НАЗК
UA 01103 Київ Бульвар Дружби Народів, 28
support@nazk.gov.ua
+38 (044) 200-06-94
logo
A-
A
A+
A
A
Звичайна версія сайту
Меню
2.1. Порядок утворення, визначення організаційного статусу та створення умов для роботи уповноважених підрозділів

2. Організаційно-правові аспекти утворення та забезпечення функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції

2.1. Порядок утворення, визначення організаційного статусу та створення умов для роботи уповноважених підрозділів

Видалити
з вибраного
Додати
у вибране

‘язки уповноважених підрозділів (уповноважених осіб), порядок їх утворення (визначення) є постанова Кабінету Міністрів України “Питання запобігання та виявлення корупції” від 04 вересня 2013 року № 706 (далі – Постанова № 706), якою у свою чергу затверджено Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (далі – Типове положення).

Так, відповідно до пункту 3 Постанови № 706 керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівникам органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головам обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій доручено, з урахуванням вимог Типового положення:

утворити (визначити) та забезпечити функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції у межах загальної чисельності працівників апаратів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, апаратів органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, апаратів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій;

забезпечити утворення (визначення) та функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

У свою чергу органам місцевого самоврядування, відповідно до пункту 4 Постанови № 706 рекомендується утворити (визначити) та забезпечити функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності.

Також згідно із пунктом 11 Типового положення керівник органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації, в якому утворено уповноважений підрозділ, сприяє створенню умов для виконання на належному рівні підрозділом покладених на нього завдань.

Таким чином, починаючи з 03 жовтня 2013 року (набрання чинності Постановою № 706), керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, керівники органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій у апараті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, їх територіальних органах, апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі – державні органи) зобов’язані не лише утворити, а й забезпечити функціонування уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції (далі – уповноважений підрозділ), зокрема укомплектувати штат, вирішити організаційні та матеріально-технічні питання щодо їх діяльності.

Крім цього, керівники державних органів також зобов’язані утворити та забезпечити функціонування уповноважених підрозділів на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери їх управління.

Безпосередньо порядок утворення (визначення) уповноважених підрозділів регламентовано пунктом 1 Типового положення, яким передбачено, що уповноважений підрозділ утворюється у порядку, визначеному законодавством за рішенням відповідного керівника державного органу.

Відповідно, на підприємствах, в установах та організаціях (далі – організація) уповноважений підрозділ утворюється за рішенням керівників таких організацій.

При цьому, уповноважена особа визначається у разі недоцільності утворення в державному органі, організації уповноваженого підрозділу з огляду на структуру, чисельність працівників, у тому числі тих, які є суб’єктами декларування, кількість адміністративних та контрольних функцій державного органу, організації а також обсяг, характер та складність роботи.

Критерії щодо визначення штатної чисельності уповноваженого підрозділу наведено у підпункті 2.2 пункту 2 цих Методичних рекомендацій.

Пунктом 6 Типового положення передбачено, що покладання на уповноважений підрозділ обов’язків, що не належать або виходять за межі його повноважень чи обмежують виконання покладених на нього завдань, забороняється.

З метою забезпечення ефективного виконання завдань покладених на уповноважений підрозділ, необхідно утворити його у якості самостійного (з прямим підпорядкуванням керівнику/заступнику керівника відповідного органу, організації) та функціонально незалежного (без покладання додаткових обов’язків або функцій) структурного підрозділу або ввести окрему штатну посаду.

Отже, можна визначити, що уповноважений підрозділ (уповноважена особа) з питань запобігання та виявлення корупції – це самостійний відокремлений та функціонально незалежний структурний підрозділ (особа) в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим, органі місцевого самоврядування та організаціях на який покладено виключно функції впровадження та реалізації заходів щодо запобігання та виявлення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Версія для друку
Чи була ця публікація корисною?
Так
Ні
Ваші зауваження
Закрити
Надіслати

2.2. Критерії щодо визначення штатної чисельності уповноваженого підрозділу та кваліфікаційні вимоги до працівників

Видалити
з вибраного
Додати
у вибране

Для визначення штатної чисельності працівників уповноважених підрозділів, доцільно керуватися, перш за все, таким:

1. Чисельність працівників (в тому числі суб’єктів декларування) в державному органі, організації. При цьому, орієнтовний розрахунок співвідношення чисельності працівників уповноваженого підрозділу до загальної кількості працівників має складати 1/100. Тобто, наприклад, в державному органі в апараті якого працює від 300 до 1 000 працівників, має бути утворено уповноважений підрозділ у вигляді самостійного відділу (сектору) зі штатною чисельністю – 3-10 працівників.

2. Кількість та специфіка функцій державного органу, організації з корупційним ризиком, до яких умовно можна віднести: адміністративні (видача ліцензій, дозволів, погоджень, висновків, атестатів, сертифікатів тощо), контрольні (проведення перевірок, інспектувань, аудитів та інших видів контролю за додержанням законодавства), адміністративно-господарські (управління та розпорядження державними коштами та майном).

3. Кількість територіальних органів, організацій які належать до сфери управління державного органу, а також чисельність їх працівників та кількість функцій з підвищеним корупційним ризиком.

При цьому, можна використовувати два види підходів щодо формування уповноваженого підрозділу в системі державного органу: централізований або територіальний.

Для прикладу візьмемо умовний державний орган з такими характеристиками: кількість працівників в апараті – 100, кількість територіальних органів – 25, з загальною чисельністю 1 000 працівників.

Перший варіант – функції з підвищеним корупційним ризиком зосереджено в апараті державного органу (наприклад, державний орган видає ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, а також анулює такі ліцензії на підставі результатів перевірок, що проводяться апаратом та територіальними органами державного органу).

За таких умов, доцільним є утворення в апараті державного органу уповноваженого підрозділу у вигляді самостійного управління зі штатною чисельністю – 10-15 працівників, які мають забезпечувати виконання завдань з питань запобігання та виявлення корупції, як в самому апараті державного органу, так і в його територіальних підрозділах.

Другий варіант – функції з підвищеним корупційним ризиком зосереджено в територіальних органах (наприклад, державний орган затверджує певні правила або вимоги, контроль за дотриманням яких, здійснюється територіальними органами з можливістю застосування штрафних санкцій або інших заходів впливу до умовних порушників).

У цьому випадку доцільним вбачається застосування територіального підходу формування уповноваженого підрозділу, а саме – створення в структурі апарату державного органу самостійного сектору зі штатною чисельністю 2-3 посади, а також введення окремих штатних посад уповноважених осіб в кожному територіальному органі.

Аналогічну схему визначення штатної чисельності та організаційного статусу уповноважених підрозділів можливо застосувати також і відносно організацій, які належать до сфери управління державного органу.

За умови невеликої штатної чисельності державного органу, організації (до 50 осіб) та відсутності основних функцій з підвищеним корупційним ризиком, наприклад, в державних та комунальних закладах, які надають освітні, медичні послуги, обов’язки уповноваженої особи може виконувати призначена керівником особа, що має відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи.

Також необхідно враховувати, що в зазначених державних органах, організаціях рішенню про покладення додаткових обов’язків на певну особу, має передувати аналіз на предмет відсутності конфлікту інтересів між відповідними повноваженнями.

При відборі претендентів на посади працівників уповноважених підрозділів перевагу слід надавати кандидатам з вищою юридичною або економічною освітою та попереднім досвідом роботи, який найближче пов’язаний зі сферою запобігання корупції (внутрішній аудит, внутрішня безпека, слідча, оперативно-розшукова діяльність тощо).

Також не може бути призначена керівником (працівником) уповноваженого підрозділу, уповноваженою особа, яка:

досягла шістдесятип’ятирічного віку;

в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;

піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;

має громадянство іншої держави;

не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;

підпадає під заборону, встановлену Законом України “Про очищення влади”.

Версія для друку
Чи була ця публікація корисною?
Так
Ні
Ваші зауваження
Закрити
Надіслати
s