ХХ. Особливості декларування окремих категорій осіб

Втратив чинність на підставі Закону № 3384-ІХ.

Втратив чинність на підставі Закону № 3384-ІХ.

Днем припинення діяльності військовими посадовими особами є останній день виконання суб’єктом декларування організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведено у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

Приклад 1

Військовослужбовець обіймав штатну посаду, яка передбачала виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, тому був суб’єктом декларування згідно із Законом.

З 02.06.2022 його було звільнено із вказаної посади та наказом по особовому складу зараховано в розпорядження посадової особи без визначення організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Такий військовослужбовець не вважається уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у розумінні Закону та відповідно до положень пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

Перебуваючи у розпорядженні відповідного командира, з урахуванням ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» військовослужбовця було виключено зі списків особового складу військової частини та з 07.07.2022 звільнено з військової служби.

За таких обставин останнім днем здійснення діяльності таким військовослужбовцем є 01.06.2022, а не день його виключення зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби − 07.07.2022.

Такий військовослужбовець зобов’язаний не пізніше 90 календарних днів  (якщо таке звільнення відбулося до припинення або скасування воєнного стану):

• подати декларацію при звільненні;

• щорічну декларацію (після звільнення), крім випадків, коли така декларація не подається (додатково див. відповідь на запитання 1 цих Роз’яснень).

Приклад 2

Військовослужбовець старшого офіцерського складу не є суб’єктом декларування та перебуває у розпорядженні відповідного командира. Далі військовослужбовця мають призначити на штатну посаду, яка передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, після чого він стане суб’єктом декларування.

У такому випадку не пізніше 90 календарних днів з дня припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби такий військовослужбовець зобов’язаний  буде подати також декларацію кандидата на посаду у зв’язку з призначенням на таку посаду.

Приклад 3

Військовослужбовець обіймав штатну посаду та був суб’єктом декларування згідно із Законом.

Надалі його було звільнено із вказаної посади та наказом по особовому складу зараховано в розпорядження посадової особи, яка визначила для такого військовослужбовця обсяг організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків у відповідних кадрових документах.

Враховуючи зазначене, військовослужбовець залишився суб’єктом декларування та не припинив здійснення діяльності. Тому він не має обов’язку подавати декларацію при звільненні.

Суб’єктами декларування є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань (абз. 16 ч. 1 ст. 1 та пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону).

Військові посадові особи − це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»).

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців (ст.ст. 29, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням (абз. 1 ст. 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців (абз. 2 ст. 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Але це право за своєю суттю не відноситься до організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. 

Зважаючи на те, що в приписах ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України містяться ознаки організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, військовослужбовці, які за своїм службовим становищем є начальниками, є військовими посадовими особами. 

Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведений у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

! Особа є військовою посадовою особою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов’язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов’язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Отже, суб’єктами декларування є лише ті військовослужбовці, які:

1) обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків;

2) спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

Військовослужбовці старшого офіцерського складу, які не займають керівні посади, є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, у випадках: 

1) спеціального уповноваження на виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків згідно із законодавством;

2) керування окремими ділянками робіт (начальник полігону, начальник фізичної підготовки і спорту, юрисконсульт тощо).

! Військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні відповідного командира та не обіймає штатної посади, може бути суб’єктом декларування, лише якщо на нього покладено організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов’язки, визначені для нього цим командиром (такі обов’язки повинні закріплюватися у відповідному документі).

Для визначення суб’єктів декларування з-поміж військовослужбовців Служби безпеки України, зазначених у пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, встановлені окремі правила, які зазначені у відповіді на запитання 195 цих Роз’яснень.

Приклад

Черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Черговому частини підпорядковується весь склад добового наряду військової частини (ст. 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Черговий частини зобов’язаний (ст. 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України): у разі надходження сигналу тривоги негайно подати сигнал на підйом підрозділів, доповісти командирові військової частини, оповістити його заступників та інших посадових осіб частини і діяти згідно з інструкцією; до їх прибуття керувати діями підрозділів частини; стежити за виконанням підрозділами розпорядку дня й керувати поданням установлених сигналів тощо. 

Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині на навчальний рік. Щоденно наказом по військовій частині призначаються черговий військової частини (ст. 268 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). 

У даному випадку офіцер управління військової частини, який належить до старшого офіцерського складу та відданий наказом по військовій частині, вважається спеціально уповноваженим командиром військової частини на виконання організаційно-розпорядчих обов’язків, а отже, є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону.

При цьому, якщо військовослужбовець до цього не був військовою посадовою особою, а набуває цього статусу виключно у зв’язку з виконанням обов’язків служби в добовому наряді, декларація кандидата на посаду не подається, оскільки така декларація подається особами, які претендують на зайняття посади, до призначення або обрання на відповідну посаду (ч. 3 ст. 45 Закону). 

Разом з тим у такого військовослужбовця, залежно від обставин, може виникати обов’язок подання щорічної декларації (з обома позначками) та декларації при звільненні (зокрема у випадку недопущення його до несення служби в добовому наряді в наступному році (відсутність його у відповідному наказі)).

Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»).

Для цілей декларування посадовими та службовими особами Служби безпеки України є особи, які:

здійснюють функції представників влади, тобто виконання завдань та обов’язків, визначених у ст.ст. 2, 24 Закону України «Про Службу безпеки України»;

обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведено у відповіді на запитання 25 цих Роз’яснень.

Інші працівники, які виконують функції з обслуговування або технічні функції, можуть визнаватися посадовими чи службовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.

При визначенні таких працівників слід керуватися Критеріями визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 271.

Співробітники Служби безпеки України зобов’язані подавати щороку до 01 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону, а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених Законом (ч. 7 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України»). 

! Однак суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, є лише ті кадри Служби безпеки України, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Мобілізовані або призвані на військову службу працівники Служби безпеки України подають декларації у строк до 01 квітня року, наступного за звітним. 

Додатково див. відповідь на запитання 197-3 цих Роз’яснень.

За загальним правилом, не повинні подавати декларації (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 5, п. 3 ч. 7 ст. 45 Закону):

1. військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

2. військовослужбовці військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

3. військовослужбовці військової служби за призовом осіб офіцерського складу;

4. військові посадові особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу;

5. військові посадові особи з числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

6. військовослужбовці молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу;

7. військовослужбовці строкової військової служби;

8. курсанти вищих військових навчальних закладів;

9. курсанти вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути;

10. курсанти факультетів, кафедр та відділень військової підготовки;

11.  особи рядового складу підрозділів охорони територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

! Винятки, зазначені у пп. 1 – 6 цього пункту, не поширюються на військовослужбовців,  зазначених у п.п. 1–5 ч. 7 ст. 45 Закону. Тобто якщо вказані у пп. 1–6 цього пункту цих Роз’яснень особи є особами, зазначеними у п.п. 1 – 5 ч. 7 ст. 45 Закону, вони зобов’язані подавати декларації в загальному порядку незалежно від військового звання.

За загальним правилом дія розділу VII «Фінансовий контроль» Закону не поширюється на (крім військовослужбовців, зазначених у п.п. 1 – 5 ч. 7 ст. 45 Закону) (ч. 5 ст. 45 Закону):

• військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; 

• військовослужбовців військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 

• військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу;

• військових посадових осіб із числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб рядового складу; 

• військових посадових осіб із числа військовослужбовців військової служби за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; 

• військовослужбовців молодшого офіцерського складу військової служби за контрактом осіб офіцерського складу.

Водночас під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення за деякими працівниками (військовослужбовцями) зберігаються місце роботи і посада (ст. 119 КЗпП України). Мова йде про військовослужбовців, які:

• призвані на строкову військову службу, 

• призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, 

• призвані на  військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,

• призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

• прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Обов’язок подання декларації відповідно до ст. 45 Закону виникає у зв’язку зі здійсненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» – «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, а також перебуванням на посадах (у статусах), зазначених у п. 1, пп. «а»,  «в» – «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Тобто для осіб, визначених у ч. 5 ст. 45 Закону, для визначення належності до суб’єктів декларування першочерговим є визначення місця роботи / статусу до вступу на військову службу.

Якщо особа до вступу на військову службу була суб’єктом декларування (відповідно і суб’єктом, на якого поширюється дія Закону), вона ним і залишається за посадою, яка зберігається за нею. Отже, положення ч. 5 ст. 45 Закону на таку особу не поширюються.

Проте можливі ситуації, коли особа набуде дуальний (подвійний) статус в розумінні Закону, зокрема у випадку набуття статусу військової посадової особи (пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону). Хто є військовими посадовими особами див. у відповіді на запитання 194 цих Роз’яснень.

! Хто має право на відтермінування подання декларацій – див. у відповідях на запитання 2-3, 197-1, 197-3 – 197-6 цих Роз’яснень.

Ні, якщо така діяльність для закладу, установи, організації є основною.

Так, якщо особи є є керівниками закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня, головами та членами ЛКК, МСЕК та ВЛК, керівниками, заступниками керівників вищих навчальних закладів, керівниками науково-дослідних інститутів та інших наукових установ) (ч. 5 ст. 45 Закону).

Для визначення того, чи поширюється дія ч. 5 ст. 45 Закону на військових посадових осіб, які проходять службу у закладах, установах та організаціях, що здійснюють основну діяльність у сфері охорони здоров’я, освіти, науки, культури, див. відповіді на запитання 32, 34, 35, 37 та 38 цих Роз’яснень.

Для вирішення питання щодо співвідношення понять «посадова особа» та «військова посадова особа» необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (лист Міністерства юстиції України від 22.02.2013 № 1332-0-26-13/11).

Посадовими особами в контексті Закону України «Про державну службу» вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій. 

Військова служба є державною службою особливого характеру (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Отже, поняття «посадова особа» та «військова посадова особа» тотожні, однак застосовуються в різних галузях управління (державного або військового).

Через 90 днів після звільнення або закінчення війни.

Суб’єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» (крім суб’єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у п.п. 1–5 ч. 7 ст. 45 Закону), зобов’язані подати визначені ст. 45 Закону декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин – припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції) (абз. 1 ч. 7 ст. 45 Закону).

Зазначена норма Закону поширюється на:

1. військовослужбовців Державної прикордонної служби України (ДПС), Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (Держспецзв’язку), Управління державної охорони України (УДО), Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (крім зазначених у п.п. 1–5 ч. 7 ст 45 Закону);

2. поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію»;

3. осіб, за якими зберігаються місце роботи та посада, яка зумовлює обов’язок подання декларацій (тобто які мають дуальний статус), які:

• призвані на строкову військову службу, 

• призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, 

• призвані на  військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період,

• призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

• прийняті на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення (абз. 1 ч. 7 ст. 45 Закону; ст. 119 КЗпП України). 

Такі суб’єкти декларування подають декларації, у т.ч. за 2021, 2022 роки (якщо їх не було подано раніше),  не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин: припинення / скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції) (абз. 1 ч. 7 ст. 45 Закону, п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону). 

! Коли подають декларації суб’єкти декларування, визначені в п.п. 1–4 ч. 7 ст. 45 Закону, див. відповідь на запитання 197-2 цих Роз’яснень.

! Коли подають декларації суб’єкти декларування, визначені у п. 5 ч. 7 ст. 45 Закону (на яких поширюється дія ст. 52-1 Закону та особливий порядок подання декларацій), див. відповідь на запитання 197-3 цих Роз’яснень.

Приклад

01.06.2023 прокурора було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації. На час мобілізації за ним зберігається посада прокурора, а тому і обов’язок подання щорічної декларації. 

Особа скористалася правом не подавати декларацію під час війни. 

У цій ситуації прокурор зобов’язаний подати щорічну декларацію (продовжується діяльність) за 2022 рік не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин:  припинення / скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби.

Декларації за 2021, 2022, 2023 звітні періоди – до 31 березня 2024 року.

Суб’єкти декларування, які зазначені у п.п. 1–4 ч. 7 ст. 45 Закону, подають декларації у строки, визначені ч.ч. 1–4 ст. 45 Закону (абз. 12 ч. 7 ст. 45 Закону). Тобто на них поширюються загальні правила стосовно строків подання декларацій, а не особливі, пов’язані з відновленням обов’язку подання декларацій.

Це стосується суб’єктів декларування з числа військовослужбовців, які:

1) проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади; 

2) входять до складу військово-лікарських комісій (ВЛК), лікарсько-льотних комісій (ЛЛК) або відряджені до них; 

3) проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).

! Особи рядового складу, які проходять військову службу у підрозділах охорони ТЦК та СП, за якими зберігаються місце роботи та посада, які зумовлюють обов’язок подання декларацій, подають їх не пізніше 90 календарних днів з дня припинення / скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (додатково див. відповідь запитання 197-1 цих Роз’яснень).

4) здійснюють (беруть участь у здійсненні) підготовку, організацію, проведення закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі», Закону України «Про публічні закупівлі» або інших актів законодавства у сфері публічних (оборонних) закупівель, укладення договорів (контрактів), контроль за якістю товарів, робіт та послуг оборонного призначення, у тому числі:

• уповноважені особи у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»;

• особи, які входять до складу Міжвідомчої комісії щодо розгляду доцільності застосування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення у єдиного виконавця, якщо вартість закупівлі дорівнює або перевищує 200 мільйонів гривень; 

• особи, які входять до складу колегіального органу, що утворюється державним замовником відповідно до Закону України «Про оборонні закупівлі»; 

• особи, які здійснюють контроль за якістю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на всіх етапах їх розроблення, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації.

! Після 31.03.2024 всі вищезазначені категорії суб’єктів декларування подають декларації за загальними правилами – додатково див. відповідь запитання 1 цих Роз’яснень.

Через 90 днів після звільнення, або закінчення війни, або в інший строк, визначений порядком здійснення заходів фінансового контролю, передбаченим абз. 1 ст. 52-1 Закону  –  залежно від того, яка обставина наступила першою (п. 5 ч. 7  ст. 45; абз. 12 ч. 7 ст. 45; ч. 8 ст. 45 Закону).

Ця норма стосується осіб, зазначених у пп. «в», «г», «д», «е», «з», «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, які за посадами, що вони займають, належать до:

• кадрового складу розвідувальних органів України;

• посад, перебування на яких пов’язане з державною таємницею у зв’язку з безпосереднім здійсненням такими особами оперативно-розшукової, контррозвідувальної, розвідувальної діяльності;

• осіб, які безпосередньо забезпечують безпеку посадових осіб відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

• осіб, які претендують на зайняття таких посад, та осіб, які припинили діяльність (абз. 1 ч. 1 ст. 52-1 Закону).

Якщо декларант перебуває там для здійснення службових повноважень – через 90 днів після визначення дати завершення бойових дій для території активних бойових дій, на якій суб’єкт декларування перебуває, або закінчення війни  –  залежно від того, яка обставина наступила першою.

Суб’єкти декларування, які для здійснення службових повноважень на постійній основі перебувають на територіях, на яких ведуться активні бойові дії, перелік яких визначається в установленому законодавством порядку, зобов’язані подати декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин: припинення чи скасування воєнного стану, звільнення (припинення повноважень) або визначення дати завершення бойових дій для території активних бойових дій, на якій суб’єкт декларування перебуває (ч. 9 ст. 45 Закону).

Формулювання «для здійснення службових повноважень на постійній основі перебувають на територіях» означає, що:

• перебування на цих територіях пов’язане саме з реалізацією службових повноважень,

• перебування на цих територіях носить постійний, а не короткостроковий характер. Наприклад, у разі короткострокового відрядження на відповідну територію дія цієї норми Закону на декларанта не поширюватиметься;

• суб’єкт декларування фактично перебуває / знаходиться / є фізично присутнім на відповідних територіях.

Перелік територій активних бойових дій визначено п. 2 «Території активних бойових дій» та п. 3 «Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси» розділу I  «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зі змінами). 

Території, зазначені в п. 1 «Території можливих бойових дій» розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» цього Переліку не належать до активних (про що йдеться в Законі), тому перебування там для здійснення службових повноважень не дає права на відтермінування подання декларацій.

Дата завершення бойових дій зазначена у вказаному Переліку. 

Зазначений вище Перелік оновлюється не рідше ніж двічі на місяць. Мінреінтеграції може надавати роз’яснення з питань його застосування (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

Через 90 днів з дати завершення тимчасової окупації або після закінчення війни –  залежно від того, яка обставина наступила першою.

Суб’єкти декларування, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, перелік яких визначається в установленому законом порядку, зобов’язані подати визначені ст. 45 Закону декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин: припинення чи скасування воєнного стану або визначення дати завершення тимчасової окупації для тимчасово окупованих територій, на яких суб’єкт декларування перебуває (ч. 10 ст. 45 Закону). 

Перелік тимчасово окупованих територій (ТОТ) визначено розділом ІI  «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зі змінами).

Дата завершення тимчасової окупації (у разі її визначення) зазначена у вказаному Переліку. 

Зазначений вище Перелік оновлюється не рідше ніж двічі на місяць. Мінреінтеграції може надавати роз’яснення з питань його застосування (п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

Для осіб, які перебувають на ТОТ, Закон не визначає критеріїв / умов такого перебування.

Через 90 днів з дня повернення на підконтрольну Україні територію (ч. 12 ст. 45 Закону).

Суб’єкти декларування, які є полоненими, інтернованими, зобов’язані подати визначені ст. 45 Закону декларації не пізніше 90 днів з дня повернення на підконтрольну Україні територію (ч. 12 ст. 45 Закону).

Для цілей декларування полоненими слід вважати суб’єктів декларування (п.п. 1-2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей»):

• яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв’язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

•  які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора.

Під інтернованими слід розуміти суб’єктів декларування, яких піддано інтернуванню.

Інтернування – прийняття та примусове поселення нейтральною державою або іншою державою, що не є стороною міжнародного збройного конфлікту, осіб, які належать до збройних сил держав, що воюють (війська сторін, у тому числі військові кораблі та літаки, військовополонені, які втекли, хворі та поранені), що змушені були увійти на її територію. Особи, піддані інтернуванню, роззброюються і розміщуються на розсуд держави, яка їх прийняла.

Інтернування також означає примусове поселення у спеціальних місцях цивільних осіб однієї із сторін, що воює, які опинилися на території противника у зв’язку з міжнародним збройним конфліктом (п. 28 розділу I Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 23.03.2017 № 164, зареєстрованим у Мін’юсті 09.06.2017 за № 704/30572).

Відлік строку для подання декларацій такими категоріями суб’єктів декларування, починається з дня, наступного за днем прибуття на підконтрольну Україні територію (тобто ту частину території України, яка не належить до тимчасово окупованих рф територій).

Перелік тимчасово окупованих територій (ТОТ) визначено розділом ІI  «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зі змінами).

Військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу не зазначають відомості про місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону). 

У зв’язку з цим під час зазначення вказаною категорією осіб відомостей про місце роботи у розділі 2.1 «Інформація про суб’єкта декларування» декларації слід:

• у полі «Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань місця роботи або проходження служби (або місця майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів)» обрати позначку «Не застосовується»; 

• у полі «Найменування місця роботи або проходження служби (або місця майбутньої роботи чи проходження служби для кандидатів)» зазначити «військова служба»; 

• у полі «Займана посада (або посада, на яку претендуєте як кандидат)» вказати «військовослужбовець»;

• у полі «Тип посади» обрати позначку «Не застосовується».

Військові посадові особи вищого офіцерського складу зобов’язані зазначати повні відомості про місце (майбутнє місце) проходження служби, займану посаду (посаду, на яку особа претендує).

Під час внесення до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації інформації про грошове забезпечення військовослужбовця слід:

• у полі «Вид доходу» обрати позначку «Інше», 

• у полі «Зазначте, який саме» вказати «грошове забезпечення»,

• у полі «Джерело (джерела) доходу» обрати позначку «Інша фізична або юридична особа»,

• у полі «Тип особи» обрати позначку «Юридична особа, зареєстрована в Україні»,

• у полі «Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» обрати позначку «Не відомо»,

• у полі «Найменування» вказати «військова служба».