IV. Загальні положення щодо відображення відомостей про об’єкти декларування

Скористатися порталом «Децентралізація» за посиланням https://decentralization.ua/newgromada

Під час адміністративної реформи було змінено адміністративно-територіальний устрій України, який затверджений постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів». Вона містить перелік районів та територіальних громад, які до них входять.

На підставі цих змін розроблено новий Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290.

Для того, щоб коректно відобразити в адресному блоці декларації назву району, територіальної громади, рекомендуємо скористатися порталом «Децентралізація» (https://decentralization.ua/newgromada).

На сторінці «Територіальні громади» є перелік територіальних громад з можливістю пошуку, зокрема, по області, району, типу громади тощо (праворуч від слів «Список територіальних громад» слід натиснути на позначку). Склад громади можна переглянути, натиснувши на назву громади у стовпці «Територіальні громади».

Якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовив йому у наданні всієї або частини інформації, що повинна бути відображена в декларації, і при цьому суб’єкту декларування ця інформація не відома, рекомендується у відповідних полях форми декларації обирати позначку «Член сім’ї не надав інформацію» (п. 7 розділу IІІ Порядку № 252/23).

Якщо член сім’ї відмовився надати таку інформацію, але ця інформація відома суб’єкту декларування або може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації всю відому йому інформацію.

Якщо члену сім’ї відповідна інформація не відома і вона не може бути ним отримана з офіційних джерел (наприклад, із правовстановлюючих документів, відкритих державних реєстрів), то у відповідних полях декларації рекомендується обрати позначки «Не відомо».

Приклад 1 

[застосовується з урахуванням обмеження доступу до публічної частини Реєстру під час дії воєнного стану]

Член сім’ї відмовляє суб’єкту декларування у наданні необхідної для декларування інформації щодо тих чи інших об’єктів, при цьому сам є суб’єктом декларування і вже подав декларацію за аналогічний звітний період або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. За таких умов ця інформація не може вважатися такою, що не могла бути відома суб’єкту декларування, оскільки перебуває у відкритому доступі та може бути використана ним у певному обсязі при заповненні власної декларації.

Приклад 2

Член сім’ї у звітному періоді продав транспортний засіб, відомості про який суб’єкт декларування зазначив у декларації попереднього періоду, але член сім’ї відмовився надати інформацію про джерело та розмір отриманого ним доходу.

Суб’єкту декларування у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації рекомендується зазначити відомості про те, що член сім’ї отримав дохід, вказавши відомості про його вид – дохід від відчуження рухомого майна (крім цінних паперів та корпоративних прав), а у полях щодо джерела та розміру отриманого доходу обрати позначки «Член сім’ї не надав інформацію».

Приклад 3

Член сім’ї відмовився повідомити суб’єкту декларування відомості про розмір отриманого ним доходу у вигляді заробітної плати або доходу від здійснення ним підприємницької діяльності чи іншого доходу як самозайнятої особи.

Суб’єкту декларування у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації рекомендується зазначити, що член сім’ї отримав дохід, і вказати відомості про його вид – «заробітна плата, отримана за основним місцем роботи», зазначити відомі йому відомості про місце роботи або відомості про самого члена сім’ї як джерело доходу, обравши вид доходу – «дохід від зайняття підприємницькою діяльністю» чи «дохід від зайняття незалежною професійною діяльністю», а у полі щодо розміру доходу обрати позначку «Член сім’ї не надав інформацію».

Так.

За загальним правилом суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації всю інформацію, яка йому відома або може бути ним отримана з офіційних джерел.

Якщо зміст нотаріально посвідченої заяви суб’єкта декларування про надання згоди на укладення членом подружжя договору свідчить про його обізнаність з інформацією про цей об’єкт (вартість, характеристики тощо), та/або про умови укладення відповідного договору (у тому числі про ознайомлення суб’єкта декларування з його умовами, обговорення їх з суб’єктом декларування), та/або про придбання майна за спільні кошти подружжя, та/або набуття його у спільну власність тощо, то така заява свідчить про обізнаність із наявністю об’єкта нерухомості та його вартістю.

Недекларування такого об’єкта або обрання у полі щодо його вартості позначок «Член сім’ї не надав інформації», «Не відомо», «Не застосовується» вважатиметься зазначенням недостовірних відомостей.

Якщо третя особа (наприклад, власник / співвласник об’єкта декларування, який не є членом сім’ї суб’єкта декларування) відмовила суб’єкту декларування / члену його сім’ї у наданні інформації, що повинна бути відображена в декларації, то суб’єкт декларування вказує у декларації ту інформацію, яка йому відома. Щодо решти інформації суб’єкту декларування слід обрати у відповідних полях декларації позначку «Не відомо».

Позначка «Не застосовується» обирається у випадках, коли відповідна характеристика об’єкта декларування не може бути застосована для його опису (наприклад,  такої характеристики не існує або вартість зазначена у грошових одиницях, які не можна конвертувати у гривню (див. відповідь на запитання 66 цих Роз’яснень). 

Позначка «Не відомо» обирається у випадках, коли інформація, яка вимагається у відповідному полі, не відома та не може бути відома суб’єкту декларування з будь-яких джерел (крім випадків, коли таку інформацію відмовляється надати член сім’ї суб’єкта декларування).  Це правило не застосовується у випадках обізнаності суб’єкта декларування з інформацією про цей об’єкт (вартість, характеристики тощо), та/або про умови укладення відповідного договору. Додатково див. відповідь на запитання 57 цих Роз’яснень.

Позначка «Член сім’ї не надав інформацію» обирається у випадках, коли член сім’ї суб’єкта декларування не надав йому інформацію, зазначення якої вимагається у відповідному полі декларації.

Детальніше див. відповідь на запитання 45 розділу «Технічна допомога в роботі з реєстрами НАЗК».

(п. 11 розділу ІІІ Порядку № 252/23)

Не округлюються показники щодо:

• площі об’єктів нерухомості, які відображаються у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації (зазначаються відповідно до правовстановлюючих документів (за їх наявності));

• номінальної вартості одного цінного папера у розділі 7 «Цінні папери» декларації;

• вартості частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні в розділі 8 «Корпоративні права» декларації;

• кількості криптовалюти у розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації.

Так, якщо площа квартири – 51,4 м2, потрібно вказувати її повністю, а не округлювати до 51 м2.

Округлюються (відповідно до математичних правил округлення) до 1 (одиниці) показники щодо:

• вартості об’єктів декларування, які відображаються у розділах 3 «Об’єкти нерухомості», 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», 6 «Транспортні засоби» декларації;

• вартості криптовалюти та інших об’єктів, що зазначаються в розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації;

• грошових показників у розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки», 12 «Грошові активи», 13 «Фінансові зобов’язання», 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації.

Згідно з математичними правилами округлення виконується до найближчого цілого числа. Якщо перша відкинута цифра менше п’яти, то попередня цифра не змінюється; якщо більше п’яти – попередня цифра збільшується на одиницю; якщо дорівнює п’яти – підходить кожне із зазначених правил. 

Приклад

Особа заробила за рік 100 000,11 грн – у декларації потрібно вказати 100 000 грн. 

Якщо особа заробила 100 000,78 грн – у декларації потрібно зазначити 100 001 грн.

1. Про набуття права власності на частки у різний час

Якщо право власності на частки в одному об’єкті декларування набуте в різний час, у полі «Дата набуття права» необхідно зазначити останню дату набуття такого права суб’єктом декларування або членом його сім’ї (абз. 3 п. 9 розділу ІІІ Порядку № 252/23). Дата набуття права власності на частку третьою особою не зазначається.

2. Про перевагу права власності над правом користування

Якщо об’єкт належить суб’єкту декларування на праві власності (у тому числі спільної) та одночасно перебуває (перебував у звітному періоді) у володінні / користуванні членів сім’ї такого суб’єкта (або навпаки) незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право, у полях «Дата набуття права» необхідно зазначити дату набуття саме права власності (абз. 2 п. 9 розділу ІІІ Порядку № 252/23).

3. Про набуття права володіння / користування майном, яке належить третій особі

Якщо об’єкт перебуває у володінні / користуванні суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, але належить на праві власності третій особі, у полі «Дата набуття права» необхідно зазначити дату початку фактичного володіння або користування таким майном, якщо інше не визначено законом, договором або рішенням суду (абз. 4 п. 9 розділу ІІІ Порядку № 252/23). 

4. Про дату набуття права, якщо особа не пам’ятає точної дати

Якщо суб’єкт декларування / член його сім’ї не пам’ятає точної дати набуття прав на майно, і водночас правовстановлюючих документів немає, а встановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, суб’єкт декларування може зазначити такою датою перше число відповідного місяця або 01 січня відповідного року.

За загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватися на дату набуття права власності, володіння чи користування або відповідно до останньої грошової оцінки майна у грошовій одиниці України (п. 10 розділу III Порядку № 252/23).

При зазначенні відомостей про вартість майна необхідно додатково обрати одну з позначок: «це вартість на дату набуття права» або «це вартість за останньою грошовою оцінкою». Обрання однієї з позначок є обов’язковим (абз. 2 п. 10 розділу III Порядку № 252/23).

У разі наявності в особи різних відомостей про вартість об’єкта декларування в одному чи різних документах їх пріоритетність визначається в такому порядку:

1. вартість за грошовою оцінкою, зазначена у документах про оцінку майна чи правовстановлюючих документах;

2. вартість згідно з правовстановлюючими документами (договори, свідоцтва тощо). Якщо у правовстановлюючому документі зазначено відомості про ціну і вартість об’єкта за грошовою оцінкою, для цілей декларування вказується вартість об’єкта за його грошовою оцінкою;

3. вартість (наприклад, інвентаризаційна, балансова тощо) згідно з документами технічного характеру (наприклад, у технічному паспорті). Щодо відновної вартості див. п. 3 відповіді на запитання 63 цих Роз’яснень.

Тобто у разі наявності в особи відомостей про вартість об’єкта, яка зазначена (наприклад) у договорі дарування і в технічному паспорті, у декларації відображається саме та вартість, яка вказана в договорі, – оскільки пріоритетність вартості згідно з правовстановлюючими документами є вищою, ніж вартість згідно з документами технічного характеру.

Під вартістю за останньою грошовою оцінкою слід розуміти вартість майна, майнових прав, закріплену у Звіті про оцінку майна, який сформований суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не пізніше кінця звітного періоду.

Під набуттям права на об’єкт слід розуміти набуття права власності, володіння чи користування.

Інформація про вартість об’єкта декларування на дату набуття права відображається на підставі документа, відповідно до якого набуто право (за його наявності).

Якщо об’єкт перебуває у суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї на праві користування / володіння і в документах, на підставі яких набуто право на майно, відсутні відомості про вартість об’єкта декларування, у полі щодо вартості такого об’єкта рекомендується обрати позначку «Не відомо».

Якщо правовстановлюючі документи відсутні та/або вартість майна ні на дату набуття права, ні за його останньою оцінкою суб’єкту декларування не відома і не повинна бути відома з будь-яких інших джерел, а оцінка майна суб’єктом декларування / членом його сім’ї не проводилася, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не відомо» (крім цінного рухомого майна, право на яке набуто після подання першої декларації, та криптовалюти) (абз. 8 п. 10 розділу III Порядку № 252/23).

! Формулювання «правовстановлюючі документи відсутні» не включає випадки втрати, знищення, пошкодження документів або фактичне місцезнаходження їх поза межами досяжності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї. 

! Проведення оцінки об’єкта декларування з метою заповнення декларації не вимагається.

У разі зазначення у деклараціях, поданих до опублікування на офіційному вебсайті Національного агентства Роз’яснень від 13.02.2020 № 1, відомостей про вартість об’єкта згідно з ціною договору, а не грошовою оцінкою, вони вважаються такими, що не потребують змін у деклараціях наступних періодів (крім випадків проведення грошової оцінки таких об’єктів у звітному періоді).

Щодо відновної вартості див. відповідь на запитання 63 цих Роз’яснень, щодо вартості у карбованцях, купонах див. відповідь на запитання 66 цих Роз’яснень.

Додаткові особливості зазначення інформації про вартість окремих об’єктів декларування див. далі.

Якщо разовий видаток / правочин, внаслідок / на підставі якого у суб’єкта декларування виникло право власності, володіння чи користування майном, здійснений у звітному періоді (за умови перевищення порогу декларування – 50 ПМ), то відповідна інформація повинна бути відображена також у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування». Так само, якщо майно, яке перебувало у власності суб’єкта декларування або члена його сім’ї протягом звітного періоду, відчужено у звітному періоді й в результаті цього суб’єкт декларування / член його сім’ї отримали дохід, то відповідна інформація повинна бути відображена в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

За загальним правилом зазначається загальна вартість об’єкта (незалежно від того, перебуває він у спільній сумісній чи спільній частковій власності) станом на останню дату набуття права суб’єктом декларування або членом його сім’ї.

Якщо вартість всього об’єкта станом на останню дату набуття права суб’єктом декларування або членом його сім’ї не відома (ні з правовстановлюючого документа, ні за грошовою оцінкою), то у відповідному полі рекомендується обрати позначку «Не відомо».

! Вартість часток не сумується. Якщо відома вартість часток, але не відома вартість всього об’єкта, то у відповідному полі рекомендується обрати позначку «Не відомо». Таке ж правило застосовується у разі, якщо суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї належить кілька часток, але відома вартість лише однієї. Це пов’язано з тим, що програмне забезпечення Реєстру на сьогодні не дає змоги вносити відомості про вартість та дату набуття часток окремо. Після забезпечення такої технічної можливості вартість необхідно буде зазначати окремо щодо кожної частки.

Якщо об’єкт перебуває у спільній частковій власності суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї, зазначається вартість всього об’єкта станом на найпізнішу дату набуття права на одну з часток.

Якщо об’єкт перебуває у спільній частковій власності суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї і третьої особи, зазначається вартість всього об’єкта станом на найпізнішу дату набуття права на одну з часток суб’єктом декларування або членом його сім’ї. Вартість об’єкта станом на дату набуття частки третьою особою для цілей декларування не застосовується.

! У разі зазначення у деклараціях, поданих до опублікування на офіційному вебсайті Національного агентства цих Роз’яснень, сумарної вартості часток об’єкта декларування, належних суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, ця вартість вважається такою, що не потребує змін у деклараціях наступних періодів (крім випадків проведення грошової оцінки об’єкта декларування у звітному періоді).

Приклад 1

Суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 1/4 об’єкта нерухомості у 2016 році. Вартість цієї частки була зазначена в договорі. Пізніше у 2023 році суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 3/4 цього ж об’єкта. Вартість цієї частки також відома (наприклад, з договору). Водночас вартість всього об’єкта станом на дату набуття 3/4 частки не відома, бо оцінки всього об’єкта не проводилось. У такому разі у відповідному полі слід обрати позначку «Не відомо».

Приклад 2

Суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 1/4 об’єкта нерухомості у 2016 році. При цьому станом на цю дату була відома вартість всього об’єкта декларування. Пізніше у 2023 році суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 3/4 цього ж об’єкта. Станом на цю дату відома вартість лише набутої частки, але вартість всього об’єкта станом на дату набуття 3/4 частки не відома. У такому разі у відповідному полі рекомендується обрати позначку «Не відомо».

Приклад 3

Суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 1/4 об’єкта нерухомості у 2016 році. Пізніше у 2023 році право власності на 3/4 цього ж об’єкта набула третя особа. За таких обставин відомості про вартість у декларації зазначаються лише у разі, якщо відома вартість всього об’єкта станом на дату набуття права власності на частку саме суб’єктом декларування або членом його сім’ї (тобто станом на 2016 рік). В іншому разі у відповідному полі рекомендується обрати позначку «Не відомо», навіть якщо відома вартість всього об’єкта станом на 2023 рік.

Приклад 4

Суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 1/4 об’єкта нерухомості у 2016 році. Пізніше у 2023 році право власності на 3/4 цього ж об’єкта набув член його сім’ї. При цьому було проведено грошову оцінку всього об’єкта нерухомості (у 2023 році). У такому разі у декларації слід відобразити вартість всього об’єкта за його грошовою оцінкою, проведеною у 2023 році.

Приклад 5

Суб’єкт декларування або член його сім’ї набув право власності на 1/4 об’єкта нерухомості у 2016 році. Пізніше у 2018 році суб’єкт декларування провів грошову оцінку всього об’єкта. У 2023 році право власності на 3/4 цього ж об’єкта набула третя особа. За таких обставин у декларації відображається вартість всього об’єкта за грошовою оцінкою, проведеною у 2018 році.

При відображенні відомостей про вартість об’єктів нерухомості слід керуватись загальними правилами зазначення вартості об’єктів декларування, наведеними у відповіді на запитання 61 цих Роз’яснень. 

Особливістю визначення вартості об’єктів нерухомості є можливість використання відомостей, які містяться в електронній довідці про оціночну вартість (е-Довідка). 

Так, з липня 2021 року Фонд державного майна України (ФДМУ) ввів в експлуатацію сервіс електронного визначення оціночної вартості нерухомого майна і автоматичного формування відповідних електронних довідок (https://evaluation.spfu.gov.ua).

Довідка про оціночну вартість об’єкта нерухомості, автоматично сформована за допомогою зазначеного сервісу, є чинною впродовж 30 календарних днів з дня її формування Єдиною базою (п. 6 розділу ІІІ Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658).

Отже, для цілей декларування може бути використана вартість, зазначена у е-Довідці, за умови, що вона сформована не раніше ніж за 30 днів до дати набуття права на об’єкт нерухомості, яке відбулось у звітному періоді. При цьому дотримання пріоритетів різних відомостей про вартість, визначених у відповіді на запитання 61 цих Роз’яснень, є обов’язковим.

1. Об’єкт нерухомості набуто на підставі договору дарування, спадщини

У разі спадкування будь-якого спадкового майна, яке оподатковується за нульовою ставкою, оціночна вартість такого майна з метою оподаткування не визначається. Якщо майно, подароване особі, оподатковується за нульовою ставкою, його оціночна вартість з метою оподаткування не визначається. В інших випадках отримання доходів у вигляді спадщини / подарунків об’єктом оподаткування є оціночна вартість таких об’єктів спадщини / подарунків, визначена згідно із законом (п. 174.8 ст. 174 ПК України).

Отже, якщо спадщина / подарунок оподатковується за нульовою ставкою та оцінка успадкованого / подарованого майна не проводилася, відомості про неї відсутні у договорі дарування або іншому документі про перехід прав, то при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується».

У всіх інших випадках визначення оціночної вартості успадкованого майна / подарунка обов’язкова, тому при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна доцільно зазначати його оціночну вартість.

2. Об’єкт нерухомості набуто на праві оренди або іншому праві користування

Вартість на дату набуття права оренди або користування вказується відповідно до правовстановлюючих документів, на підставі яких набуто таке право.

Якщо у правовстановлюючих документах відсутня вартість об’єкта нерухомого майна, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не відомо».

3. Об’єкт нерухомості набуто внаслідок приватизації

Якщо об’єкт нерухомого майна набуто внаслідок використання права на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків, відновна вартість такого об’єкта нерухомості не є його вартістю для цілей декларування та не зазначається у декларації.

У разі відсутності інших даних про вартість майна при заповненні відповідного поля декларації слід обрати позначку «Не застосовується».

4. Новостворений об’єкт нерухомості

За відсутності інших даних у правовстановлюючих документах або документах про оцінку, вартістю новоствореного об’єкта нерухомості для цілей декларування вважатиметься вартість основних фондів та кошторисна вартість, зазначені у декларації про готовність до експлуатації об’єкта.

У такому разі у полі «Тип вартості об’єкта» слід обрати позначку «це вартість на дату набуття права» (додатково див. відповідь на запитання 61 цих Роз’яснень). 

5. Об’єкт набуто на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, деривативного контракту (договору купівлі-продажу деривативу)

Вартість об’єкта нерухомості зазначається з урахуванням загальної суми коштів, витрачених на фінансування будівництва такого об’єкта нерухомості.

Приклад 1

Суб’єкт декларування уклав попередній договір купівлі-продажу майнових прав, згідно з яким здійснив видаток – сплатив гарантійний платіж у розмірі 500 000 грн. Вказаний гарантійний платіж зараховується до вартості об’єкта нерухомості. 

Пізніше суб’єкт декларування уклав основний договір купівлі-продажу об’єкта нерухомості, згідно з яким здійснив видаток у розмірі 700 000 грн, при цьому вказаним договором визначена загальна вартість об’єкта нерухомості – 1 200 000 грн. 

У декларації вартість об’єкта нерухомості зазначається з урахуванням загальної суми здійснених видатків – 1 200 000 грн.

Приклад 2

Суб’єкт декларування уклав договір купівлі-продажу деривативу, згідно з яким оплата здійснюється з розстроченням платежів. На виконання умов цього договору суб’єкт декларування здійснив два видатки у розмірі 250 000 грн кожен.

Надалі суб’єкт декларування уклав договір купівлі-продажу майнових прав на об’єкт нерухомості, згідно з яким здійснив видаток у розмірі 700 000 грн.

Вартість об’єкта нерухомості зазначається з урахуванням загальної суми здійснених видатків – 1 200 000 грн. 

6. Об’єкт набуто на підставі договору цесії (відступлення права вимоги)

Цесія – правочин, на підставі якого відбувається передача права вимоги від первісного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія).

У разі набуття права власності на об’єкт на підставі такого договору вартість об’єкта у декларації зазначається відповідно до первинного договору (ціна сплачена цедентом).

Приклад

Третя особа набула майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, сплативши забудовнику 100 000 грн. Пізніше ця особа (цедент) відступила свої майнові права суб’єкту декларування (цесіонарію) за 200 000 грн. У звітному періоді за суб’єктом декларування було зареєстроване право власності на квартиру.

За таких обставин вартістю квартири для цілей декларування є ціна, сплачена третьою особою забудовникові, – 100 000 грн.

Розмір витрат за користування земельною ділянкою, визначеною у договорі емфітевзису, не є вартістю земельної ділянки. 

За відсутності відомостей про іншу вартість у декларації зазначаються відомості про нормативну грошову оцінку.

Якщо у договорі немає відомостей про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проте зазначена її нормативна грошова оцінка, у полі «Вартість на дату набуття або за останньою оцінкою, грн» слід зазначати відомості про нормативну грошову оцінку об’єкта.

Якщо експертна грошова оцінка не проводилася, при цьому у договорі немає відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, то у полі «Вартість на дату набуття або за останньою оцінкою, грн» слід обрати позначку «Не відомо».

Вартість об’єкта декларування в іноземній валюті перераховується у грошову одиницю України (крім фінансових зобов’язань та грошових активів).

Вартість майна, майнових прав, активів, інших об’єктів декларування, передбачених ч. 1 ст. 46 Закону, зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої оцінки (ч. 5 ст. 46 Закону).

Грошове вираження або вартість об’єкта декларування в іноземній валюті перераховується у грошову одиницю України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату набуття права на об’єкт, проведення останньої грошової оцінки, отримання доходу, здійснення видатку (абз. 5 п. 10 розділу III Порядку № 252/23), а не на кінець звітного періоду.

Приклад

Суб’єкт декларування щомісяця отримував дохід у вигляді відсотків у доларах США від одного джерела (банку-нерезидента). У декларації слід зазначити сукупний розмір отриманого упродовж року доходу одного виду від одного джерела, із розрахунку перерахування кожної суми отриманого доходу за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання доходу (додатково див. відповідь на запитання 153 цих Роз’яснень).

! Відомості про розмір фінансового зобов’язання та грошових активів зазначаються у відповідній валюті без перерахування у грошову одиницю України.

Якщо із правовстановлюючих документів встановити вартість майна у грошовій одиниці України (гривні) неможливо (зокрема, якщо вартість вказана в радянських або українських карбованцях, купонах), а оцінка такого майна не проводилася, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати позначку «Не застосовується» (абз. 6 п. 10 розділу III Порядку № 252/23).

Окремі об’єкти декларування зазначаються у декларації, лише якщо їхня вартість (розмір) перевищує суму, що становить еквівалент певної кількості прожиткових мінімумів (ст. 46 Закону). Так:

1. цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) зазначається, якщо його вартість перевищує 100 ПМ (п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону); 

2. грошові активи зазначаються, якщо їхня сукупна вартість перевищує 50 ПМ. Якщо сукупно розмір всіх активів суб’єкта декларування/члена його сім’ї перевищує зазначений поріг, то в декларації зазначається інформація про кожен окремий вид грошових активів незалежно від розміру – див. розділ XIV цих Роз’яснень; 

3. фінансові зобов’язання зазначаються, якщо (пп. 1 п. 15 розділу ІV Порядку № 252/23):

3.1) розмір отриманої у звітному періоді позики (кредиту) перевищує 50 ПМ;

3.2) розмір зобов’язання за позикою (кредитом) на початок звітного періоду перевищує 50 ПМ (у разі якщо позику (кредит) отримано у попередніх звітних періодах);

3.3) розмір зобов’язання за позикою (кредитом) на кінець звітного періоду перевищує 50 ПМ

4. видатки, правочини зазначаються, якщо розмір разового видатку / вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ (п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону, пп. 2, 3 п. 16 розділу ІV Порядку № 252/23).

Належність об’єкта декларування суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї та/або третій особі на праві спільної власності визначається на підставі правовстановлюючих документів, а не СК України.

Об’єкт декларування вказується 1 раз, із зазначенням всіх співвласників та користувачів об’єкта з числа членів сім’ї суб’єкта декларування.

Якщо об’єкт декларування належить на праві спільної власності (спільної сумісної або спільної часткової) суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї та/або третій особі, такий об’єкт вказується у відповідному розділі декларації лише 1 раз, із зазначенням всіх співвласників. 

Відомості про частки у спільній частковій власності зазначаються у відсотках.

! Створювати нові записи про вже зазначений об’єкт нерухомості для кожного члена сім’ї / третьої особи не потрібно (абз. 1–3 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 252/23).

При цьому окремо вказується тип права, на якому цей об’єкт декларування належить суб’єкту декларування, членам його сім’ї, третім особам.

Аналогічний підхід застосовується для відображення об’єктів, які перебувають у суб’єкта декларування та/або члена його сім’ї та/або третьої особи на різних типах права.

Спочатку зазначаються відомості про право власності, а потім про право користування.

Додання співвласників / користувачів здійснюється шляхом натискання кнопки «Додати» у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього».

Приклад 1

Квартира належить суб’єкту декларування та члену його сім’ї з часткою співвласності по 1/2 у кожного (тобто по 50%) відповідно до правовстановлюючого документа. Її слід задекларувати таким чином.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно натиснути «Додати», заповнити блоки полів «Загальна інформація» та «Місцезнаходження об’єкта».

Для заповнення блоку полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» слід:

•    у полі «Тип права» обрати «Спільна часткова власність»;

•    у полі «Частка власності» вказати «50»;

•    заповнити поле «Особа, якої стосується» (вказати суб’єкта декларування);

•    натиснути «Додати»;

•    повторити ці дії, у полі «Особа, якої стосується» вказати члена сім’ї суб’єкта декларування.

Приклад 2

Квартира придбана суб’єктом декларування та членом його сім’ї у спільну сумісну власність відповідно до правовстановлюючого документа. Її слід задекларувати таким чином.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно натиснути «Додати», заповнити блоки полів «Загальна інформація» та «Місцезнаходження об’єкта».

Для заповнення блоку полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» слід:

•    у полі «Тип права» обрати «Спільна сумісна власність»;

•    заповнити поле «Особа, якої стосується» (вказати суб’єкта декларування);

•    натиснути «Додати»;

•    повторити ці дії, у полі «Особа, якої стосується» вказати члена сім’ї суб’єкта декларування.

Приклад 3

Суб’єкт декларування користується квартирою, яка належить третій особі (не члену сім’ї, незалежно від родинних зв’язків із суб’єктом декларування). Її слід задекларувати таким чином.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно натиснути «Додати», заповнити блоки полів «Загальна інформація» та «Місцезнаходження об’єкта».

Для зазначення відомостей про право власності у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» необхідно:

•    у полі «Тип права» обрати «Власність»;

•    у полі «Особа, якої стосується» обрати «Третя особа», заповнити відомості про власника квартири;

•    натиснути «Додати».

Для заповнення відомостей про право користування необхідно:

•    у полі «Тип права» обрати «Оренда» або «Інше право користування»;

•    заповнити поле «Особа, якої стосується» (вказати суб’єкта декларування);

•    натиснути «Додати».

Якщо член(-и) сім’ї суб’єкта декларування також користується(-ються) цією квартирою – дії для заповнення відомостей про право користування необхідно провести для кожної особи, яка користується таким об’єктом нерухомості. Після завершення натиснути «Зберегти об’єкт».

Приклад 4

Квартира перебуває у власності суб’єкта декларування та одночасно на праві користування у члена його сім’ї (або навпаки). Її слід задекларувати таким чином.

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації необхідно натиснути «Додати», заповнити блоки полів «Загальна інформація» та «Місцезнаходження об’єкта».

Для зазначення відомостей про право власності у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» необхідно:

•    у полі «Тип права» обрати «Власність»;

•    у полі «Особа, якої стосується» обрати суб’єкта декларування;

•    натиснути «Додати».

Для заповнення відомостей про право користування необхідно:

•    у полі «Тип права» обрати «Інше право користування»;

•    у полі «Зазначте, яке саме» вказати «спільне проживання»;

•    у полі «Особа, якої стосується» вказати члена сім’ї суб’єкта декларування;

•    натиснути «Додати».

Дії для заповнення відомостей про право користування необхідно провести для кожної особи, яка користується таким об’єктом нерухомості. Після завершення натиснути «Зберегти об’єкт».

Закон передбачає обов’язок зазначати в декларації окремі об’єкти, які належать суб’єкту декларування/члену його сім’ї на праві користування.

Такими правами користування можуть бути:

• позичка (безоплатна передача майна),

• оренда,

• сервітут,

• емфітевзис (право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), 

• суперфіцій (право забудови земельної ділянки),

• утримання,

• застава,

• користування на підставі довіреності, 

• інші права, передбачені законом.

Визначення цих категорій наведено у ЦК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). 

Водночас може мати місце ситуація, коли власник передає належне йому цінне рухоме майно, транспортний засіб, грошові активи іншій особі (наприклад, суб’єкту декларування) у володіння, при цьому не наділяючи її правом користування такими об’єктами.

Відомості про такі об’єкти, передані суб’єкту декларування, члену його сім’ї, підлягають відображенню у відповідних розділах декларації.

Приклад 1

У гаражі, який належить суб’єкту декларування на праві власності, знаходиться транспортний засіб, який належить на праві власності третій особі, при чому суб’єкт декларування не має права ним користуватися. Відомості про такий транспортний засіб підлягають відображенню у розділі 6 «Транспортні засоби» декларації. У полі «Тип права» слід обрати «Перебуває у володінні (без права користування)».

Приклад 2

У суб’єкта декларування зберігаються готівкові кошти третьої особи (наприклад, у сейфі), при цьому суб’єкт декларування не має права користуватися такими коштами (жодного цивільно-правового договору в усній чи письмові формі стосовно таких коштів не укладено). Відомості про такі готівкові кошти підлягають відображенню у розділі 12 «Грошові активи» декларації.

У полі «Тип права» слід обрати «Перебуває у володінні (без права користування)».

У декларації необхідно зазначати відомості про об’єкти декларування, передбачені п.п. 2–8 ч. 1 ст. 46 Закону, що є об’єктами права власності третьої особи, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним (ч. 3 ст. 46 Закону, п. 6 розділу ІІІ Порядку № 252/23).

Так, законодавець намагався охопити майно, яке формально не належить суб’єкту декларування / члену його сім’ї, але фактично ним контролюється. При цьому вимога декларувати такі об’єкти поширюється лише на декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище (див. відповідь на запитання 22, 22-1 цих Роз’яснень), а також суб’єктів декларування, які обіймають посади, пов’язані з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків (див. відповідь на запитання 23 цих Роз’яснень).

Йдеться про об’єкти права власності третьої особи, яким властива принаймні одна з таких характеристик (ч. 3 ст. 46 Закону):

• суб’єкт декларування / член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта;

• суб’єкт декларування / член його сім’ї може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Для відображення у формі декларації ситуації, коли суб’єкт декларування / член його сім’ї є бенефіціарним власником майна, слід:

• у відповідному розділі декларації (наприклад, «Об’єкти нерухомості») у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» зазначити інформацію про особу, яка є власником такого майна (у полі «Тип права» обрати «Власність» і вказати інформацію про члена сім’ї або про третю особу – власника). Натиснути кнопку «Додати» у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього»;

• зазначити, що суб’єкт декларування / член сім’ї є бенефіціарним власником такого майна. Для цього у блоці полів «Інформація щодо особи, якій належить об’єкт, і прав на нього» обрати тип права «Право власності третьої особи, але наявні ознаки відповідно до ч. 3 ст. 46 ЗУ “Про запобігання корупції”» і вказати, кого це стосується – суб’єкта декларування або члена сім’ї. Натиснути кнопку «Додати».

Відомості щодо об’єктів права власності третьої особи, від яких отримується дохід (чи є право на отримання доходу) або щодо яких суб’єкт декларування / член його сім’ї може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, не зазначаються у декларації суб’єктом декларування у таких випадках:

1) об’єкт права власності третьої особи (у тому числі члена сім’ї суб’єкта декларування) перебуває у спільній (частковій або сумісній) власності із суб’єктом декларування або членом його сім’ї і вже задекларований як такий.

Наприклад, якщо майно перебуває у спільній власності суб’єкта декларування та члена його сім’ї й при цьому суб’єкт декларування може вчиняти щодо такого майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, то таке майно зазначається як об’єкт суб’єкта декларування, що належить йому на праві спільної власності, із зазначенням співвласника – члена сім’ї, і не зазначається як об’єкт, власником якого є третя особа, але суб’єкт декларування може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним;

2) вартість об’єкта менша за поріг декларування, встановлений у п.п. 3, 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону для відповідних типів майна;

3) об’єкт належить на праві власності юридичній особі, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є суб’єкт декларування/член його сім’ї; головним призначенням такого об’єкта є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо); ця юридична особа вже задекларована як така у розділі 9 декларації згідно з п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону;

4) суб’єкт декларування не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, та не обіймає посади, пов’язаної з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

Відомості про об’єкти декларування, передбачені п.п. 2–8 ч. 1 ст. 46 Закону, бенефіціарним власником яких є суб’єкт декларування або член його сім’ї,  зазначаються у декларації незалежно від наявності мінімальних строків («30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду» або «не менше половини днів звітного періоду») користування або володіння такими об’єктами декларування (абз. 2 ч. 3 ст. 46 Закону). 

Дані про об’єкт декларування зазначаються у разі його перебування у володінні або користуванні на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону).

Половиною днів звітного періоду для декларацій кандидата на посаду та щорічної (з будь-якою позначкою) є 183 дні.

Тобто відомості про об’єкт декларування у зазначених деклараціях вказуються, якщо суб’єкт декларування та/або член його сім’ї володіли або користувалися таким об’єктом упродовж не менше 183 днів протягом звітного року послідовно або сукупно.

Для декларації при звільненні звітним буде період з 01 січня до дати припинення діяльності. Наприклад, звітним періодом для декларації особи, яка 01 травня припиняє діяльність, буде 01 січня – 01 травня (121 день). Відомості про об’єкт декларування у такій декларації вказуються, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї володіли або користувалися таким об’єктом сукупно упродовж не менше ніж 61 календарний день.

Строк володіння чи користування об’єктом обраховується сукупно, такий строк може перериватися упродовж звітного періоду. Володіння чи користування об’єктом протягом будь-якого часу упродовж одного дня означає, що такий день зараховується до загального сукупного строку володіння / користування протягом звітного періоду.

Упродовж календарного року в особи може кілька разів виникнути обов’язок подавати декларацію при звільненні. Для кожної з таких декларацій половина звітного періоду буде розраховуватися залежно від періоду, охопленого раніше поданою декларацією (додатково див. відповіді на запитання 1 та 193 цих Роз’яснень). 

Ні, в розділі щодо такого майна.

Але заповненню можуть підлягати інші розділи декларації.

У декларації зазначаються відомості про об’єкти, які станом на останній день звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду перебували у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї (абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону).

Правило «не менше половини днів протягом звітного періоду» та «не менше 30 календарних днів» не застосовується до об’єктів, які перебували у суб’єкта декларування або членів його сім’ї на праві власності, але на кінець звітного періоду таке право припинилося.

Водночас у разі відчуження об’єкта заповненню можуть підлягати розділи 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації (у разі отримання доходу від відчуження такого майна), 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (якщо перевищено відповідний поріг вартості об’єкта при укладенні правочину про його відчуження).

Приклад 

Суб’єкту декларування на праві власності належав будинок, який було продано в листопаді 2023 року. У такому випадку вказаний будинок не підлягає відображенню у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2023 рік (незважаючи на те, що він перебував у власності більше ніж половину днів звітного періоду), однак у цій декларації має бути відображений дохід від продажу та зазначений відповідний правочин.

Дані про об’єкт декларування (зокрема, нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби), що перебував у володінні та/або користуванні суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду  (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду (не менше 183 днів для щорічної декларації з будь-якою позначкою та декларації кандидата на посаду).

Якщо об’єкт декларування перебував у володінні або користуванні суб’єкта декларування / членів його сім’ї сукупно протягом не менше ніж половину днів упродовж звітного періоду, то він повинен бути відображений у декларації, навіть якщо володіння чи користування припинено у звітному періоді.

Що стосується об’єкта незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у звітному періоді і який відображений у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації, інформація про такий об’єкт у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» тієї самої декларації не зазначається з метою уникнення дублювання.

! Правило про декларування об’єкта у разі володіння / користування ним сукупно протягом не менше половини днів протягом звітного періоду та правило «не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду» не поширюється на грошові активи.

! Для деяких об’єктів декларування правила «не менше половини днів протягом звітного періоду» та «станом на кінець звітного періоду (за умови, що право володіння або користування виникло не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду)» не застосовуються. Це стосується доходів, у тому числі подарунків, які були отримані у звітному періоді, видатків та правочинів, вчинених суб’єктом декларування у такому періоді, посади чи роботи, що виконувалися суб’єктом декларування за сумісництвом.

Приклад 

Суб’єкт декларування користувався будинком свого друга для проживання протягом року, а в листопаді 2023 року переїхав у власну щойно придбану квартиру вартістю 500 000 грн., за яку розрахувався одним платежем. У такому випадку у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації за 2023 рік має бути зазначено будинок друга (оскільки він перебував у користуванні суб’єкта декларування протягом більше половини днів протягом звітного періоду), а також новопридбана квартира (оскільки вона перебуває на праві приватної власності суб’єкта декларування станом на кінець звітного періоду – 31.12.2023). Також у цій декларації має бути відображений відповідний договір купівлі-продажу як правочин, та разовий видаток, здійснений при купівлі нерухомості.

На кінець звітного періоду.

Щодо необхідності зазначення відомостей про об’єкт, який перебував у власності суб’єкта декларування або члена сім’ї протягом не менше половини днів протягом звітного періоду та був відчужений у звітному періоді, див. у відповіді на запитання 73 цих Роз’яснень.

Якщо об’єкт був відчужений після завершення звітного періоду, до чи після подання декларації, то інформацію про це слід відобразити у наступній декларації, яка охопить відповідний період.

Суб’єкт декларування зобов’язаний вносити до декларації відомості про всі об’єкти нерухомості, що належать йому та членам його сім’ї на праві приватної власності або перебувають у них на праві володіння або користування (відповідно до правил, визначених Законом), в тому числі якщо такі об’єкти розташовані на тимчасово окупованій території України (ТОТ). 

На тимчасово окупованій території діє особливий правовий режим вчинення правочинів, реалізації та забезпечення прав і свобод людини і громадянина (ст.ст. 4, 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

За фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що перебуває на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке перебуває на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території.

На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

! Кошти, отримані внаслідок вчинення на тимчасово окупованій території України правочину, підлягають відображенню в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації.

! У разі вчинення стосовно майна, що перебуває на тимчасово окупованій території України, правочину відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», інших законів України відомості про такий правочин підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (з урахуванням правил відображення відомостей у цьому розділі)

Так. 

Підстави припинення права власності визначені у ст. 346 ЦК України.

Обмеження права користування та розпорядження через незаконні дії третіх осіб (викрадення) в переліку вищезазначених підстав відсутнє.

Отже, обов’язок зазначати відомості про майно, яке належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, але було викрадено, не припиняється.

! Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань є лише доказом початку досудового розслідування. 

Декларування криптовалюти у разі крадіжки апаратного (холодного) гаманця див. у відповіді на запитання 132-1 цих Роз’яснень.

У декларації не зазначаються відомості про об’єкти декларування, які належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, якщо такі об’єкти в установленому законом порядку визнані знищеними внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (абз. 4 ч. 2 ст. 46 Закону).

1. Об’єкти нерухомості 

Однією з підстав припинення права власності на майно є його знищення (ст. 346 ЦК України). 

У разі знищення об’єкта нерухомості відомості про такий об’єкт підлягають відображенню у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації до моменту виключення відомостей про такий об’єкт з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2. Транспортні засоби

Відомості про знищені або пошкоджені під час війни транспортні засоби, що належали суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, не зазначаються в декларації з моменту зняття їх з обліку в сервісних центрах МВС. 

Якщо  транспортний засіб знищений чи залишився на тимчасово окупованій території (ТОТ), або пошкоджений і не придатний до подальшого використання, власник авто може звернутися до найближчого сервісного центру МВС і замовити послугу вибракування транспортного засобу,  внаслідок чого транспортний засіб буде знято  обліку (постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388).

3. Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів) та інші об’єкти декларування

Право власності на майно припиняється в разі його знищення (ч. 1 ст. 349 ЦК України). Таким чином умовами для припинення права власності на знищене рухоме майно згідно вимог ст. 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо (постанова Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18).

Також інформація про знищене рухоме майно може міститися в акті про пожежу, складеному відповідно до Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2030.