XVІІ. Видатки та правочини

Усі правочини (видатки) суб’єкта декларування, розмір яких перевищує 50 ПМ.

У декларації зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, зазначені у п.п. 2–9 ч. 1 ст. 46 Закону (п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону).

Видатками для цілей декларування є:

1) грошові кошти суб’єкта декларування, передані у зв’язку з правочином, вчиненим з метою:

а) придбання у власність, володіння, користування активів, зазначених у ч. 1 ст. 46 Закону, та/або послуг (наприклад, оплата навчання, лікування, косметичних, туристичних послуг тощо);

б) виконання договірних зобов’язань, в тому числі фінансових (боржником за зобов’язанням);

в) надання благодійної, матеріальної, фінансової допомоги;

г) фінансової підтримки політичної партії у формі внеску;

ґ) виконання рішення суду, яке набуло законної сили;

д) дарування (грошові кошти як подарунок);

2) майно суб’єкта декларування (за умови припинення права власності на нього), яке є:

a) засобом платежу відповідно до умов договору (наприклад, є предметом договору міни (бартеру));

б) матеріальною підтримкою політичної партії у формі внеску;

в) вкладом у статутний капітал товариства тощо.

У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначаються відомості лише про ті видатки, яким притаманні такі ознаки в сукупності (одночасно):

•  їхній розмір (разовий видаток) перевищує 50 ПМ;

•  вони здійснені суб’єктом декларування;

•  видатки здійснені у звітному періоді.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила (для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами), наприклад, дарування майна.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, наприклад, купівля-продаж, обмін майна тощо.

! Не будь-який правочин пов’язаний зі здійсненням видатку. Однак видаток завжди здійснюється на підставі правочину. 

У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації правочини, які не спричинили разового видатку у звітному періоді, підлягають відображенню лише за наявності сукупно таких факторів:

• вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ;

• правочин вчинений у звітному періоді;

• внаслідок цього правочину у суб’єкта декларування виникає або припиняється право, виникає фінансове зобов’язання.

Якщо правочин не спричинив видатку, у блоках полів щодо видатку слід обрати позначку «Не застосовується» (пп. 3 п. 16 розділу IV Порядку № 449/21).

! Правочини, які не зумовлюють виникнення або припинення у суб’єкта декларування права власності, володіння чи користування на майно, нематеріальні та інші активи, у декларації не зазначаються. До таких правочинів належать, наприклад, заповіт (оскільки право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, тобто після смерті заповідача або оголошення його померлим), правочини з відкладальною обставиною (щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини).

При вирішенні питання щодо необхідності декларування довіреності слід керуватись зазначеними вище загальними правилами декларування об’єктів у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації. 

Так, довіреність, видана суб’єктом декларування, не декларується, оскільки вона лише підтверджує право повіреного (третьої особи) вчиняти юридично значимі дії від імені та в інтересах довірителя (суб’єкта декларування); видання довіреності не припиняє право власності, володіння чи користування суб’єкта декларування на належне йому майно. 

Водночас довіреність, видана на ім’я суб’єкта декларування, може підлягати відображенню у декларації. Зокрема у випадку, коли на її підставі у нього виникло право користування майном (наприклад, автомобілем).

Для зазначення відомостей у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації не має значення, перебуває відповідний актив у власності чи на іншому праві на кінець звітного періоду (див. приклад 2 до цього запитання).

! Здійснені у звітному періоді видатки не сумуються (наприклад, на виконання 1 договору).

Водночас, якщо на виконання 1 договору (правочину) здійснено кілька видатків (платежів), кожен з яких перевищив 50 ПМ, то зазначаються відомості щодо цього правочину (незалежно від вартості предмета правочину) та відомості про кожен з таких видатків.

Коли при передачі іншій особі грошових коштів чи майна подається повідомлення про суттєві зміни у майновому стані – див. відповідь на запитання 222 цих Роз’яснень.

Приклад 1

Суб’єкт декларування користується квартирою на підставі договору оренди. Розмір орендної плати становить 15 000 грн щомісяця. Попри те, що за рік видатки суб’єкта декларування на оренду житла становлять 180 000 грн, відомості про них не підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації, бо разові видатки (по 15 000 грн) не перевищують поріг 50 ПМ (113 500 грн для 2021 року, 124 050 грн для 2022 року, 134 200 грн для 2023 року).

Разом з тим, якщо договір оренди майна укладено у звітному періоді та в його умовах визначено вартість предмета оренди (квартири) або його вартість відома суб’єкту декларуванню з інших джерел, і вона перевищує 50 ПМ, відомості про правочин, на підставі якого набуто право користування (оренди), підлягають декларуванню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації.

Приклад 2

У звітному періоді суб’єкт декларування придбав транспортний засіб вартістю понад 50 ПМ, сплативши за нього всю суму одним платежем, і далі до завершення цього періоду вчинив правочин, на підставі якого право власності на це майно припинилось (наприклад, продав його за ціною, що перевищує 50 ПМ).

У такому випадку, крім відображення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про отриманий від продажу майна дохід, необхідно у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначати 2 об’єкти декларування:

• інформацію про правочин щодо придбання майна, а також одночасно щодо видатку (бо цей правочин спричинив видаток декларанта);

• інформацію про правочин щодо продажу транспортного засобу, при цьому в полях щодо видатку слід обрати позначку «Не застосовується» (бо такий правочин видатку не спричинив).

Приклад 3

Суб’єкт декларування у звітному періоді вніс однією сумою вклад у статутний капітал (у зв’язку зі створенням товариства) у розмірі, що перевищує 50 ПМ.

У такому випадку, крім зазначення у розділі 8 «Корпоративні права» декларації відомостей про наявність корпоративних прав, додатково в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про відповідний правочин та про здійснений на виконання цього правочину видаток в розмірі вкладу.

Приклад 4

Суб’єкт декларування у звітному періоді подарував третій особі автомобіль вартістю 2 000 000 грн (тобто понад 50 ПМ). У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно зазначити лише відомості про правочин, на підставі якого припинилось його право власності на транспортний засіб (договір дарування), оскільки такий правочин не спричинив видатку.

Приклад 5

Суб’єкт декларування у звітному періоді набув право власності на будинок вартістю 1 500 000 грн, отриманий у спадщину. У такому випадку, крім зазначення у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації відомостей про будинок та у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про дохід у вигляді спадщини, додатково в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про правочин, на підставі якого набуто право власності на об’єкт нерухомості. Для цього слід :

• у полі «Вид правочину» обрати варіант «Інший», в полі «Зазначте, що саме» вказати «Спадщина»;

• у полі «Предмет правочину» обрати «Нерухоме майно»;

• у полі «Дата вчинення правочину» вказати відповідну дату;

• у полі «Наслідки правочину» обрати «Суб’єкт декларування набув право власності (у тому числі спільної), володіння чи користування»;

• у полях щодо видатку слід обрати позначку «Не застосовується».

Приклад 6

Суб’єкт декларування 17.03.2017 уклав договір позики на суму 500 000 грн. У звітному періоді (наприклад, 15.12.2023) повернув позикодавцю всю суму одним платежем. У такому випадку в розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати:

• у полі «Вид правочину» варіант «Позика (кредит)»;

• у полі «Предмет правочину» варіант «Гроші»;

• у полі «Дата вчинення правочину» – 17.03.2017;

• у полі «Наслідки правочину» обрати «Виникло фінансове зобов’язання суб’єкта декларування»;

• у полі «Країна, у якій здійснено видаток» обрати відповідну країну;

• у полі «Розмір разового видатку (за наявності), грн» слід зазначити розмір видатку – 500 000 грн;

• у полі «Дата здійснення разового видатку, спричиненого правочином (за наявності)» – 15.12.2023.

Цей розділ не заповнюється у декларації кандидата на посаду.

Ні.

Здійснення операцій із купівлі, продажу або обміну іноземної валюти за рахунок власних грошових активів суб’єкта декларування або членів його сім’ї не потребує відображення в декларації відомостей, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону (абз. 2 примітки до ст. 46 Закону, набрав чинності 02.06.2021).

Ні, відомості про видатки та правочини членів сім’ї не зазначаються в декларації.