупції функцій і процесів, ідентифікації, аналізу корупційних ризиків, обранні заходів впливу на них, а також під час підготовки антикорупційної програми.

9. Під час збору та аналізу інформації про інші фактори середовища організації і визначення вразливих до корупції функцій та процесів робоча група:

1) аналізує результати оцінювання корупційних ризиків за попередній період, заходів впливу на них, оцінки ефективності їх виконання;

2) проводить опитування (анкетування) зовнішніх та внутрішніх заінтересованих сторін, аналізує та узагальнює отриману інформацію.

Зразок форми анонімного опитування (анкетування) працівників організації наведений у додатку 5 до цієї Методології.

Зразок форми анонімного опитування (анкетування) зовнішніх заінтересованих сторін наведений у додатку 6 до цієї Методології.

3) досліджує стратегічні плани діяльності, плани реформування, програми розвитку, нові проєкти, та програмні документи організації;

4) аналізує результати аудитів, перевірок, проведених щодо організації, інших організацій, які виконують подібні функції або реалізують подібні процеси, узагальнює та документує зібрану інформацію про можливі факти вчинення корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень, функції та процеси, з якими такі факти пов’язані;

5) аналізує звернення та скарги на діяльність організації, її окремих працівників, узагальнює та документує інформацію про можливі факти вчинення корупційних, пов’язаних з корупцією правопорушень, функції та процеси, з якими такі факти пов’язані, частоту надходження таких скарг;

6) аналізує: матеріали дисциплінарних проваджень, службових розслідувань; рішення суду у справах про притягнення працівників організації до адміністративної, кримінальної відповідальності за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень; рішення суду у кримінальних, адміністративних, господарських справах, учасником яких була організація або інші організації, які виконують подібні функції або реалізують подібні процеси, та їх працівники;

7) аналізує відомості, які містяться у відкритих інформаційних системах, реєстрах і базах даних, у тому числі у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

8) вивчає аналітичні матеріали Національного агентства щодо аналізу корупційних ризиків, а також аналітичні матеріали інших державних, міжнародних, громадських інституцій з питань запобігання та протидії корупції та з інших питань, які пов’язані із діяльністю організації;

9) аналізує відомості із засобів масової інформації, соціальних мереж, інших відкритих джерел інформації про можливі факти вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації та працівниками інших організацій, які виконують подібні функції або реалізують подібні процеси.

Робоча група може досліджувати фактори середовища організації та визначати потенційно вразливі до корупції функції та процеси організації за допомогою інших способів та методів, зокрема визначених у ДСТУ IEC/ISO 31010:2013 «Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику (IEC/ISO 31010:2009, IDT)», прийнятому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11 грудня 2013 року № 1469.

10. При здійсненні оцінювання корупційних ризиків інформація збирається та аналізується за останні, як правило, три роки, що передують оцінюванню корупційних ризиків. Зібрана інформація враховується під час наступного оцінювання корупційних ризиків.

11. За результатами збору та аналізу інформації відповідно до пункту 9 цієї глави складаються аналітичні довідки.

Зразок складення аналітичної довідки за результатами збору та аналізу інформації про середовище організації наведений у додатку 7 до цієї Методології.

Зразок аналітичної довідки за результатами збору та аналізу інформації про середовище організації наведений у додатку 8 до цієї Методології.

12. На підставі зібраних та задокументованих відомостей уповноважений підрозділ (уповноважена особа) формує та вносить на розгляд робочої групи перелік потенційно вразливих до корупції функцій та процесів, які реалізуються організацією самостійно або спільно з іншими зовнішніми заінтересованими сторонами.

До потенційно вразливих до корупції функції та процесів належать такі, що:

передбачають взаємодію організації, її працівників із зовнішніми заінтересованими сторонами;

пов’язані із розпорядженням (управлінням) активами організації;

інші потенційно вразливі до корупції функції, визначені робочою групою.

13. Робоча група погоджує перелік функцій (окремих процесів) у діяльності організації як потенційно вразливих до корупції для їх оцінювання на предмет виявлення корупційних ризиків.

4. Ідентифікація корупційних ризиків

1. Під час ідентифікації корупційних ризиків робоча група здійснює:

опис потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації;

аналіз описаних потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації.

2. Опис потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації здійснюється для розуміння механізмів та шляхів їх реалізації організацією, її працівниками та подальшого аналізу з метою виявлення корупційних ризиків.

Опис потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації полягає у документальному (схематичному та/або текстовому) зображенні їх складових у чіткій, логічній, зручній для сприйняття та аналізу формі як сукупності послідовних дій та взаємозв’язків між ними (алгоритмів) із зазначенням залучених до процесів учасників.

Зразок опису потенційно вразливої до корупції функції (процесів) наведений у додатку 9 до цієї Методології.

Опис потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації здійснюється у такому порядку:

формулювання функції;

формулювання всіх процесів (підпроцесів), які здійснюються для реалізації відповідної функції;

визначення внутрішніх та зовнішніх заінтересованих осіб, які беруть участь у кожному із процесів (підпроцесів), у тому числі осіб, які здійснюють незалежний контроль за їх реалізацією;

визначення початку окремого процесу (підпроцесу) та його закінчень, яких може бути декілька;

визначення послідовності дій, що виконуються від початку до закінчення процесу (підпроцесу).

Опис потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації здійснюється на підставі аналізу нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації. Додатково проводяться інтерв’ю із внутрішніми та зовнішніми заінтересованими сторонами.

Здійснення опису потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) у діяльності організації доручається членам робочої групи, до компетенції яких належить реалізація відповідних функцій та процесів (підпроцесів). До опису потенційно вразливих до корупції функцій, процесів (підпроцесів) може залучатися уповноважений підрозділ (уповноважена особа).

3. Робоча група аналізує описані потенційно вразливі до корупції функції, процеси (підпроцеси) у діяльності організації та ідентифікує корупційні ризики, які існують або можуть виникнути під час їх реалізації.

4. Ідентифікація корупційних ризиків полягає у виявленні та детальному документуванні таких елементів корупційного ризику:

зміст корупційного ризику;

джерело (джерела) корупційного ризику;

існуючі заходи контролю, спрямовані на запобігання реалізації корупційного ризику.

5. З метою опису змісту корупційного ризику робоча група моделює спосіб (способи) і обставини вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення та визначає, які внутрішні та зовнішні заінтересовані сторони можуть брати участь у його вчиненні.

6. Джерела корупційних ризиків пов’язані з особливостями або недоліками:

нормативно-правових актів та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації;

практичної реалізації процесів у діяльності організації;

людських ресурсів організації.

7. Джерелами корупційних ризиків, пов’язаними з особливостями або недоліками нормативно-правових актів (розпорядчих документів), що регулюють діяльність організації, є:

суперечність між різними положеннями одного й того ж акта або між положеннями різних актів, що допускає їх різне тлумачення;

наявність в актах нечітко сформульованих положень, положень оціночного характеру, що допускають їх різне тлумачення;

відсутність чіткого переліку видів, форм рішень, строків і порядку їх прийняття, умов і підстав прийняття одного рішення з декількох можливих; відсутність обов’язку обґрунтовувати прийняте рішення; наявність можливості продовжити, скоротити, поновити строк прийняття рішення на розсуд посадової особи;

відсутність чіткої регламентації прав, обов’язків, відповідальності організації, її керівника та працівників та/або дублювання їх повноважень;

наявність дискреційних повноважень організації, її працівників за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення;

відсутність або недосконалість розпорядчих документів, що регламентують етичну поведінку працівників організації;

відсутність або недосконалість розпорядчих документів, що регулюють механізм заохочення і формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

відсутність або недосконалість розпорядчих документів, що регулюють механізм прийняття і розгляду повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, перевірки та належного реагування на такі повідомлення;

інші джерела корупційних ризиків.

8. Джерелами корупційних ризиків, пов’язаними з особливостями або недоліками практичної реалізації процесів у діяльності організації, є:

неефективність, надмірна складність або фактичне невиконання процесів у діяльності організації;

особистий контакт працівників організації з фізичними та юридичними особами під час реалізації контрольних функцій, функцій з надання адміністративних послуг, інших функцій, пов’язаних із прийняттям рішень на користь фізичних та юридичних осіб;

недосконалість кадрової політики організації;

недостатність інформації про діяльність організації та її результати у публічному доступі;

неефективність операційного контролю в організації;

відсутність громадського контролю за процесом та результатом прийняття управлінських рішень організації;

неефективність діяльності із запобігання і протидії корупції, у тому числі управління корупційними ризиками;

відсутність або неефективність внутрішнього аудиту, внутрішнього контролю;

відсутність внутрішніх та/або регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону або їх невідповідність вимогам законодавства;

інші джерела корупційних ризиків.

9. Джерелами корупційних ризиків, пов’язаними з особливостями або недоліками людських ресурсів організації, є:

відсутність необхідних професійних знань, відсутність знань та/або нерозуміння вимог антикорупційного законодавства;

відсутність достатніх практичних навичок роботи;

неусвідомлення наслідків вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень;

толерантність до корупції;

недоброчесність;

конфлікт інтересів;

наявність в організації усталених корупційних практик;

тиск або неналежне втручання з боку інших працівників, у тому числі керівників;

інші джерела корупційних ризиків.

10. Робоча група завершує ідентифікацію корупційного ризику визначенням існуючих заходів контролю, які запроваджені в організації з метою запобігання реалізації цього корупційного ризику, та аналізом їхньої ефективності.

До існуючих заходів контролю належать:

заходи, які передбачені нормативно-правовими актами та/або розпорядчими документами, що регулюють діяльність організації, та запроваджені у діяльність організації;

задокументовані алгоритми операційної діяльності організації та прийняття рішень;

заходи внутрішнього контролю та безпеки, запобігання і протидії корупції, внутрішнього аудиту;

навчання, у тому числі за програмами підвищення кваліфікації з питань запобігання та протидії корупції, для працівників організації;

інші заходи, які здійснюються або заплановані організацією з метою запобігання і протидії корупції.

Існуючі заходи контролю можуть бути ідентифіковані під час визначення джерел корупційних ризиків.

11. Способами та методами ідентифікації корупційних ризиків є:

1) аналіз нормативно-правових та розпорядчих документів, що регулюють діяльність організації;

2) індивідуальне спілкування (інтерв’ю) та фокусоване групове інтерв’ю (фокус-група) із зовнішніми та внутрішніми заінтересованими сторонами;

3) способи та методи, визначені у ДСТУ IEC/ISO 31010:2013 «Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику (IEC/ISO 31010:2009, IDT)», прийнятому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11 грудня 2013 року № 1469, зокрема:

проведення мозкового штурму, що полягає у відкритому зборі й обговоренні думок та ідей заінтересованих сторін - учасників мозкового штурму;

метод Делфі, що полягає у зборі думок та ідей за допомогою набору послідовних питань шляхом незалежного та анонімного висловлення думок, у тому числі за допомогою електронних засобів комунікації;

метод «Що - якщо», що полягає у проведенні мозкового штурму з метою пошуку (моделювання) відповідей на питання «Що може відбутися, якщо … ?», «Яким чином можна … ?»;

аналіз сценаріїв, що полягає у моделюванні правдоподібних сценаріїв вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень;

4) інші способи та методи.

12. Результати ідентифікації корупційних ризиків зазначаються у реєстрі ризиків згідно з додатком 10 до цієї Методології, який заповнюється у форматі Excel.

Зразок заповнення реєстру ризиків наведений у додатку 11 до цієї Методології.

5. Аналіз корупційних ризиків

1. На етапі аналізу корупційних ризиків робоча група визначає:

рівень імовірності реалізації корупційного ризику;

рівень наслідків від реалізації корупційного ризику.

2. Визначення рівня ймовірності реалізації корупційного ризику полягає в оцінці вірогідності вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення з урахуванням наявності, ефективності та стану виконання існуючих заходів контролю, спрямованих на запобігання реалізації корупційних ризиків.

3. Рівень імовірності реалізації корупційного ризику визначається за одним або сукупністю таких критеріїв:

кількість виявлених випадків учинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації, у тому числі територіальних органів, за останні три роки;

можливість вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації, у тому числі територіальних органів, за певний період часу.

4. Під час визначення можливості вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації враховуються такі фактори:

складність та частота реалізації процесу, у якому корупційний ризик може реалізуватися;

кількість та категорії осіб, які беруть участь у виконанні процесу, у якому корупційний ризик може реалізуватися, кількість та категорії інших осіб, які можуть брати участь (бути задіяними) у реалізації корупційного ризику, роль зовнішніх заінтересованих сторін у відповідному процесі;

випадки вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень у подібних процесах у діяльності інших організацій.

5. Джерелами інформації для визначення рівня ймовірності реалізації корупційного ризику є судові рішення, інформація з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, публікації у засобах масової інформації, соціальних мережах, інші джерела, які містять відкриту інформацію щодо проведених журналістських розслідувань, корупційних схем, викритих органами досудового розслідування, а також опис функцій, процесів відповідно до цієї Методології, обґрунтовані припущення членів робочої групи.

6. Рівню ймовірності реалізації корупційного ризику присвоюється один із таких балів:

дуже високий - 4 бали;

високий - 3 бали;

середній - 2 бали;

низький - 1 бал.

7. Корупційним ризиком із дуже високим рівнем імовірності реалізації є корупційний ризик, який реалізувався за останні півроку та/або може бути реалізований у найближчі півроку.

Корупційним ризиком із високим рівнем імовірності реалізації є корупційний ризик, який реалізувався за останній рік та/або може бути реалізований у найближчий рік.

Корупційним ризиком із середнім рівнем імовірності реалізації є корупційний ризик, який реалізувався не більше одного разу протягом останніх трьох років та/або може бути реалізований не більше одного разу протягом наступних трьох років.

Корупційним ризиком із низьким рівнем імовірності реалізації є корупційний ризик, який не реалізовувався раніше та ймовірність реалізації якого у майбутньому є вкрай низькою.

8. Рівень імовірності реалізації корупційних ризиків зазначається у реєстрі ризиків.

9. Рівень наслідків від реалізації корупційного ризику визначається відповідно до потенційних втрат, які встановлює робоча група.

Зразок методики визначення потенційних втрат організації від реалізації корупційного ризику наведений у додатку 12 до цієї Методології.

10. Потенційні втрати організації від реалізації корупційного ризику визначаються за такими категоріями:

очікувані майнові втрати організації або розмір незаконного збагачення працівника організації від реалізації корупційного ризику;

вид юридичної відповідальності, до якої може бути притягнуто працівника організації у разі реалізації корупційного ризику;

очікувані репутаційні втрати організації, її працівників від реалізації корупційного ризику;

очікувана шкода, яка може бути завдана охоронюваним законом державним, суспільним інтересам від реалізації корупційного ризику.

11. Під час визначення потенційних втрат організації від реалізації корупційного ризику враховуються такі фактори:

вплив минулих фактів вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками організації на діяльність організації;

вплив минулих фактів вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень у сферах діяльності, подібних до діяльності організації;

вид та розмір санкцій за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень;

розмір майнової шкоди, яка може бути завдана організації;

потенційний вплив на плинність кадрів організації;

потенційний вплив на відносини із зовнішніми заінтересованими сторонами.

12. Робоча група оцінює кожну категорію потенційних втрат організації від реалізації корупційного ризику та присвоює їй бал від 1 до 4.

13. Рівень наслідків від реалізації корупційного ризику визначається за найвищим балом потенційних втрат організації від реалізації корупційного ризику за однією із категорій:

дуже високий - 4 бали;

високий - 3 бали;

середній - 2 бали;

низький - 1 бал.

14. Рівні наслідків від реалізації корупційних ризиків зазначаються у реєстрі ризиків.

6. Визначення рівнів корупційних ризиків

1. Рівень корупційного ризику обчислюється у балах як добуток рівня ймовірності реалізації корупційного ризику (балів) та рівня наслідків від реалізації корупційного ризику (балів).

2. Встановлюються такі рівні корупційних ризиків:

критичний - від 12 до 16 балів;

високий - від 6 до 9 балів;

середній - від 3 до 4 балів;

низький - від 1 до 2 балів.

3. Визначені рівні корупційних ризиків зазначаються у реєстрі ризиків.

IV. Визначення заходів впливу на корупційні ризики

1. Після визначення рівнів ідентифікованих корупційних ризиків робоча група розробляє заходи впливу на кожний з них.

Заходи впливу на корупційний ризик мають бути спрямовані на усунення, мінімізацію його джерел, а у випадку неможливості безпосереднього впливу на джерела - на зниження рівня ймовірності чи можливих наслідків його реалізації.

2. Усунення, мінімізація корупційного ризику може здійснюватися без розробки заходів впливу на корупційні ризики шляхом прийняття рішення не починати або не продовжувати діяльність, яка призводить до виникнення такого корупційного ризику.

3. Розробка заходів впливу на корупційні ризики здійснюється із дотриманням таких принципів:

послідовність - розробка заходів впливу на корупційні ризики з урахуванням ефективності існуючих заходів контролю, запроваджених в організації, результатів виконання заходів впливу на корупційні ризики, визначених в антикорупційних програмах попередніх періодів (або інших документах, складених за результатами оцінювання корупційних ризиків);

пріоритетність - відповідність заходу впливу на корупційний ризик та строку його реалізації рівню корупційного ризику (розробка невідкладних комплексних заходів впливу на корупційні ризики з високим та критичним рівнем; встановлення заходів впливу на корупційні ризики, пов’язаних виключно із підвищенням рівня знань працівників організації, попередженням про відповідальність тощо для корупційних ризиків з низьким рівнем, в інших випадках - встановлення таких заходів виключно як додаткових);

чіткість - формулювання заходу впливу на корупційний ризик конкретним, зрозумілим, лаконічним; уникнення загальних формулювань (наприклад, посилити контроль, удосконалити порядок тощо);

достатність - визначення принаймні одного заходу впливу на корупційний ризик, спрямованого на попередження його реалізації та достатнього для усунення, мінімізації його джерела або зниження рівня ймовірності чи можливих наслідків його реалізації;

уникнення дублювання - визначення існуючих заходів контролю, спрямованих на запобігання реалізації корупційних ризиків, як заходів впливу на корупційний ризик допускається лише для корупційних ризиків із низьким рівнем або у випадку, якщо вони не виконуються і таке невиконання є джерелом корупційного ризику;

досяжність - планування заходів впливу на корупційні ризики з урахуванням необхідних для їх виконання фінансових, матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів.

4. Для кожного заходу впливу на корупційний ризик визначається особа (особи), відповідальна (відповідальні) за виконання такого заходу, а також строк (термін) його виконання.

Строк (термін) виконання заходів впливу на корупційний ризик визначається днем та/або місяцем року або періодичністю виконання (в тому числі із посиланням на певну подію, яка повинна настати), має бути реальним для виконання та враховувати рівень корупційного ризику.

5. Для кожного заходу впливу на корупційний ризик визначається один або декілька індикаторів його виконання.

Індикаторами виконання є якісні або кількісні показники, які мають бути вимірюваними і які, в разі їх досягнення, свідчитимуть про виконання заходу впливу на корупційний ризик. При визначенні індикаторів виконання заходу впливу на корупційний ризик не допускається використання загальних формулювань, які відображають мету виконання такого заходу (наприклад, зниження рівня корупційного ризику).

6. У разі наявності корупційних ризиків, зумовлених недоліками нормативно-правових актів, суб’єктом прийняття яких не є організація, інформація про такі корупційні ризики із пропозиціями щодо їх усунення, мінімізації направляється державному органу, який прийняв такий нормативно-правовий акт.

7. Заходи впливу на корупційний ризик та етапи їх виконання зазначаються у реєстрі ризиків.

Розділ V. Підготовка антикорупційної програми

1. Вимоги до змісту антикорупційної програми

1. Підготовка антикорупційної програми здійснюється із дотриманням таких вимог:

відповідність антикорупційному законодавству;

зрозумілість та послідовність;

логічність структури;

повнота та лаконічність змісту;

відсутність неузгодженостей та повторів.

2. Антикорупційна програма складається з таких розділів:

засади антикорупційної політики організації;

оцінювання корупційних ризиків;

навчання, заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

моніторинг, оцінка виконання та перегляд антикорупційної програми.

Антикорупційна програма може містити інші розділи з інформацією про заходи, спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням.

Реєстр ризиків включається до антикорупційної програми як додаток до неї.

3. У розділі «Засади антикорупційної політики організації» зазначаються:

декларація про повну відмову і нетерпимість в організації до корупції у будь-яких її проявах;

завдання керівника організації, уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) та інших працівників організації у запобіганні та протидії корупції в організації;

висновки за результатами оцінки виконання антикорупційної програми за попередній період;

мета прийняття антикорупційної програми;

принципи антикорупційної політики організації та стратегічні пріоритети (цілі) діяльності організації, спрямовані на досягнення належного рівня виконання організацією своїх функцій в інтересах суспільства за рахунок налагодження ефективної системи запобігання та протидії корупції;

заходи з реалізації засад антикорупційної політики організації, а також заходи з виконання антикорупційної стратегії та державної програми з її реалізації, прийнятої на відповідний період;

перелік розпорядчих документів, що регулюють питання запобігання та протидії корупції в організації.

Розділ «Засади антикорупційної політики організації» розробляється з урахуванням:

вимог міжнародних договорів з питань запобігання та протидії корупції, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, міжнародних зобов’язань України, положень Закону та іншого антикорупційного законодавства України;

результатів оцінки виконання антикорупційної програми за попередній період;

результатів оцінювання корупційних ризиків;

зобов’язань антикорупційного спрямування, прийнятих організацією;

стратегічних напрямів реформування організації або галузі управління.

Заходи з реалізації засад антикорупційної політики організації розробляються з урахуванням положень абзаців другого, четвертого, сьомого пункту 3, пунктів 4, 5 розділу IV цієї Методології.

4. У розділі «Оцінювання корупційних ризиків» зазначаються:

інформація про обраний формат оцінювання корупційних ризиків;

відомості про робочу групу та виконані заходи із підготовки, організації та проведення оцінювання корупційних ризиків (у разі проведення оцінювання корупційних ризиків у форматі самооцінювання);

інформація про внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін, які залучалися до процесу оцінювання корупційних ризиків та розробки заходів впливу на них, способи їх залучення;

вразливі до корупції функції організації, виявлені під час оцінювання корупційних ризиків;

джерела інформації, які використовувалися під час оцінювання корупційних ризиків;

методи і способи, які застосовувалися при проведенні оцінювання корупційних ризиків;

узагальнення отриманої інформації та пропозицій від внутрішніх, зовнішніх заінтересованих сторін, результати їх розгляду та врахування організацією.

5. У розділі «Навчання, заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування» зазначаються:

інформація про навчання з питань запобігання та протидії корупції у діяльності організації, яка викладається у програмі навчання із зазначенням тем навчальних заходів, графіка та форми їх проведення, цільової аудиторії кожного навчального заходу, осіб, відповідальних за їх проведення;

план заходів з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування.

Інформація антикорупційного спрямування може поширюватися шляхом:

розміщення на офіційному вебсайті організації (у разі наявності) та на інших інформаційних ресурсах;

проведення вебінарів;

оформлення інформаційних стендів;

розсилки електронною поштою;

проведення конференцій, форумів, круглих столів, панельних дискусій;

розміщення пресрелізів;

участі керівника організації, її посадових осіб, у тому числі керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи), у публічних заходах, організованих представниками засобів масової інформації, громадськістю, іншими зовнішніми заінтересованими сторонами тощо;

проведення консультацій.

6. У розділі «Моніторинг, оцінка виконання та перегляд антикорупційної програми» визначаються:

процедура моніторингу виконання антикорупційної програми, її періодичність та особа, відповідальна за його здійснення;

процедура оцінки виконання антикорупційної програми, особа, відповідальна за її здійснення, її періодичність та індикатори, за якими вона здійснюється;

особи, які мають право ініціювати перегляд антикорупційної програми, підстави та процедура перегляду антикорупційної програми.

2. Процедура прийняття антикорупційної програми

1. Прийняттю антикорупційної програми передує отримання пропозицій і зауважень до проєкту антикорупційної програми та його публічне обговорення.

2. З метою отримання пропозицій і зауважень до проєкту антикорупційної програми від зовнішніх заінтересованих сторін та проведення його публічного обговорення на офіційному вебсайті організації (у разі наявності) та, за можливості, на інших інформаційних ресурсах розміщується проєкт антикорупційної програми та повідомлення про проведення його публічного обговорення.

У повідомленні про проведення публічного обговорення проєкту антикорупційної програми зазначаються:

гіперпосилання на проєкт антикорупційної програми, у тому числі реєстру ризиків, який розміщується у машиночитаному форматі;

дата, час, місце та форма публічного обговорення;

електронна адреса, строк і форма подання пропозицій та зауважень до проєкту антикорупційної програми, заявок для участі у публічному обговоренні.

Зовнішнім заінтересованим сторонам додатково направляються запрошення до їхньої участі у публічному обговоренні проєкту антикорупційної програми.

3. Строк подання пропозицій та зауважень до проєкту антикорупційної програми, подання заявок для участі у публічному обговоренні становить не менше 10 робочих днів з дати розміщення інформаційного повідомлення про проведення публічного обговорення.

4. Публічне обговорення проєкту антикорупційної програми проводиться у формі конференції, засідання за круглим столом, зустрічі (наради) з громадськістю та іншими зовнішніми заінтересованими сторонами.

Публічне обговорення може проводитися з використанням спеціальних інтернет-платформ, вебсайтів для проведення онлайн-конференцій.

5. Пропозиції та зауваження до проєкту антикорупційної програми, отримані від громадськості, інших зовнішніх заінтересованих сторін протягом встановленого строку, підлягають розгляду організацією.

Пропозиції та зауваження до проєкту антикорупційної програми, за винятком пропозицій та зауважень щодо результатів оцінювання корупційних ризиків, розглядає уповноважений підрозділ (уповноважена особа).

Пропозиції та зауваження до проєкту антикорупційної програми щодо результатів оцінювання корупційних ризиків розглядає робоча група.

Пропозиції та зауваження до проєкту антикорупційної програми підлягають урахуванню або мотивованому відхиленню.

6. Підготовлений за результатами розгляду пропозицій та зауважень проєкт антикорупційної програми подається уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою) на розгляд керівнику організації.

7. Антикорупційна програма приймається на термін від одного до трьох років протягом чотирьох місяців з дати закінчення дії попередньої антикорупційної програми.

Антикорупційна програма новоствореної або реорганізованої організації приймається на термін від одного до двох років протягом шести - дев’яти місяців з дати призначення керівника такої організації.

8. Антикорупційна програма затверджується шляхом видання керівником організації розпорядчого документа про її затвердження.

Антикорупційна програма організації, визначеної у статті 19 Закону, вводиться в дію з дати її погодження Національним агентством, про що зазначається у розпорядчому документі про затвердження антикорупційної програми.

9. Антикорупційна програма організації, визначеної у статті 19 Закону, з усіма додатками та змінами до неї розміщується на офіційному вебсайті такої організації (у разі наявності) після її погодження Національним агентством.

Антикорупційна програма іншої організації з усіма додатками та змінами до неї розміщується на офіційному вебсайті такої організації (у разі наявності) після її затвердження.

Положення щодо виконання антикорупційної програми включаються до оперативних і стратегічних планів роботи організації з метою виділення та прогнозування достатніх ресурсів для її реалізації.

VI. Моніторинг виконання антикорупційної програми

1. Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює систематичний, із визначеною антикорупційною програмою періодичністю (щокварталу, щопівроку), моніторинг виконання антикорупційної програми.

Моніторинг полягає у зборі та аналізі інформації про повноту та своєчасність виконання заходів, передбачених антикорупційною програмою, їх актуальність та відповідність середовищу організації з метою контролю стану управління корупційними ризиками, виявлення та усунення недоліків у положеннях антикорупційної програми.

Під час моніторингу аналізується фактичний стан виконання кожної категорії заходів, передбачених антикорупційною програмою, а саме заходів з реалізації антикорупційної політики організації, заходів впливу на корупційні ризики, навчальних заходів, заходів з поширення інформації антикорупційного спрямування та інших заходів.

Для здійснення моніторингу враховуються індикатори виконання заходів, передбачені антикорупційною програмою.

2. Особи, відповідальні за виконання заходів, передбачених антикорупційною програмою, у встановлений нею строк надають уповноваженому підрозділу (уповноваженій особі) інформацію про стан виконання заходів, їх актуальність, а у разі невиконання або несвоєчасного виконання окремих заходів - інформують про причини, які до цього призвели.

3. Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) аналізує та узагальнює отриману інформацію і готує звіт про стан виконання антикорупційної програми.

4. У разі виявлення недоліків у положеннях антикорупційної програми у звіті наводяться пропозиції щодо їх усунення та, за необхідності, проведення додаткового оцінювання корупційних ризиків, перегляду антикорупційної програми.

5. Звіт про стан виконання антикорупційної програми надається керівнику організації для прийняття рішень та розміщується на офіційному вебсайті організації (у разі наявності).

6. Результати моніторингу виконання заходів впливу на корупційні ризики відображаються у реєстрі ризиків та розміщуються на офіційному вебсайті організації (у разі наявності).

VII. Оцінка виконання антикорупційної програми

1. Уповноважений підрозділ (уповноважена особа) здійснює оцінку виконання антикорупційної програми з метою аналізу змін, досягнутих в управлінні корупційними ризиками, та формування пропозицій щодо подальшого удосконалення цього процесу.

Оцінка виконання антикорупційної програми проводиться після спливу строку, на який вона приймалася.

2. Оцінка виконання антикорупційної програми здійснюється шляхом встановлення результативності та ефективності її виконання.

3. Для встановлення результативності виконання антикорупційної програми:

визначається у відсотках прогрес у досягненні індикаторів виконання кожного заходу, передбаченого антикорупційною програмою;

визначається загальний прогрес виконання кожної категорії заходів, передбачених антикорупційною програмою та наведених у абзаці третьому пункту 1 цього розділу, як середній арифметичний відсоток виконання кожного заходу із відповідної категорії;

визначається загальний прогрес виконання антикорупційної програми як середній арифметичний відсоток прогресу виконання кожної категорії заходів, передбачених антикорупційною програмою.

4. Для встановлення ефективності виконання антикорупційної програми визначається стан досягнення передбачених антикорупційною програмою цілей на підставі індикаторів, визначених уповноваженим підрозділом (уповноваженою особою).

До таких індикаторів належать:

зменшення кількості випадків учинення працівниками організації корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, порушень антикорупційної програми порівняно із попереднім періодом;

відсоток корупційних ризиків, які усунуто за результатами вжиття заходів впливу на них;

відсоток корупційних ризиків, рівень яких знижено за результатами вжиття заходів впливу на них;

відсоток працівників, які пройшли навчання з питань запобігання та протидії корупції та набрали високий бал за результатами перевірки їхніх знань;

відсоток опитаних зовнішніх заінтересованих сторін, які вважають, що ефективність роботи із запобігання та протидії корупції у діяльності організації підвищилась;

відсоток опитаних зовнішніх заінтересованих сторін, які вважають, що діяльність організації стала більш прозорою;

інші індикатори.

5. Джерелами інформації для встановлення ефективності виконання антикорупційної програми є:

звіти про стан виконання антикорупційної програми;

результати опитувань (анкетувань), інтерв’ювань внутрішніх та зовнішніх заінтересованих сторін;

результати проведених консультацій із внутрішніми та зовнішніми заінтересованими сторонами;

результати тестувань працівників організації на знання антикорупційного законодавства;

повідомлення про можливі випадки корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону і порушень антикорупційної програми;

рішення про притягнення працівників організації до відповідальності за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень;

інформація про результати проведення Національним агентством перевірок декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих працівниками організації у встановленому законодавством порядку (у разі їх проведення та інформування організації про результати);

акти планових (позапланових) перевірок організації роботи із запобігання і виявлення корупції в організації, які складало Національне агентство (у разі їх проведення);

дослідження, у тому числі наукові, соціологічні тощо, з питань запобігання та протидії корупції в організації;

результати громадського контролю стану виконання організацією антикорупційного законодавства;

результати проведеної громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів організації;

відомості, розміщені у засобах масової інформації;

інші джерела.

6. За результатами оцінки виконання антикорупційної програми керівнику організації подається звіт, який містить висновки щодо змін, досягнутих в управлінні корупційними ризиками, та пропозиції до подальшого удосконалення цієї діяльності.

Звіт за результатами оцінки виконання антикорупційної програми розміщується на офіційному вебсайті організації (у разі наявності).

7. Оцінка виконання антикорупційної програми та пропозиції з удосконалення діяльності з управління корупційними ризиками враховуються при підготовці антикорупційної програми на наступний період.

VIII. Перегляд антикорупційної програми

1. Антикорупційна програма переглядається у таких випадках:

зміни у середовищі організації (організаційній структурі, функціях та процесах організації) (за необхідності);

внесення до законодавства, в тому числі антикорупційного, змін, які впливають на діяльність організації;

виявлення за результатами моніторингу її виконання невідповідностей/недоліків у діяльності з управління корупційними ризиками;

ідентифікація нових корупційних ризиків;

відмова Національного агентства у погодженні антикорупційної програми;

врахування організацією пропозицій до антикорупційної програми, наданих Національним агентством;

інші випадки, передбачені в антикорупційній програмі.

Перегляду антикорупційної програми може передувати проведення додаткового оцінювання корупційних ризиків, яке здійснюється в установленому цією Методологією порядку.

2. До змін до антикорупційної програми належать:

включення нових та/або виключення передбачених антикорупційною програмою заходів;

оновлення інформації, викладеної у реєстрі ризиків;

внесення до антикорупційної програми змін редакційного характеру, які не впливають на її зміст (перейменування організації, її структурних підрозділів, зміна назви посад, зміна назви нормативно-правових актів, на які містяться посилання в антикорупційній програмі, зміна персональних даних особи - виконавця заходу, інші зміни редакційного характеру).

3. У разі наявності підстав, передбачених у пункті 1 цього розділу, керівник уповноваженого підрозділу (уповноважена особа) або інший працівник організації ініціює внесення змін до антикорупційної програми та готує проєкт відповідних змін.

4. Підготовлений проєкт змін до антикорупційної програми подається на розгляд керівнику організації.

5. Зміни до антикорупційної програми оформлюються розпорядчим документом організації того самого виду, яким затверджена антикорупційна програма, за винятком випадку, коли вид розпорядчого документа змінився.

Зміни до антикорупційної програми організації, визначеної у статті 19 Закону, вводяться в дію з дати їх погодження Національним агентством, про що зазначається у відповідному розпорядчому документі організації.

Зміни до антикорупційної програми іншої організації вводяться в дію з дати їх затвердження.

СХЕМА ПРОЦЕСУуправління корупційними ризиками у діяльності організації

І. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає процедуру підготовки, подання до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) антикорупційних програм міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних цільових фондів, а також інших державних органів та органів місцевого самоврядування, антикорупційні програми яких відповідно до законодавства підлягають погодженню (далі - органи влади), та єдиний механізм їх аналізу і погодження Національним агентством.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) та Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженій рішенням Національного агентства від 02 грудня 2016 року № 126, зареєстрованій  в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2016 року за № 1718/29848 (далі - Методологія).

ІІ. Порядок підготовки антикорупційних програм

1. Підготовка антикорупційної програми органу влади здійснюється  за принципами:
1) законності- антикорупційна програма не має суперечити Конституції України і готується на основі Закону, антикорупційної стратегії та державної програми з її реалізації, а також з урахуванням положень інших нормативно-правових актів;
2) прозорості - інформація (документи) про підготовку антикорупційної програми, в тому числі про оцінку корупційних ризиків у діяльності органу влади, є відкритою(ими), доступ до якої(их) не може бути обмежено (крім випадків, визначених законодавством);
3) доступності - будь-яка особа має право брати участь у підготовці антикорупційної програми у встановленому законодавством порядку (шляхом подання пропозицій до її тексту, участі в роботі комісії з оцінки корупційних ризиків тощо);
4) галузевої належності та всеохопленості - антикорупційна програма  органу влади має враховувати сферу діяльності органу влади, передбачати заходи відповідно до усіх повноважень та функцій органу влади згідно  із положеннями спеціальних нормативно-правових актів, а також поширюватись на всю його організаційну структуру (включаючи територіальні органи, підприємства, установи, організації, що входять до сфери управління, тощо);
5) об’єктивності та неупередженості - антикорупційна програма готується  з урахуванням суспільних інтересів щодо налагодження в органі влади ефективної системи запобігання та виявлення корупції, у зв’язку з чим дії та рішення його посадових осіб під час підготовки антикорупційної програми мають бути спрямовані виключно на досягнення цієї мети.

2. Антикорупційні програми приймаються суб’єктами затвердження, визначеними у частині першій статті 19 Закону.

Відповідальним(ою) за підготовку антикорупційної програми в органі влади є уповноважений підрозділ (особа) з питань запобігання та виявлення корупції, в разі його(її) відсутності в органі влади - інший структурний підрозділ (особа), визначений(а) суб’єктом затвердження антикорупційної програми (далі - уповноважений підрозділ / уповноважена особа).

3. Антикорупційна програма затверджується шляхом прийняття відповідного розпорядчого документа органом влади про її затвердження.

На антикорупційній програмі зазначається посилання на назву, дату і номер розпорядчого документа, яким її затверджено.
Розпорядчий документ підписує керівник органу влади, а якщо розпорядчий документ приймається колегіально - керівник колегіального органу.
У разі відсутності посадових осіб, зазначених у абзаці третьому  цього пункту, розпорядчий документ підписує особа, яка виконує їх обов’язки, про що до Національного агентства надається документальне підтвердження.

4. Антикорупційна програма має бути зрозумілою та послідовною, її положення слід викладати однозначно, не допускаючи різного тлумачення.

Антикорупційна програма не має містити положень, які дублюються або не мають змістового навантаження. Відтворення норм права, які містяться  в нормативно-правових актах, або звітної інформації допускається лише у випадках, визначених пунктами 7, 10 цього розділу.

5. Заходи, визначені в антикорупційній програмі, мають бути чіткими  та конкретними. Антикорупційна програма повинна передбачати індикатори  їх виконання (очікувані результати), які можна виміряти (оцінити) під час здійснення періодичного моніторингу та оцінки виконання антикорупційної програми.

6. Антикорупційна програма має містити реквізити розпорядчого документа, яким її затверджено, заголовок та включати:

• положення про визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері;
• заходи з реалізації таких засад;
• заходи з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;
• інформацію щодо здійснення оцінки корупційних ризиків у діяльності органу влади;
• навчальні заходи та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;
• процедуру та суб’єкта, відповідального за здійснення періодичного моніторингу виконання антикорупційної програми;
• процедуру оцінки виконання антикорупційної програми із закріпленням критеріїв її здійснення з урахуванням своєчасності, повноти реалізації закріплених у ній заходів та результатів їх здійснення (наприклад, впливу результатів вжитого заходу на стан дотримання вимог Закону та/або пріоритетність корупційного ризику шляхом порівняння ситуації щодо корупції в органі влади до прийняття антикорупційної програми та у період  її впровадження);
• процедуру та випадки періодичного перегляду програми;
• звіт за результатами оцінки корупційних ризиків.

Антикорупційна програма може містити також інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

7. Визначення засад відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції - вступна частина (преамбула) антикорупційної програми, яка містить посилання на відповідну структурну одиницю нормативно-правового акта, відповідно до якого її розроблено, положення інших нормативно-правових  актів, із дотриманням яких здійснювалася її підготовка, а також стислу інформацію про принципи, на яких ґрунтується відомча антикорупційна політика, та мету прийняття антикорупційної програми.

8. Антикорупційна програма може містити розділи, підрозділи, глави, пункти, підпункти, абзаци. За необхідності в тексті програми можуть міститися примітки.

До антикорупційної програми можуть включатися додатки. У тексті антикорупційної програми робиться відмітка про наявність додатків до неї, що доповнюють та/або пояснюють зміст основного документа (таблиці, графіки, схеми тощо), наприклад: "(додаток 1)", "що додається", "відповідно до додатка 2".

9. Звіт за результатами оцінки корупційних ризиків у діяльності органу влади включається до антикорупційної програми як додаток до неї.

Звіт за результатами оцінки корупційних ризиків має відповідати вимогам Методології.
Заходи, що закріплюються у звіті за результатами оцінки корупційних ризиків у діяльності органу влади, мають відповідати пріоритетності корупційних ризиків (як корупційні ризики не можуть бути зазначені корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення) та бути достатніми для усунення або мінімізації умов (причин) виникнення таких ризиків.
Закріплення існуючих заходів контролю як заходів із усунення корупційних ризиків не допускається.

10. Текст антикорупційної програми викладається в теперішньому або майбутньому часі. Минулий час застосовується лише у положеннях,  які стосуються оцінки корупційних ризиків, або під час опису заходів, які включаються із антикорупційної програми органу влади за попередній період  як такі, що невиконані.

11. В антикорупційній програмі виконавцями заходів, як правило, зазначаються конкретні структурні підрозділи органу влади, відокремлені юридичні особи, які входять до сфери його управління або підконтрольні  чи підзвітні такому органу влади, які визначаються з урахуванням обсягу  завдань та повноважень, визначених у положеннях про них, статутах або інших установчих документах.

12. Терміни та строки виконання закріплених в антикорупційній програмі заходів мають бути чіткими, тобто із зазначенням дня та/або місяця року, крім заходів, які здійснюються на постійній чи періодичній основі, під час визначення строків виконання яких можуть вживатися формулювання "постійно", "протягом року", "щокварталу" тощо.

13. Антикорупційну програму підписує керівник уповноваженого підрозділу / уповноважена особа (вказується посада особи, яка підписує, прізвище та ініціали, проставляється особистий підпис). Підписання підлягає обов’язковому датуванню.

ІІІ. Порядок подання антикорупційних програм на погодження до Національного агентства, залишення антикорупційних програм без розгляду

1. Погодженню Національним агентством підлягають антикорупційні програми органів влади, визначені у частині першій статті 19 Закону.

2. Антикорупційні програми, що подаються на погодження, мають відповідати Закону та Методології, цьому Порядку, а також узгоджуватися з іншими нормативно-правовими актами, викладатися згідно з правилами правопису та вимогами діловодства.

3. Антикорупційні програми подаються на погодження протягом трьох робочих днів з дня їх затвердження.

Копія антикорупційної програми має бути чіткою для прочитання.

5. Антикорупційні програми подаються на погодження разом  із супровідним листом, у якому зазначаються прізвище та ініціали керівника уповноваженого підрозділу / уповноваженої особи та контактний номер телефону.

6. Разом з антикорупційною програмою та супровідним листом до неї до Національного агентства подаються:
1) завірена в установленому порядку копія розпорядчого документа, яким її затверджено;
2) матеріали щодо проведеної оцінки корупційних ризиків, а саме:

• у разі здійснення оцінки комісією з оцінки корупційних ризиків - робочий план оцінки корупційних ризиків, формальне визначення ідентифікованих корупційних ризиків;
• у разі проведення оцінки уповноваженою особою - документи, які підтверджують здійснення такої оцінки (інформація про об’єкти оцінки, використані джерела інформації, методи і способи проведення оцінки, критерії визначення рівня ймовірності та наслідків, використані під час проведення оцінки, аналітичні записки, у тому числі за результатами опрацювання уповноваженою особою пропозицій структурних підрозділів);

3) інформація щодо проаналізованих нормативно-правових актів (у тому числі під час проведення оцінки корупційних ризиків);

7. Антикорупційну програму із супровідним листом та матеріалами, зазначеними в пункті 6 цього розділу, до Національного агентства подає або направляє поштою працівник уповноваженого підрозділу / уповноважена особа.

8. Національне агентство залишає антикорупційну програму без розгляду, повертає її та додані до супровідного листа матеріали органу влади протягом п’яти робочих днів з дня надходження у разі:

• затвердження антикорупційної програми неналежним суб’єктом (невідповідність абзацу першому пункту 2, абзацам третьому, четвертому  пункту 3 розділу ІІ цього Порядку);
• подання на погодження не затвердженої (не підписаної) в установленому порядку антикорупційної програми (невідповідність абзацу першому пункту 3, пункту 13 розділу ІІ цього Порядку);
• подання на погодження неповного комплекту документів (невідповідність пункту 6 цього розділу).

Про залишення без розгляду антикорупційної програми у день підписання відповідного листа Національного агентства інформується керівник уповноваженого підрозділу / уповноважена особа органу влади телефоном.

ІV. Погодження антикорупційних програм

2. Аналіз антикорупційних програм, які надійшли до Національного агентства на погодження, здійснює структурний підрозділ апарату Національного агентства, до повноважень якого належить організація роботи із запобігання та виявлення корупції (далі - відповідальний підрозділ).

До опрацювання антикорупційних програм можуть залучатися працівники інших структурних підрозділів Національного агентства та відповідно до законодавства науковці, у тому числі на договірній основі, працівники державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

3. Антикорупційні програми, що надійшли до Національного агентства, обліковуються у відповідному журналі, який ведеться у відповідальному підрозділі.

5. Строк погодження антикорупційних програм Національним агентством становить 30 днів з дня, наступного за днем надходження її до Національного агентства.

У разі продовження строку погодження антикорупційної програми про  це повідомляється орган влади, який подав таку програму на погодження.

6. З метою участі громадськості в опрацюванні антикорупційних програм органів влади антикорупційні програми не пізніше трьох робочих днів з дати їх надходження публікуються у відповідному розділі на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Пропозиції до антикорупційних програм органів влади можуть бути  подані на електронну пошту, зазначену на офіційному веб-сайті Національного агентства, чи у паперовому вигляді.

1. Громадська рада при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації (далі - громадська рада) є тимчасовим консультативно-дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної, регіональної політики.

2. У своїй діяльності громадська рада керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про громадську раду, розробленим на основі цього Типового положення.

Положення про громадську раду та зміни до нього розробляються органом виконавчої влади, при якому її утворено (далі - орган виконавчої влади), разом з громадською радою і затверджуються органом виконавчої влади. У Положенні про громадську раду додатково можуть визначатися особливості організації роботи громадської ради, зокрема організаційні форми її роботи, участі членів громадської ради та залучених осіб у виконанні завдань громадської ради, організації її засідань тощо, якщо вони не суперечать нормам Типового положення.

Положення про громадську раду оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади протягом трьох робочих днів з дати його затвердження.

3. Основними завданнями громадської ради є:

• сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;
• сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної, регіональної політики;
• сприяння залученню представників заінтересованих сторін до проведення консультацій з громадськістю та моніторингу результатів формування та реалізації державної, регіональної політики;
• проведення відповідно до законодавства громадського моніторингу за діяльністю органу виконавчої влади;
• здійснення підготовки експертних пропозицій, висновків, аналітичних матеріалів з питань формування та реалізації державної, регіональної політики.

4. Громадська рада відповідно до покладених на неї завдань:
1) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю;
2) готує та подає органу виконавчої влади пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю, у тому числі щодо залучення представників заінтересованих сторін;
3) готує та подає органу виконавчої влади обов’язкові для розгляду пропозиції, висновки, аналітичні матеріали щодо вирішення питань у відповідній сфері, підготовки проектів нормативно-правових актів, удосконалення роботи органу;
4) проводить громадський моніторинг за врахуванням органом виконавчої влади пропозицій та зауважень громадськості, забезпеченням ним прозорості та відкритості своєї діяльності, а також дотриманням нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції;
5) інформує громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та стан їх виконання, подає в обов’язковому порядку відповідні відомості органу виконавчої влади для оприлюднення на його офіційному веб-сайті та будь-яким іншим способом;
6) збирає, узагальнює та подає органу виконавчої влади пропозиції громадськості щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення;
7) готує та оприлюднює щорічний звіт про свою діяльність.

Пропозиції громадської ради розглядаються органом виконавчої влади в установленому порядку. Розгляд пропозицій щодо проектів нормативно-правових актів відображається у звіті за результатами проведення консультацій з громадськістю.

5. Громадська рада має право:
1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо);
2) залучати до своєї роботи працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців (за згодою);
3) організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші публічні заходи;
4) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради;
5) отримувати від органу виконавчої влади проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю;
6) проводити відповідно до законодавства громадську експертизу діяльності органу виконавчої влади та громадську антикорупційну експертизу нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, розроблених органом виконавчої влади.

Члени громадської ради мають право доступу в установленому порядку до приміщень, в яких розміщений орган виконавчої влади.

6. До складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських об’єднань, релігійних, благодійних організацій, творчих спілок, професійних спілок та їх об’єднань, асоціацій, організацій роботодавців та їх об’єднань, засобів масової інформації (далі - інститути громадянського суспільства), які зареєстровані в установленому порядку.

До складу громадської ради при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади можуть бути обрані представники інститутів громадянського суспільства, які не менше шести місяців до дати оприлюднення органом виконавчої влади повідомлення про формування складу громадської ради провадять свою діяльність, реалізують свої проекти у сфері, пов’язаній з діяльністю відповідного органу виконавчої влади, що підтверджується інформацією про результати діяльності інституту громадянського суспільства, та в статуті (положенні) яких визначені відповідні цілі і завдання діяльності.

Під провадженням інститутом громадянського суспільства діяльності у сфері, що пов’язана з діяльністю відповідного органу виконавчої влади, розуміється проведення інститутом громадянського суспільства заходів, досліджень, надання послуг, реалізація проектів тощо з питань, пов’язаних з визначеною законодавством сферою діяльності органу виконавчої влади.
До складу громадської ради при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у  мм. Києві та Севастополі держадміністрації можуть бути обрані представники інститутів громадянського суспільства, які не менше шести місяців до дати оприлюднення органом виконавчої влади повідомлення про формування складу громадської ради проводять заходи, дослідження, надають послуги, реалізують проекти тощо на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

До складу громадської ради можуть бути обрані представники інститутів громадянського суспільства, які є фахівцями у відповідних сферах, що підтверджується наявністю відповідної освіти, наукового ступеня, публікацій, досліджень, а також інформацією про участь у реалізації проектів не менш як за 12 місяців до дати оприлюднення органом виконавчої влади повідомлення про формування складу громадської ради.
Інститут громадянського суспільства незалежно від своєї організаційної структури та наявності місцевих осередків (відокремлених підрозділів, філій, представництв, місцевих організацій тощо) для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні делегує одного представника, який одночасно є кандидатом на обрання до складу громадської ради. Пов’язані інститути громадянського суспільства (два і більше інститути громадянського суспільства мають одного і того ж керівника чи спільних членів керівних органів тощо) не можуть делегувати своїх представників до складу однієї громадської ради.

До складу громадської ради не можуть бути обрані представники інститутів громадянського суспільства, які є народними депутатами України, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад, посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

7. Склад громадської ради може формуватися шляхом рейтингового голосування на установчих зборах або рейтингового електронного голосування. Рішення про спосіб формування складу громадської ради приймається органом виконавчої влади.

Кількісний склад громадської ради визначається утвореною органом виконавчої влади відповідно до пункту 8 цього Типового положення ініціативною групою та не може становити більше ніж 35 осіб.

Якщо кількість кандидатів до складу громадської ради дорівнює або менше її кількісного складу, визначеного ініціативною групою, рейтингове голосування на установчих зборах або рейтингове електронне голосування не проводиться. У такому разі всі кандидати, документи яких відповідають установленим вимогам, вважаються обраними до складу громадської ради.
Строк повноважень складу громадської ради становить два роки з дня затвердження органом виконавчої влади її складу.
Членство в громадській раді є індивідуальним.

8. Для формування складу громадської ради орган виконавчої влади не пізніше ніж за 60 календарних днів до визначеної дати проведення установчих зборів або рейтингового електронного голосування утворює ініціативну групу.

Якщо при органі виконавчої влади вже утворена громадська рада і її повноваження не були припинені достроково, ініціативна група утворюється органом виконавчої влади не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення її повноважень.

→ Персональний склад ініціативної групи визначається органом виконавчої влади з урахуванням пропозицій представників інститутів громадянського суспільства.
→ Кількісний склад ініціативної групи не може становити більше ніж вісім осіб і формується на паритетних засадах з представників органу виконавчої влади та представників інститутів громадянського суспільства.

Інформацію про персональний склад ініціативної групи орган виконавчої влади оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті протягом п’яти робочих днів з дня її утворення.

Ініціативна група розпочинає свою роботу не пізніше ніж через три робочих дні з дня затвердження органом виконавчої влади її персонального складу. Формою роботи ініціативної групи є засідання. Засідання ініціативної групи є правоможним за умови присутності на ньому більше ніж половини членів ініціативної групи.
Голова та секретар ініціативної групи обираються на першому засіданні з числа її членів відкритим голосуванням. Засідання ініціативної групи веде голова, а у разі його відсутності - секретар ініціативної групи.

Рішення ініціативної групи приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від числа присутніх на засіданні членів ініціативної групи. У разі рівного розподілу голосів під час голосування вирішальним для прийняття рішення є голос голови ініціативної групи.

Засідання ініціативної групи проводяться відкрито.

Повноваження ініціативної групи припиняються з дня затвердження органом виконавчої влади складу громадської ради.

9. Орган виконавчої влади не пізніше ніж за 45 календарних днів до проведення установчих зборів або рейтингового електронного голосування в обов’язковому порядку оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті та будь-яким іншим способом повідомлення про спосіб формування складу громадської ради та її кількісний склад.

У повідомленні зазначаються:

• орієнтовна дата, час, місце, порядок проведення установчих зборів або орієнтовні строки проведення рейтингового електронного голосування;
• вимоги до інститутів громадянського суспільства та кандидатів, яких вони делегують до складу громадської ради;
• перелік документів, які необхідно подати кандидатам разом із заявою для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні;
• строк подання документів;
• відомості про склад ініціативної групи;
• прізвище, ім’я, електронна адреса, номер телефону відповідальної особи.

10. Для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні до ініціативної групи подається заява, складена у довільній формі, підписана уповноваженою особою керівного органу інституту громадянського суспільства.

До заяви додаються:

• прийняте у порядку, встановленому установчими документами інституту громадянського суспільства, рішення про делегування для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні представника, який одночасно є кандидатом на обрання до складу громадської ради;
• заява делегованого представника інституту громадянського суспільства з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”, підписана ним особисто;
• біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства із зазначенням його прізвища, імені, по батькові, числа, місяця, року і місця народження, громадянства, посади, місця роботи, посади в інституті громадянського суспільства, відомостей про освіту, наявність наукового ступеня, трудову та/або громадську діяльність, контактної інформації (поштової адреси, номера телефону, адреси електронної пошти (за наявності);
• відомості про результати діяльності інституту громадянського суспільства (проведені заходи, дослідження, надані послуги, реалізовані проекти, виконані програми, друковані видання, подання відповідному органу виконавчої влади письмових обґрунтованих пропозицій і зауважень з питань формування та реалізації державної, регіональної політики у відповідній сфері та інформування про них громадськості, річний фінансовий звіт (за наявності) тощо) протягом шести місяців до дати оприлюднення органом виконавчої влади повідомлення про формування складу громадської ради;
• відомості про місцезнаходження та адресу електронної пошти інституту громадянського суспільства, номер контактного телефону;
• мотиваційний лист делегованого представника інституту громадянського суспільства, в якому наводяться мотиви бути обраним до складу громадської ради та бачення щодо роботи у такій раді;
• фото делегованого представника інституту громадянського суспільства, а також посилання на офіційний веб-сайт інституту громадянського суспільства, сторінки у соціальних мережах (за наявності).

Заяви інституту громадянського суспільства та делегованого ним представника подаються у паперовому або електронному вигляді. Інші документи надсилаються в електронному вигляді.

Делегований представник інституту громадянського суспільства може подати до ініціативної групи копії документів, що підтверджують освітній та професійний рівень, досвід роботи (за наявності).

Приймання заяв для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні завершується за 30 календарних днів до дати їх проведення.

Якщо останній день приймання заяв припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем подання документів вважається перший за ним робочий день. Відповідальність за достовірність поданих документів (відомостей) несуть інститут громадянського суспільства, який делегує свого представника для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні, а також делегований представник інституту громадянського суспільства. У разі виявлення невідповідності документів (відомостей), поданих інститутом громадянського суспільства, встановленим цим Типовим положенням вимогам, ініціативна група не пізніше ніж за 15 календарних днів до проведення установчих зборів або рейтингового електронного голосування інформує в електронній формі про таку невідповідність інститут громадянського суспільства з пропозицією щодо усунення виявлених недоліків протягом п’яти календарних днів.

Інформація про інститут громадянського суспільства перевіряється ініціативною групою:

• в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
• в інших відкритих джерелах.

За результатами перевірки документів, поданих інститутами громадянського суспільства, на відповідність установленим цим Типовим положенням вимогам ініціативна група складає список кандидатів до складу громадської ради, які можуть брати участь в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні, та список представників інститутів громадянського суспільства, яким відмовлено в участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні, із зазначенням підстави для відмови.

Рішення ініціативної групи може бути оскаржене до органу виконавчої влади, а також у судовому порядку. Заяви та документи, що до них додаються, зберігаються в органі виконавчої влади протягом двох років з дати затвердження складу громадської ради.

11. Не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати проведення установчих зборів або рейтингового електронного голосування орган виконавчої влади на своєму офіційному веб-сайті оприлюднює:

• список кандидатів до складу громадської ради;
• біографічні довідки, фото та мотиваційні листи кандидатів до складу громадської ради;
• відомості за останні шість місяців до дати оприлюднення органом виконавчої влади повідомлення про формування складу громадської ради щодо результатів діяльності інститутів громадянського суспільства, представники яких є кандидатами до складу громадської ради, а також посилання на офіційні веб-сайти інститутів громадянського суспільства, сторінки у соціальних мережах (у разі наявності);
• список представників інститутів громадянського суспільства, яким відмовлено в участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні із зазначенням підстав для відмови;
• уточнену інформацію про дату, час, місце проведення установчих зборів, строки проведення рейтингового електронного голосування.

12. Підставами для відмови представнику інституту громадянського суспільства в участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні є:

• невідповідність документів (відомостей), поданих інститутом громадянського суспільства, вимогам пункту 10 цього Типового положення;
• неусунення інститутом громадянського суспільства невідповідності поданих документів (відомостей) встановленим цим Типовим положенням вимогам у визначений ініціативною групою строк відповідно до абзацу п’ятнадцятого пункту 10 цього Типового положення;
• невідповідність інституту громадянського суспільства або делегованого ним представника вимогам, установленим пунктом 6 цього Типового положення;
• недостовірність інформації, що міститься в документах (відомостях), поданих для участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні;
• відмова інституту громадянського суспільства або делегованого ним представника від участі в установчих зборах або рейтинговому електронному голосуванні шляхом надсилання органу виконавчої влади офіційного листа;
• перебування інституту громадянського суспільства, який делегував свого представника, у процесі припинення.

13. Формування громадської ради на установчих зборах здійснюється шляхом рейтингового голосування за внесених інститутами громадянського суспільства кандидатів до складу громадської ради, які особисто присутні на установчих зборах.

Учасниками установчих зборів є кандидати до складу громадської ради, які допускаються до зборів після пред’явлення ними документа, що посвідчує особу.

Під час проведення установчих зборів, які відкриває уповноважений представник ініціативної групи, відкритим голосуванням з числа кандидатів до складу громадської ради обираються члени лічильної комісії, голова зборів, секретар, заслуховується інформація уповноваженого представника ініціативної групи щодо підготовки установчих зборів, а також обирається склад громадської ради.

Рейтингове голосування здійснюється шляхом письмового заповнення учасником установчих зборів бюлетенів для голосування, виготовлення яких забезпечується органом виконавчої влади. У бюлетені зазначаються в алфавітному порядку прізвища, імена, по батькові всіх кандидатів до складу громадської ради, допущених до участі в установчих зборах, а також найменування інституту громадянського суспільства, який вони представляють. Бюлетень заповнюється шляхом обов’язкового проставлення учасником установчих зборів позначок біля прізвищ, імен, по батькові обраних кандидатів до складу громадської ради у кількості, що відповідає визначеному кількісному складу громадської ради. Бюлетень, заповнений з порушенням зазначених вимог, вважається недійсним.

Участь у голосуванні за довіреністю не допускається.

Підрахунок голосів здійснюється лічильною комісією відкрито у присутності учасників установчих зборів.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який складається протягом трьох робочих днів з дати їх проведення, підписується головою та секретарем установчих зборів і подається органу виконавчої влади.

Орган виконавчої влади оприлюднює протокол установчих зборів на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дати його надходження.

14. Рейтингове електронне голосування відбувається у визначений органом виконавчої влади строк з використанням інформаційно-комунікативних технологій, у тому числі через офіційний веб-сайт органу виконавчої влади, у порядку, визначеному органом виконавчої влади.

Під час проведення рейтингового електронного голосування повинні бути забезпечені:

• відкритий код системи голосування;
• безоплатність доступу та використання обраної органом виконавчої влади інформаційно-комунікативної технології для голосування;
• електронна реєстрація осіб для участі в голосуванні;
• неможливість автоматичного введення інформації, в тому числі щодо голосування, без участі особи;
• фіксація дати і часу голосування, можливість ознайомлення з ходом голосування та зарахуванням голосів (без розголошення персональних даних осіб, які проголосували);
• відкритий протокол у форматі, що дає змогу автоматизовано його обробляти електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання (електронний документ, який може бути завантажений, або інтерфейс прикладного програмування) для надання можливості перевірки та альтернативного підрахунку голосів.

Рейтингове електронне голосування щодо формування складу громадської ради при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади здійснюється громадянами незалежно від місця проживання.

Рейтингове електронне голосування щодо формування складу громадської ради при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації здійснюється громадянами, що проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Кожен громадянин, який бере участь в рейтинговому електронному голосуванні, може проголосувати лише один раз та за ту кількість кандидатів до складу громадської ради, що визначена ініціативною групою як кількісний склад громадської ради.

Рейтингове електронне голосування за кандидатів до складу громадської ради здійснюється протягом строку, визначеного органом виконавчої влади, але не менше трьох діб без перерви. Підрахунок голосів під час рейтингового електронного голосування та формування рейтингу представників інститутів громадянського суспільства здійснюється в автоматичному режимі. Обраними до складу громадської ради за результатами рейтингового електронного голосування вважаються ті кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів.

Інформація про кількість голосів, поданих за кожного кандидата під час рейтингового електронного голосування, оприлюднюється органом виконавчої влади на своєму офіційному веб-сайті.

15. Якщо за підсумками рейтингового голосування на установчих зборах або рейтингового електронного голосування кількість кандидатів до складу громадської ради перевищує визначений ініціативною групою кількісний склад громадської ради, серед кандидатів, які набрали однакову найменшу кількість голосів, у той самий спосіб проводиться повторне рейтингове голосування.

16. Орган виконавчої влади на підставі протоколу установчих зборів або результатів рейтингового електронного голосування затверджує склад громадської ради у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати проведення установчих зборів, рейтингового електронного голосування (за умови відсутності спорів щодо формування складу громадської ради). Орган виконавчої влади оприлюднює склад громадської ради на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дати затвердження.

17. Членство в громадській раді припиняється на підставі рішення громадської ради у разі:

• систематичної відсутності члена громадської ради на її засіданнях без поважних причин (більше ніж два рази підряд);
• неможливості члена громадської ради брати участь у роботі громадської ради за станом здоров’я.

Пропозицію щодо припинення членства у громадській раді вносить голова громадської ради.

Членство в громадській раді припиняється без прийняття рішення громадської ради у разі:

• подання членом громадської ради відповідної заяви - з дня надходження відповідної заяви;
• надходження від інституту громадянського суспільства за підписом керівника, якщо інше не передбачено його установчими документами, повідомлення про відкликання свого представника та припинення його членства в громадській раді - з дня надходження відповідного повідомлення;
• обрання члена громадської ради народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради або призначення на посаду в органі державної влади, органі влади Автономної Республіки Крим, органі місцевого самоврядування - з дня набуття ним повноважень на виборній посаді або з дня призначення на відповідну посаду;
• державної реєстрації рішення про припинення інституту громадянського суспільства, представника якого обрано до складу громадської ради, - з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідного запису;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо члена громадської ради, а також у разі визнання його у судовому порядку недієздатним або обмежено дієздатним - з дня набрання законної сили рішенням суду;
• смерті члена громадської ради - з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.

За підстав, визначених абзацами восьмим - одинадцятим цього пункту, членство в громадській раді припиняється у разі отримання органом виконавчої влади відповідної інформації.

У разі припинення будь-якою особою членства у громадській раді її місце займає наступний за черговістю кандидат до складу громадської ради, який набрав найбільшу кількість голосів за результатами проведення рейтингового голосування на установчих зборах або рейтингового електронного голосування. Відповідне рішення приймається на найближчому засіданні громадської ради.

У разі коли наступними за рейтингом є двоє або більше кандидатів з однаковою кількістю балів, введення до складу громадської ради здійснюється шляхом голосування членів громадської ради за кожного із кандидатів. У такому разі до складу громадської ради вважається обраним той кандидат, який набрав більшу кількість голосів порівняно з іншим кандидатом.

Зміни у складі громадської ради затверджуються у строк, що не перевищує семи робочих днів з дня отримання протоколу засідання громадської ради, рішенням органу виконавчої влади на підставі протоколу засідання громадської ради, а також у разі настання обставин, визначених абзацами шостим - одинадцятим цього пункту. Орган виконавчої влади оприлюднює відомості про такі зміни на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дати їх затвердження.

Якщо не менш як за один рік до закінчення повноважень громадської ради черговість для набуття в ній членства вичерпана та чисельність членів громадської ради становить менше половини від її загального складу, орган виконавчої влади вживає заходів для приведення кількісного складу громадської ради у відповідність із кількісним складом, визначеним ініціативною групою, в порядку, встановленому цим Типовим положенням.

18. Дострокове припинення діяльності громадської ради здійснюється у разі:

• коли засідання громадської ради не проводилися протягом шести місяців;
• відсутності затвердженого річного плану роботи громадської ради;
• відсутності звіту громадської ради щодо виконання річного плану роботи, передбаченого пунктом 24 цього Типового положення;
• прийняття відповідного рішення на її засіданні;
• реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади.

Рішення про припинення діяльності громадської ради оформляється відповідним актом органу виконавчої влади.

У разі припинення діяльності громадської ради з підстав, передбачених абзацами другим - п’ятим цього пункту, орган виконавчої влади утворює протягом 15 календарних днів відповідно до вимог пункту 8 цього Типового положення ініціативну групу з підготовки установчих зборів або рейтингового електронного голосування з метою формування нового складу громадської ради.

19. Громадську раду очолює голова, який обирається з числа членів ради на її першому засіданні шляхом рейтингового голосування.

Голова громадської ради має заступника, який обирається з числа членів ради шляхом рейтингового голосування на засіданні громадської ради.

Повноваження голови громадської ради припиняються за рішенням громадської ради у разі подання ним відповідної заяви, припинення його членства у раді, висловлення йому недовіри громадською радою, а також у випадках, передбачених положенням про громадську раду.

У разі припинення повноважень голови громадської ради його обов’язки до обрання нового голови виконує заступник голови громадської ради.

20. Голова громадської ради:

• організовує діяльність громадської ради;
• організовує підготовку і проведення її засідань, головує під час їх проведення;
• підписує документи від імені громадської ради;
• представляє громадську раду у відносинах з Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації;
• може брати участь у засіданнях колегії органу виконавчої влади з правом дорадчого голосу.

21. За заявою громадської ради керівник органу виконавчої влади може покласти функції секретаря громадської ради на представника такого органу.

22. Основною формою роботи громадської ради є засідання, що проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Позачергові засідання громадської ради можуть скликатися за ініціативою голови громадської ради, керівника органу виконавчої влади або однієї третини загального складу її членів.

Повідомлення про скликання засідань громадської ради, у тому числі позачергових, доводяться до відома кожного її члена не пізніше двох робочих днів до їх початку, а також оприлюднюються на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади.

Засідання громадської ради є правоможним, якщо на ньому присутні (у тому числі дистанційно) не менш як половина її членів від загального складу.

Засідання громадської ради проводяться відкрито. У засіданнях громадської ради може брати участь з правом дорадчого голосу керівник органу виконавчої влади, його заступник або інший уповноважений представник органу виконавчої влади.

За запрошенням голови громадської ради у її засіданнях можуть брати участь інші особи. Громадська рада може схвалювати пропозиції та рекомендації з окремих питань шляхом опитування її членів у письмовому або електронному вигляді.

Інформація про дистанційну участь у засіданні громадської ради фіксується у протоколі засідання громадської ради.

23. Рішення громадської ради приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, що беруть участь у засіданні (у тому числі дистанційно). У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Рішення громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду органом виконавчої влади.

Рішення органу виконавчої влади, прийняте за результатами розгляду пропозицій громадської ради, не пізніше ніж у десятиденний строк після його прийняття в обов’язковому порядку доводиться до відома членів громадської ради та громадськості шляхом його оприлюднення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади та/або будь-яким іншим способом. Інформація про прийняте рішення повинна містити відомості про врахування пропозицій громадської ради або причини їх відхилення.

24. Громадська рада провадить свою діяльність відповідно до річного плану. Річний план новоствореної громадської ради затверджується протягом трьох місяців з дати затвердження складу громадської ради.

На засіданні громадської ради, яке проводиться за участю представників органу виконавчої влади в I кварталі кожного року, обговорюється звіт про виконання плану роботи громадської ради за минулий рік та схвалюється підготовлений нею план на поточний рік. Річний план роботи громадської ради та звіт про його виконання оприлюднюються на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади протягом п’яти робочих днів з дня їх надходження від громадської ради.

25. Положення про громадську раду, склад громадської ради, протоколи засідань, прийняті рішення та інформація про хід їх виконання, а також інші відомості про діяльність громадської ради в обов’язковому порядку розміщуються органом виконавчої влади на офіційному веб-сайті в рубриці “Громадська рада”.

Відповідальність за достовірність відомостей несуть орган виконавчої влади та громадська рада.

26. Забезпечення секретаріату громадської ради приміщенням для роботи ради та проведення її засідань, а також у разі можливості засобами зв’язку здійснюється органом виконавчої влади.

Відповідальність за збереження наданих органом виконавчої влади в тимчасове користування секретаріату громадської ради приміщень, майна тощо несе голова громадської ради.

27. Громадська рада має бланк із своїм найменуванням.

{Типове положення в редакції Постанови КМ № 353 від 24.04.2019}