11. ОБМЕЖЕННЯ ПІСЛЯ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ’ЯЗАНОЇ З ВИКОНАННЯМ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ, МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

У ст. 26 Закону встановлено низку обмежень для осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, та членів Ради Національного банку України, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, їм забороняється:

1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо вони протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

! Такі обмеження не поширюються на осіб, які переводяться до іншого державного органу або іншим чином змінюють місце роботи, продовжуючи водночас виконувати функції держави або місцевого самоврядування. Це випливає з формулювання «припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування» в абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону.

11.1.1. Укладення трудових договорів

Заборонено протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами-підприємцями, якщо особи протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або ФОП (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону).

У цьому контексті важливими є кілька аспектів:

• вказане обмеження стосується укладення трудових договорів (контрактів) або вчинення правочинів у сфері підприємницької діяльності лише з юридичними особами приватного права або ФОП. Відповідно, це обмеження не стосується укладення особою трудового договору або вчинення правочину з органами державної влади, державними чи комунальними підприємствами, іншими юридичними особами публічного права або фізичними особами;
• у нормі йдеться про фактичне здійснення повноважень з контролю або нагляду, а тому, власне, наявність повноважень, за умови, що вони не реалізовувались щодо конкретної юридичної особи або ФОП, не забороняє надалі укладати трудові договори або правочини з такими особами;
• зазвичай контроль означає систему заходів, спрямованих на перевірку та забезпечення дотримання законів, правил, норм та процедур у різних сферах діяльності. Нагляд, зі свого боку, може включати наглядову діяльність, спрямовану на контроль за діями, функціонуванням і діяльністю різних інституцій, організацій або сфер діяльності.

Форми здійснення контролю, нагляду визначаються законом (наприклад, перевірка, ревізія, огляд, обстеження). У свою чергу, результат контролю, нагляду за дотриманням законодавчих вимог може включати застосування санкцій у разі порушень відповідних вимог;

• реалізація таких повноважень або прийняття рішень мало відбутися протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування (тобто звільнення з посади / припинення відповідного статусу).

Тому таке обмеження не застосовується, якщо особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, хоч і приймала рішення стосовно юридичної особи, проте такі дії вчинялися раніше ніж за рік до припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Заборонено протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), у яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення такої діяльності (п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону).

! Під поняттям «орган, у якому працювала особа» слід розуміти державний орган як суб’єкта владних повноважень.

Так, якщо особа працювала в певному територіальному органі Міністерства юстиції України або Національної поліції України, вказана заборона поширюється на представництво інтересів осіб у справах, у яких іншою стороною є Міністерство юстиції України або Національна поліція України як центральні органи виконавчої влади або будь-який територіальний орган Міністерства юстиції України або Національної поліції України.

В окремих випадках заборона також поширюється на справи, в яких іншою стороною є правонаступник органу, підприємства, установи, організації, в якому (яких) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону), працювали на момент припинення відповідної діяльності.

Заборона поширюється на справи, предмет яких пов’язаний з функціями та повноваженнями, які виконував припинений орган, та/або рішеннями, діями чи бездіяльністю його посадових осіб. Якщо предмет справи з цим не пов’язаний, то заборона не поширюється і представництво інтересів допускається.

Наприклад, Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Отже, посадовим та службовим особам Фонду соціального страхування України заборонено протягом року з дня припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є Пенсійний фонд України, за умови, що предмет таких справ пов’язаний з функціями та повноваженнями, які виконував Фонд соціального страхування України, та/або рішеннями, діями чи бездіяльністю його посадових осіб.

Заборонено безстроково розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала відома особі у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень, крім випадків, установлених законом (п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону).