Особливості відображення відомостей про нематеріальні активи

Під нематеріальними активами в п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону розуміються об’єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), а також право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо .

Під нематеріальним активом слід також розуміти ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї.

Якщо об’єкт права інтелектуальної власності може бути оцінений у грошовому еквіваленті, такий об’єкт слід відобразити в декларації, навіть якщо така грошова оцінка не проводилася. При цьому якщо вартість права на об’єкт відсутня, то у формі декларації можна обрати позначку «Не застосовується».

Закон не зобов’язує проводити оцінку об’єкта декларування в цілях внесення відповідної інформації до декларації. Тому якщо вартість активу на момент виникнення прав на нього не відома, про це слід зазначити в декларації.

Грошові активи, цінні папери, корпоративні права не вважаються нематеріальними активами й відображаються в інших розділах декларації.

Службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єкти декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, вказують у декларації також нематеріальні активи, які є об’єктами права власності третьої особи, якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Такі відомості не зазначаються в декларації, якщо відповідні об’єкти належать на праві власності юридичній особі, зазначеній у
п. 5¹ ч. 1 ст. 46 Закону, та їх головним призначенням є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (додатково див. відповідь на запитання 64 цих Роз’яснень).

Інформація про нематеріальні активи зазначається станом на останній день звітного періоду або якщо такий об’єкт перебував у володінні, користуванні сукупно не менше половини днів звітного періоду (крім криптовалюти).

У розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації слід зазначити криптовалюти, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві власності станом на останній день звітного періоду (п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону).

Криптовалюти є різновидом віртуальних активів. Відповідно до визначення, що наводиться у стандартах Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)^[1], віртуальним активом є цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або передавати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей. Віртуальні активи не охоплюють цифрове вираження стандартних (фіатних) валют, цінних паперів та інших фінансових активів.

Аналогічне визначення є також у Законі України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (набрав чинності 28.04.2020).

Криптовалюта як вид віртуальних активів є активом, що створюється, обліковується та відчужується, як правило, в розподіленому реєстрі та не посвідчує майнових та/або немайнових прав власника криптовалюти. Під розподіленим реєстром можна розуміти електронну базу даних, що містить записи про виконані операції, і яка формується, зберігається та оновлюється на основі алгоритмів, що забезпечують узгодженість даних між усіма програмно-технічними комплексами, які підтримують функціонування такої бази даних. Іншими словами, криптовалюти – це цифрові (віртуальні) гроші у формі токенів, що створені та обліковуються у розподіленому реєстрі.

При відображенні криптовалют у декларації слід зазначити:

• назву активу в полі «Опис об’єкта права» (наприклад, Bitcoin Cash, Bitcoin, Etherium, Ripple, Litecoin);
• дату набуття криптовалюти суб’єктом декларування або членом його сім’ї у полі «Дата придбання активу». Якщо криптовалюта певного виду набувалася кількома операціями, у зазначеному полі слід вказати дату останньої операції;
• кількість токенів криптовалюти, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї станом на останній день звітного періоду, у полі «Кількість»;
• загальну вартість токенів криптовалюти певного виду, що належать суб’єкту декларування або члену його сім’ї, у полі «Вартість на дату набуття, або за останньою грошовою оцінкою, грн». Вартість криптовалюти зазначається станом на дату набуття права. Якщо вартість криптовалюти відображена в іншій валюті, ніж грошова одиниця України, така вартість зазначається в грошовій одиниці України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату набуття права. Якщо вартість встановити неможливо – обрати позначку «Не застосовується».

У разі наявності в суб’єкта декларування або члена його сім’ї криптовалют різного виду в декларації зазначається окремо інформація щодо кожного такого виду.

^[1] Рекомендації ФАТФ 2012 року (з останніми змінами від жовтня 2020 року),
www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html.