Методичні матеріали

Завантажити

Антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів положень, які самостійно чи в поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних із корупцією.

Завдяки антикорупційній експертизі є можливість виявити положення, які сприятимуть корупції, і таким чином запобігти численним корупційним схемам та злочинам у майбутньому.

Хто може проводити антикорупційну експертизу?

Національне агентство з питань запобігання корупції

• проєкти НПА, які Національному агентству надають органи, що вносять проєкти актів до Кабінету Міністрів України;
• проєкти актів, які внесені на розгляд Верховної Ради України;
• проєкти актів Кабінету Міністрів України, що не надходили до Національного агентства для проведення антикорупційної експертизи за власною ініціативою.

Міністерство юстиції України

• усі проєкти НПА, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України, НПА державних органів, акти яких підлягають державній реєстрації – обов’язкова експертиза
• чинні закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України – згідно із затвердженим планом, у визначених сферах

Комітет ВРУ з питань антикорупційної політики

• проєкти НПА, внесені на розгляд Верховної Ради України народними депутатами.

Розглянемо процес проведення антикорупційної експертизи на прикладі НАЗК

НАЗК за власною ініціативою та в порядку, передбаченому Регламентом Кабміну, може проводити антикорупційну експертизу проєктів нормативно-правових актів, які вносяться на розгляд Верховній Раді України або Кабінету Міністрів України.

Про що інформує відповідний комітет Верховної Ради України або Кабінет Міністрів України. Таке інформування є підставою для зупинення процедури його розгляду або прийняття, але на строк не більше ніж десять днів.

Результати антикорупційної експертизи викладаються у формі висновку, який підписує Голова НАЗК і протягом 5 днів після його підписання оприлюднюється на офіційному вебсайті НАЗК. Такий висновок підлягає обов’язковому розгляду суб’єктом видання або прийняття відповідного акта тобто відповідний комітет Верховної Ради України або Кабінет Міністрів України.

Процедура проведення антикорупційної експертизи НАЗК

НАЗК розробило та затвердило Порядок та Методологію проведення антикорупційної експертизи, де визначені типові критерії та способи оцінки корупціогенних факторів, а також способи виявлення та усунення цих факторів.

У методології є покроковий алгоритм проведення антикорупційної експертизи проєктів НПА з використанням чек-листів, які містять перелік корупціогенних факторів.  Це дає можливість сформувати єдині підходи до опису їхніх ознак та прискорити проведення експертизи проєктів НПА.

Антикорупційна експертиза НАЗК складається з трьох етапів:

1 - проведення моніторингу проєктів актів на предмет наявності в них ознак, що вказують на необхідність проведення експертизи

2 - у разі виявлення ознак, що вказують на необхідність проведення антикорупційної експертизи у проекті акта, проведення його безпосередньої експертизи

3 - надання висновку та рекомендацій для усунення корупціогенних факторів розробникам документів

Під час моніторингу, тобто виявлення в проектах НПА ознак, що вказують на необхідність проведення експертизи, НАЗК бере до уваги:

• інформацію у ЗМІ, мережі Інтернет
• проєкти актів, що раніше були визнані такими, які містять корупціогенні фактори, а рекомендації попередньої експертизи не були враховані
• інформацію про порушення передбаченого законодавством порядку проведення консультацій з громадськістю щодо проєкту акта або фіктивний характер таких консультацій
• наявність у положеннях проєкту акта (чинного акта) ознак корупціогенних факторів
• проєктом акта урегульовуються правовідносини у сфері з високими корупційними ризиками.

Корупціогенні фактори

Методологія проведення антикорупційної експертизи НАЗК містить типові критерії та способи оцінки, приклади корупціогенних факторів, способи їх виявлення та усунення.

Наведений у ній перелік корупціогенних факторів не є вичерпним.

Результати експертизи нормативно-правових актів, яку проводило НАЗК, вказують, що надмірна дискреція в діяльності органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або публічних службовців є найпоширенішим типом корупціогенних факторів.

Дискреційні повноваження — це повноваження публічних посадовців, що надають можливість на власний розсуд повністю або частково:

• визначати зміст чи обсяг рішення,  яке приймає орган державної влади/ОМС;
• обирати на власний розсуд один з кількох варіантів рішень, передбачених проєктом акта;
• встановити строки, підстави та порядок прийняття рішення.

НАЗК визначило 5 найпоширеніших корупціогенних факторів за результатами проведеної антикорупційної експертизи:

1 - необґрунтоване встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їхніх службових осіб;

2 - нечітка регламентація прав, обов’язків чи відповідальності юридичних та фізичних осіб;

3 - суперечність між положеннями одного нормативно-правового акта або між положеннями різних нормативно-правових актів однакової юридичної сили у вирішенні того самого питання;

4 - встановлення пільг, переваг або інших привілеїв для окремих юридичних та фізичних осіб;

5 - вживання неусталених, двозначних термінів і категорій оціночного характеру.

Усунення корупціогенних факторів

При проведенні антикорупційної експертизи необхідним є не лише виявлення корупціогенних факторів, але й надання розробникам проєктів НПА конкретних, зрозумілих рекомендацій щодо їх усунення.

Важливим кроком при доопрацюванні положень проектів НПА є надання допомоги розробнику та органу прийняття з метою найбільш повного врахування рекомендації антикорупційної експертизи при доопрацюванні положень проєктів НПА.

Далі пропонуємо розглянути практичний кейс з досвіду НАЗК.

ПрикладНаділення державного органу повноваженнями приймати управлінські рішення на власний розсуд без визначення підстав, форм чи строків прийняття таких рішень (Закон України про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від сплати ввізного мита)Корупціогенний фактор. Встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, за відсутності визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення.

Що пропонувалося? Наділити Кабінет Міністрів України повноваженнями на власний розсуд визначати окремі підприємства, які матимуть право на ввезення певних товарів (зокрема, наукової апаратури, приладів, інструментів, що використовуватимуться для обслуговування, перевірки, калібрування або ремонту такої апаратури або приладів) на митну територію України зі звільненням від сплати ввізного мита. Чинна модель регулювання передбачає звільнення від оподаткування товарів (з описом та кодом згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності) на рівні підзаконного нормативно-правового акта, а звільнення окремих юридичних та фізичних осіб від сплати мита заборонено.

Які наслідки прийняття таких змін? Зміни призведуть до непрозорого звільнення окремих підприємств від сплати мита.

Правило некорупційного нормотворення. Недопущення наділення органу виконавчої влади повноваженнями на власний розсуд запроваджувати особливе регулювання для окремих суб’єктів та установлювати для них окремі митні пільги.

Як має бути? На рівні підзаконного нормативно-правового акта Уряду визначити товар, який може бути звільненим від оподаткування (з описом та кодом згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності).

Врахування рекомендацій НАЗК. Рекомендація НАЗК врахована розробником повністю. Проєкт включено до порядку денного ВРУ для розгляду в першому читанні.