7. Особливості правового статусу викривача у кримінальному провадженні

15.06.2023 Чинна публікація

7.1. Процесуальні права та обов’язки викривача

Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України за своїм процесуальним статусом викривач є заявником.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КПК України викривач як заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

2) отримувати витяг з ЄРДР;

3) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

4) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування;

5) отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням. Для отримання інформації викривач звертається із заявою про отримання інформації до відповідного органу досудового розслідування, слідчого чи прокурора. Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше 5 днів з моменту подання заяви.

Також викривач має право:

• отримати копію постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження та оскаржити її прокурору в десятиденний строк з моменту її отримання (абз. 1 ч. 6 ст. 284 КПК України);
• отримати копію постанови прокурора про закриття кримінального провадження (абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК України);
• оскаржити бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК України строк (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України);
• оскаржити рішення слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження (пп. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України);
• оскаржити судове рішення в частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди (ч. 7 ст. 130¹ КПК України).

Якщо викривач є особою, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань, і при цьому він не належить до осіб, визначених у ч. 2 ст. 65 КПК України, які не можуть бути допитані як свідки, він має права та обов’язки свідка, передбачені ст. 66 КПК України.

7.2. Виплата винагороди викривачу та її розмір (ст. 130¹ КПК України)

Згідно із ч. 1 ст. 130¹ КПК України викривач має право на винагороду. Винагорода викривачу виплачується за таких умов:

• активне сприяння викривача розкриттю корупційного злочину;
• грошовий розмір предмета такого правопорушення або завдані державі збитки від нього в 5000 і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму (відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.) для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення правопорушення.

Розмір винагороди викривачу становить 10% від грошового розміру предмета корупційного кримінального правопорушення або від завданого державі збитку, але не більше ніж 3000 мінімальних заробітних плат (згідно з п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.), встановлених на час вчинення такого правопорушення.

Часом вчинення кримінального правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України є час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Варто відмітити, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості викривача та розмір пропонованої винагороди викривачу (пп. 3¹, 8¹ ч. 2 ст. 291 КПК України).

Винагорода виплачується викривачу за результатами судового розгляду після ухвалення судом обвинувального вироку, який набрав законної сили.

Суд приймає рішення про виплату винагороди викривачу за наявності таких критеріїв:

1) персональність інформації – інформація, повідомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити від його особистої обізнаності, у тому числі інформація, отримана від третіх осіб, не повинна міститися у публічних звітах, результатах перевірок, матеріалах, дослідженнях, інформаційних повідомленнях органів чи засобів масової інформації, крім випадку, коли викривач є джерелом такої інформації, а також не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел;

2) важливість інформації – повідомлена викривачем інформація повинна містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, і сприяти доказуванню хоча б однієї з таких обставин вчинення корупційного кримінального правопорушення:

подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

У разі відсутності хоча б одного із зазначених критеріїв суд приймає вмотивоване рішення про відмову у виплаті винагороди.

Крім того, право на винагороду не має особа, яка:

1) повідомила про корупційне кримінальне правопорушення у рамках угоди у кримінальному провадженні або яка є співучасником корупційного кримінального правопорушення, про яке вона повідомила;

2) повідомила про корупційне кримінальне правопорушення як викривач, маючи при цьому можливість для здійснення офіційного повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення у межах реалізації своїх службових повноважень.

7.3. Забезпечення безпеки викривача

Інститут захисту викривачів є важливою гарантією їх активності у викритті корупційних правопорушень та запроваджений на виконання міжнародних конвенцій по боротьбі з корупцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону за наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненим повідомленням правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Згідно з вказаною нормою викривачі, які повідомили не про корупційне правопорушення, а пов’язане з корупцією правопорушення або порушення інших вимог Закону, не мають права на забезпечення безпеки, оскільки не є учасниками кримінального провадження.

Так, викривачі, які беруть участь у кримінальному судочинстві, віднесені до категорії осіб, які за наявності відповідних підстав мають право на забезпечення безпеки (п. «д¹» ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

Для вжиття заходів забезпечення безпеки до викривачів мають бути відповідні приводи та підстави, передбачені ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки до викривачів згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» є дані, що свідчать про наявність реальної загрози життю, здоров’ю, житлу і майну викривача.

Приводом для вжиття заходів безпеки можуть бути: заява викривача, члена його сім’ї або його близького родича; звернення керівника відповідного державного органу; отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

До викривачів можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші заходи, спрямовані на захист життя, житла, здоров’я та майна викривачів від протиправних посягань, передбачені ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Заходами забезпечення безпеки є:

• особиста охорона, охорона житла і майна;
• видача спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
• використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
• заміна документів та зміна зовнішності;
• зміна місця роботи або навчання;
• переселення в інше місце проживання;
• поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
• забезпечення конфіденційності відомостей про особу;
• закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров’я, житла та майна осіб, взятих під захист, можуть здійснюватися й інші заходи безпеки.

Згідно із ч. 6 ст. 130¹ КПК України з метою захисту персональних даних анонімного викривача після їх розкриття для суду можуть бути здійснені, зокрема, такі заходи безпеки, як забезпечення конфіденційності відомостей про особу та/або закритий судовий розгляд.

З цією метою відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» здійснюється обмеження відомостей про особу в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження, заміна прізвища, імені, по батькові в цих документах псевдонімами за постановою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, дізнавача, прокурора або за ухвалою слідчого судді, суду про зміну анкетних даних. Ці постанови (ухвали) до матеріалів справи не приєднуються, а зберігаються окремо в органі, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Для забезпечення безпеки викривача суд за власною ініціативою або за клопотанням учасників кримінального провадження може прийняти рішення про проведення допиту викривача з використанням відеоконференції при трансляції з іншого приміщення, в тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).

7.4. Інформування Національного агентства про початок досудового розслідування за участю викривача (ч. 9 ст. 214 КПК України)

Слідчий, дізнавач, прокурор протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР у письмовій формі повідомляє Національне агентство про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування і такі відомості:

1) дату надходження заяви (повідомлення);

2) прізвище, ім’я, по батькові викривача;

3) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених викривачем;

4) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

5) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до ЄРДР, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до ЄРДР та/або розпочав досудове розслідування.

Копія зазначеного повідомлення Національному агентству надається викривачу.

Примірний зразок повідомлення про початок досудового розслідування за участю викривача наведено у додатку 3 до цих Роз’яснень.

https://wiki.nazk.gov.ua/category/vykryvachi-koruptsiyi/status_vykruvacha/#post5972